У випуску спростовуємо такі фейки: НАТО постачає Україні «металобрухт» замість зброї, а генсек альянсу «закликає не розраховувати» на військову перемогу Києва. А також чергову хвилю маніпулятивних повідомлень про нестачу крові в українських лікарнях.

Щоденний подкаст Вадима Міського виходить з перших днів великої війни. У ньому ми не лише розбираємо на атоми ворожі фейки, а й розповідаємо про те, як навчитися самостійно розрізняти маніпулювання, шахрайство та дезінформацію. Також спілкуємося з експертами різних галузей. Слухайте нас щобудня в ефірі «Українського радіо» о 07:50 та 19:50, а також у будь-який час на подкастингових платформах.

Цей випуск підготовлений у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського супільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст випуску є виключною відповідальністю ГО «Детектор медіа» і не обов`язково відображає позицію Європейського Союзу.

У соцмережах поширюють фото, на якому поруч з банками консервованих овочів від компанії Bonduelle є листівка російською мовою з написом «Дорогий солдате, вітаємо тебе з Новим роком! Бажаємо всіх благ та якнайшвидшої перемоги!». В пості, що був розмішений у новинній фейсбук-групі міста Ярцеве (Смоленська область Росії) повідомлялося, що в такий спосіб, подарувавши продуктові набори, російських солдатів привітала керівниця російської Bonduelle у Росії Катерина Єлісєєва. В листівці, зображеній на фото, також ідеться, що начебто подарунки у вигляді чотирьох банок консервованих овочів отримають 10 тисяч російських солдатів. Зараз оригінальний пост, де розмістили фото «подарунків», недоступний. Як повідомляє StopFake,  — це неправда.

Принаймні, головний офіс французької компанії Bonduelle офіційно спростував причетність до «новорічних подарункових наборів», які нібито були надіслані від її імені армії Росії. 31 грудня компанія Bonduelle випустила заяву, в який повідомила, що «російські соціальні медіа поширили неправдиву інформацію про їхню роботу в Росії». Компанія продовжує працювати в Росії, на відміну від сотень інших західних компаній, але заперечує свою причетність до привітань російських окупантів. «Ця інформація, а також заяви, які приписуються компанії Bonduelle і її керівництву, є фейком», — йдеться в заяві. У пресслужбі додали, що Bonduelle продовжує працювати в Росії «з єдиною метою — забезпечити доступ населення до базових харчових продуктів у Росії та сусідніх країнах». Пізніше в коментарі AFP компанія заявила: «Ми не надсилаємо посилок російським солдатам».

Водночас очільниця російського офісу Катерина Єлісєєва ніяк не прокоментувала появу фейку. Але з відкритих джерел відомо, що вона є випускницею академії ФСБ. 

Телеграм-канали з мережі, яка курується російською розвідкою, почали поширювати меседж, що Офіс президента начебто «склав список пам’ятників», які потрібно демонтувати в Україні. І саме тому в різних містах,  зокрема в Дніпрі й Одесі, за останній час демонтували пам’ятники Олександру Матросову та імператриці Катерині II. При цьому російські пропагандистські канали, наприклад, «Кремлівська прачка», канал Володимира Соловйова та інші, поширюють тезу, що «русофобські» накази про демонтаж пам’ятників російським та радянським діячам в Україні віддають прямо в Лондоні та Вашингтоні. І саме тому начебто керована США та Великою Британією ЮНЕСКО, що охороняє пам’ятники, не робить заяв стосовно їхнього демонтажу.

По-перше, жоден з пам’ятників, що були демонтовані, не охоронялися ЮНЕСКО. Ще й надто, пам’ятник Катерині II взагалі відновили лише у 2007 році, — оскільки його знесли ще у 1917 році. Відновити його було ініціативою  одеських чиновників, яка одразу спричинила чимало критики в місцевих активістів. По-друге, демонтаж пам’ятників не означає їхнє руйнування — їх поступово передають до музеїв, де вони зберігатимуться, якщо справді мають художню цінність. І, по-третє, список справді існує: ще в  серпні Міністерство культури та інформаційної політики склало перелік найкращих 10 найпоширеніших топонімів, пов’язаних з російськими чи радянськими діячами, які насправді не мають стосунку до України. До списку увійшли Юрій Гагарін, Олександр Пушкін, Іван Мічурін, Валерій Чкалов, Максим Горький, Михайло Лермонтов, Олександр Суворов, Володимир Маяковський, Олександр Матросов, Володимир Комаров. Експертна рада Міністерства культури та інформаційної політики з питань подолання наслідків русифікації та тоталітаризму рекомендувала насамперед перейменувати вулиці, площі, станції метро, сквери та решту назв, пов’язаних саме з цими особами. Так само поступово демонтують і пам’ятники їм з українських міст.

До початку повномасштабного вторгнення всі ці топоніми та пам’ятники  сотнями, тисячами існували в Україні. І процесу «дерусифікації» України є просте пояснення:  це  військова агресія проти України, яку вчинила Росія 24 лютого.  Тепер ніхто – ані влада, ані жителі не хочуть мати нічого спільного з агресором. Про це свідчать дані соцопитувань: у травні тих, хто негативно ставиться до Росії, було 98%.

Російські телеграм-канали поширюють повідомлення, що президент України Володимир Зеленський «офіційно відмовився від різдвяного перемир’я». Що, стверджують пропагандисти, демонструє «нелюдськість» української влади. Але це — маніпуляція.

