«Детектор медіа» у режимі реального часу збирає та документує хроніки Кремлівської дезінформації навколо військового наступу на Україну. Україна роками страждає від кремлівської дезінформації, проте тут ми фіксуємо наративи, меседжі та тактики, які Росія використовує з 17 лютого 2022 року. Нагадаємо, що 17 лютого почалося значне збільшення обстрілів підконтрольної Україні території з боку бойовиків, в яких російська пропаганда звинувачує українські війська.
22 Грудня станом на 1032 день повномасштабної війни наша редакція зафіксувала:
2602
Фейк
774
Маніпуляція
753
Меседж
541
Викриття
Фейк
У Нью-Йорку встановили рекламний банер із Зеленським та написом, що «заробив він більше, ніж фільм "Барбі"»
Таку інформацію поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що в Нью-Йорку встановили рекламний банер з Володимиром Зеленським із написом: «Я заробив у 10 разів більше, ніж фільм "Барбі"». Автори додають до повідомлень фотодоказ. Це — неправда.
Фактчекери Центру протидії дезінформації при РНБО визначили, що такого банеру не існує. Пропагандисти використали справжнє фото банера й наклали на нього фото Зеленського. Фахівці Генерального консульства України в Нью-Йорку підтвердили фактчекерам, що банер про Зеленського несправжній, і пояснили, що зараз зображено на ньому: реклама Lord of the Rings та Harry Potter Exhibition.
У такий спосіб пропагандисти прагнуть показати, що їхню риторику також повторюють на Заході, щоб у людей складалося враження, ніби весь світ налаштований проти України й підтримує Росію.
Тактики
Як російська пропаганда використовує корупцію в Україні для досягнення власних цілей
Російські пропагандисти постійно та системно використовують тему корупції в Україні. Новини про «найкорумпованішу державу Україну», яка сама себе погубить, були в російських ЗМІ ще десять, п’ять чи два роки тому. Тобто тема корупції в Україні — один із поширених наративів російської пропаганди. Росія використовує корупційні скандали в Україні, щоб дискредитувати її. Зокрема, агітпроп запевняє, що корупція — це ідеологія українського народу. Нібито корупція пронизує українське суспільство: від освіти, медицини, сфери послуг, спорту до рівня правоохоронців, судів, муніципальних та центральних органів.
Російські пропагандисти стверджують, якщо Україна ще так-сяк боролася з корупцією, в яку скотилася після розпаду Радянського Союзу, на початку двохтисячних, то після Євромайдану вже ні. За версією агітпропу, після 2014 року Україна скотилася до рівня латиноамериканських держав, які перебувають під деструктивним впливом клептократії. Після 2014 року в Україні з’явилася низка антикорупційних органів, та пропагандистські джерела скептично оцінили цю тенденцію й вирішили, що українці змавпували американську модель, навіть заступником керівника НАБУ призначили іноземця. Пропагандисти часто посилалися на слова тодішнього американського посла в Україні Джеффрі Паєтта, який припустив, що корупція інколи страшніша, ніж російські танки. Спекулювали й словами тогочасного віцепрезидента Джо Байдена, який назвав корупцію в Україні раковою пухлиною. Нібито корупція надто вже глибоко сидить в печінках Заходу, ще трохи — й він перестане підтримувати Україну.
Постійний акцент на корумпованості влади викликає в суспільства, з одного боку, недовіру до керівництва держави й державних інституцій, а з іншого — до ефективності боротьби з корупцією на шляху до членства в ЄС і НАТО. Російська пропаганда тут працює водночас на внутрішнього споживача: демонструє недолугість України, яку Захід ось-ось «кине». Мовляв, бачите, до чого призводить гра в демократію та євроінтеграцію. Також агітпроп просуває меседжі й на українську аудиторію, намагаючись усталити думку, що система влади в Україні настільки прогнила, що її вже нічого не змінить; у держави немає майбутнього, не говорячи вже про перспективи членства в ЄС чи НАТО.
Російський агітпроп систематично спекулює антикорупційними розслідуваннями, які проводять українські журналісти та громадські діячі щодо ймовірної корупції у Міністерстві оборони. Найвідомішим випадком стало можливе завищення закупівельних цін на продукти харчування, зокрема курячі яйця. Останнім часом пропагандисти розкручують тему некритичних витрат коштів державного та місцевих бюджетів під час війни. Вони намагаються підвести під ці витрати корупційну складову навіть там, де її зовсім немає.