Насправді Україні ніхто не пропонував різдвяного перемир’я. Закликав до припинення вогню на Різдво лише очільник РПЦ патріарх Кирило (Гундяєв),до того ж звернувся до «всіх сторін, долучених до конфлікту», тобто й до військово-політичного керівництва і Росії, й України. І Росія на ці пропозиції взагалі не відповіла. Натомість відповів радник президента України Михайло Подоляк, який назвав ці заклики Гундяєва «цинічною пасткою та елементом пропаганди».

І нагадав: Кирило від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну підтримує цю війну, називає її «священною» та «метафізичною», обіцяє прощення гріхів тим, хто загине на цій війні, та навіть благословляє тих, хто йде вбивати українців.

Окрім того, що Кирило фактично є одним з пропагандистів цієї війни (за що на нього наклали санкції деякі країни), він також спільно з державною пропагандою розділяє українців на сорти – за релігійною ознакою. Оскільки в Україні багато хто зустрічає Різдво за іншим календарем, тобто 25 грудня – і католики, і греко-католики, і частина православних. Але  два тижні тому Кирилові було байдуже, чи загинуть під обстрілами на Різдво 25 грудня люди, чи ні. І російська армія обстрілювала  українців і на Різдво, і на Новий рік – масово запускала ракети, безпілотники, обстрілювала інфраструктуру та знищувала   будинки, лікарні та садочки.

І, врешті решт, заздалегідь відомо, що російська сторона, яка реально приймає рішення (тобто військово-політичне керівництво Росії, а не очільник її церкви) не зацікавлено в перемир’ї на свята. Про це ще 14 грудня повідомив прессекретар Путіна Дмитро Пєсков. Тоді він, відповідаючи на запитання пропагандистів, чи можливо перемир’я на Новорічні або Різдвяні свята, відповів: «Жодних пропозицій ні від кого не надходило, і такої теми немає на порядку денному». Тобто саму ідею про перемир’я на свята було відкинуто Росією ще в грудні.

Російські ЗМІ поширюють новини, в яких стверджують: генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг закликає Захід не сподіватися на перемогу Києва. І готуватися до перемовин, — хоча й не відомо, коли вони почнуться. Це — маніпуляція, на яку звернув увагу фактчекінговий проєкт StopFake.

Частково слова Столтенберга були взяті з його великого інтерв’ю програмі World at One, Radio 4, на BBC, але в ньому він нічого не говорив про потребу у підготовці до перемовин чи про визнання неминучої поразки України в цій війні. Навпаки, він сказав, що Заходу потрібно готуватися до довготривалої підтримки України через те, що війна йде на виснаження, і вона швидко не припиниться. Але і в цьому інтерв’ю, і в інших, Столтенберг неодноразово говорив, що перед тим, як сідати за стіл переговорів, якими закінчується будь-яка війна, Україна має завдати поразки Росії на фронті. І в української армії є такі плани і можливості, які ЗСУ вже неодноразово продемонстрували.

Російські ЗМІ поширюють інформацію про те, що НАТО «постачає брухт», тобто стару неефективну зброю Україні, аби «очистити склади» та «утилізувати старий непотріб». Цей меседж і раніше з’являвся в російських телеграм-каналах, але цього разу він має конкретне джерело — польський сайт Niezależny Dziennik Polityczny. Але цей сайт, створений для поширення  російської пропаганди, не має жодного стосунку до журналістики.

Як з’ясували журналісти польського порталу True Story, більшість публікацій видання скопійовано один до одного з інших порталів; у такий спосіб складається враження повноцінного ЗМІ. Нечисленні оригінальні матеріали є неприкритою російською пропагандою і брехнею. Наприклад, саме це видання опублікувало сфабриковані заяви американських генералів, що поляки — п'яниці, наркомани, злодії. Більшість текстів написані поганою польською мовою, насиченою росіянізмами, в текстах трапляються неможливі мовні конструкції. На думку True Story, це результат невдалого машинного перекладу. Редактор видання Адам Камінський — вигадана особа. Фотографія, яка була розміщена в його акаунтах у твіттері і фейсбуку (зараз обидва видалені), насправді — портрет литовського травматолога Андрюса Жукаускаса. Також реальні польські журналісти не знайшли нікого, хто особисто знав би авторів оригінальних статей Niezależny Dziennik Polityczny.

Все це доводить, що Niezależny Dziennik Polityczny — черговий фейковий сайт, створений виключно для поширення вигідних Росії пропагандистських меседжів.

Цікаво, що майже одночасно з меседжем про «брухт», який постачає Захід для України, російська пропаганда поширює й інший: «Україна стала полігоном для випробувань новітніх технологій та зброї». Це одна з особливостей російської пропаганди: не стільки просувати якусь свою,  «альтернативну» версію реальності, скільки поширювати якомога більше вигаданих версій, аби аудиторія просто заплуталася та припинила спроби знайти правду чи факти.

А вони такі: захід постачає Україні й стару зброю радянського взірця, яким була здебільшого озброєна українська армія, і нову, сучасну техніку. Першої стає все менше, другої — все більше. І відбувається це зі зрозумілих та очевидних причин: українські військові вміли воювати радянською зброєю, і тому її постачали країни, які все ще мали її запаси. Тепер її залишається все менше, а все більше українських військових навчаються володіти сучасною західною зброєю, — а Європа та США все більше її постачають.