Однак пишучи про корупцію в Україні й те, що в нашої держави начебто через це немає шансів на майбутнє, агітпроп уникає згадок про корупцію в Росії. Наприклад, із січня по липень 2021 року в Росії зафіксували 24,5 тисячі випадків корупції. У 2017 році керівник російської Рахункової палати Олексій Кудрін заявив, що відомство виявило порушення на 1,865 трильйона рублів. Тобто корупція в Росії теж є, ба більше — є й боротьба з нею. До прикладу, опозиціонер Олексій Навальний «наступив на мозоль» Кремлю, зробивши ряд гучних викриттів масштабних корупційних діянь можновладців, за що був ув’язнений. Також агітпроп уникає згадок про те, що навіть в умовах повномасштабної війни Україна намагається боротися з корупцією.
Таку інформацію поширили в соціальних мережах та пропагандистських ЗМІ. У повідомленнях ідеться, що в Україні планують заборонити гру «Тетрис», адже її розробив російський інженер і «Україна у всьому бачить пропаганду». Автори посилаються на французьке видання «20 minutes» та додають відеодоказ. Це — неправда.
На кейс звернули увагу фактчекери проєкту StopFake, які пояснили, що ніякої інформації щодо теми заборони «Тетрису» на офіційному сайті видання вони не знайшли. Тим більше, жодна урядова установа України не виходила із заявою про так звану «заборону». Отже, пропагандисти просто вкинули це повідомлення без жодних доказів.
У такий спосіб автори насміхаються й апелюють до того, що відмова України від радянської спадщини (наприклад, демонтаж герба СРСР на Батьківщині-матері) нібито неправильна і взагалі сміховинна. Власне, пропагандисти й гіперболізували цю ситуацію, коли зазначили, що в Україні «заборонили» гру-головоломку.
Фейк
Польща і Литва затвердили план про анексію західної частини України
Таку інформацію поширили пропагандистські медіа. У повідомленнях ідеться, що нещодавно Польща та Литва секретно «затвердили» план про анексію західної частини України. Мовляв, країни домовляються про захоплення частини України й готуються до наступу. Це — брехня.
На кейс звернули увагу фактчекери проєкту EU vs Disinfo, які пояснили, що в січні 2023 року президенти Польщі, Литви та України підписали спільну заяву про підтримку незалежності, суверенітету й територіальної цілісності України. А жодного «затвердженого» плану анексії не існує. Це пропагандистський вкид. Та й фактчекери наголосили, що всі меседжі про «захоплення» якоїсь частини України західними державами є конспірологічною теорією. Адже автори фейку не наводять конкретних прикладів та фактів.
Поширюючи такі фейки, пропагандисти намагаються спотворити реальність і показати, буцімто стратегічні партнери України насправді хочуть заволодіти її територіями або щонайменше нашкодити державі.
Викриття
Невідомі створюють фейкові сторінки у соціальних мережах від імені ОК «Південь»
У фейсбуці оперативного командування «Південь» заявили, що в мережі ширять інформацію про нібито їхні офіційні сторінки та канали в телеграмі, тіктоці, інстаграмі та ютубі. І пояснили, що невідомі користуються авторитетним іменем офіційного джерела й створюють фейкові сторінки, аби насамперед поширювати свій порядок денний.
У повідомленні комунікаційники ОК зазначили й свої офіційні сторінки в соцмережах. Посилання на них також додаємо:
Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, що транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що США нібито «керують» порядком денним в Україні. Мовляв, політична сила України зосереджена в руках США. Автори дописують, нібито Зеленський узагалі не здатен керувати державою, бо «доручив» її Джозефу Байдену.
Цей кейс опрацювали фахівці проєкту EU vs Disinfo і пояснили, що насамперед Україна захищається від неспровокованого вторгнення Росії, а США та інші країни, відповідно, надають їй допомогу. Тобто теза про зовнішнє керівництво безпідставна, адже стратегічні партнери України намагаються забезпечити мир, а не впроваджувати свої порядки. Зрештою пропагандисти хочуть показати, що всі політичні рішення України ухвалюють західні посадовці. Тоді як українські політики підпорядковуються цим рішенням, без права оскаржити їх. Нібито будь-які події, що відбуваються в Україні та не на користь Росії, спричинені управлінням «ззовні».
У такий спосіб автори намагаються сформувати образ країни-маріонетки, яка самостійно не може існувати і повсякчас потребує «захисту».
Над хронікою працюють Орест Сливенко, Артур Колдомасов, Віталій Михайлів, Олександра Котенко, Олександр С'єдін, Костянтин Задирака та Олексій Півторак. Координаторка — Леся Бідочко, авторка проєкту — Ксенія Ілюк.