У мережі шириться відео, в якому боксер Даніель Дюбуа нібито перед поєдинком з Олександром Усиком заявив: «Дно ти і твоя країна, час розплати прийшов… Коли я переможу Усика, то присвячу перемогу росії, щоб підтримати її у війні з Україною». Насправді це дезінформація — відео є фейком, а заяву вигадали. Її викрили фактчекери проєкту VoxCheck.

Аудіо в цих роликах створене за допомогою нейромережі, а відеофрагменти змонтовані з різних подій. Зокрема, кадр із Усиком і Дюбуа взяли із запису «битви поглядів» біля стадіону «Вемблі» в Лондоні. Там британський боксер вигукував лише «And the new!», натякаючи, що планує стати новим чемпіоном, — жодної згадки про Україну чи Росію не було. Перевірка аудіодоріжок з обох роликів у інструменті Hive Moderation показала, що їх створили за допомогою нейромережі. 

Інші сцени, де Дюбуа буцімто робить скандальні заяви, походять із пресконференції після його бою з Ентоні Джошуа у вересні 2024 року та з інтерв’ю, записаного в лютому 2025-го. У жодному з них боксер не говорив нічого подібного.

Крім того, поширювані у TikTok публікації мають позначку, що контент створено з використанням ШІ. Проте у Facebook-репостах цього не вказано, через що глядачі можуть сприймати змонтовані відео як справжні.

Інші фейки про Олександра Усика, читайте за посиланням.

У мережі поширюють зображення листівки, нібито випущеної Посольством Великої Британії в Україні, в якій рекомендують британським громадянам під час відвідин країни уникати зустрічей із представниками Територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК СП). 

«Якщо коротко: Уникати ТЦК. Переходиш на інший бік вулиці, якщо побачиш їх. Якщо не вдалося уникнути, то не піддаватися на провокації, расизм, штурхани, не дивитись у вічі. Якщо запхали в бусик —  не панікувати. Дзвонити та чекати на допомогу з посольства. Нічого не підписувати», — пишуть пропагандисти.

У Посольстві Великої Британії в Україні повідомили, що вони не друкували такий флаєр, а інформація про нього в інтернеті є фейком. У посольстві також зазначили, що офіційні рекомендації Міністерства закордонних справ Великої Британії щодо подорожей до України можна знайти на сайті відомства. 

Читайте ще: «Європа мобілізує та відправить на фронт українських біженців»

У мережі поширюють зображення листівки, яку буцімто розробило Посольство Великої Британії в Україні. У ній британцям під час відвідин України рекомендують уникати зустрічей із представниками Територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК СП). Якщо ж не вдалося уникнути зустрічі, то не варто «піддаватися на провокації, расизм, штурхани, дивитися в очі». А якщо взагалі «запхали в бусик», то рекомендують не панікувати, нічого не підписувати, дзвонити в посольство та чекати на допомогу. 

Насправді це ― фейк. У коментарі для журналістів StopFake Посольство Великої Британії в Україні повідомило, що там не друкували таку листівку, а інформація про неї в мережі є неправдивою. Крім того, у посольстві зазначили, що офіційні рекомендації для британців щодо подорожей до України можна знайти на сайті Міністерства закордонних справ Великої Британії. Зрештою, в Україні громадяни інших держав не підлягають мобілізації. 

Цим фейком пропагандисти намагаються дискредитувати мобілізаційний процес в Україні. Раніше ми спростовували інформацію, що працівники ТЦК побили етнічного угорця на заході України.

Після ухвалення законопроєкту №8371 в серпні 2024 року про заборону діяльності релігійних організацій, керівний центр яких розташований у країні-агресорі, російські пропагандисти почали поширювати більше дезінформації про релігійну ситуацію в Україні. 

Український кризовий медіацентр виокремив нещодавні ключові меседжі на цю тему. 

«Дані про підтримку українцями заборони УПЦ (МП) – це фейк»
Насправді згідно з опитуванням Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) у квітні 2024 року, 83% українців вважали, що держава має тією чи іншою мірою втручатися в діяльність УПЦ. Зокрема, на думку 63% респондентів, українську православну церкву потрібно повністю заборонити в Україні. Тобто українці, навпаки, висловлюють значну підтримку відповідним заходам.  

«Папа Франциск різко засудив церковний закон»
Папа Римський дійсно прокоментував новий український закон про діяльність релігійних організацій, пов’язаних із Росією. Проте його слова були відмінними від тих, які наводять пропагандисти. Папа Франциск заявив, що «жодна християнська церква не повинна бути скасована в Україні». Він висловив занепокоєння щодо свободи віросповідання, але не «різко засудив» закон, як стверджують російські джерела.

Варто зауважити, що Ватикан прагне підтримувати діалог з усіма сторонами, зокрема з Москвою. Це часто призводить до обережних формулювань, які пропагандисти спотворюють. 

«В Україні відбувається гоніння релігії»
Насправді Україна вживає заходів проти релігійних організацій, пов’язаних із країною-агресором, а не проти релігії загалом. Українська православна церква, історично пов’язана з Російською православною церквою та має доведені звʼязки з Росією. Дослідження Державної служби з етнополітики та свободи совісті показало, що УПЦ (МП) залишається організацією, центр якої знаходиться в Росії. Тому заборона діяльності релігійних організацій, які мають керівний центр у країні-агресорі полягає в запобіганні іноземному втручанню через ці інституції, а не в «переслідуванні вірян». 

«Всі хто за – вороги, хто проти – друзі»
Боксер Олександр Усик, колись «оспіваний» російськими пропагандистами як «носій православної віри», підтримав політику України стосовно протидії російським впливам. Повідомлення пропагандистів зараз спрямовані на дискредитацію Усика як людини, яка нібито змінює свої переконання та вчинки залежно від обставин і впливу, тим самим підриваючи свій авторитет серед авдиторії.

У мережі поширюють інформацію, нібито видання BBC Sport написало, що відомий спортивний журналіст Ларрі Мерчант назвав перемогу українця Олександра Усика в бою з британцем Тайсоном Ф'юрі  «політичною», а увагу до фігури боксера — «театром для втомленого українського народу».

«Коли у вас немає жодної надії, але вас потрібно змусити битися, герой на кшталт Усика чудово підходить», — наводять слова нібито Ларрі Мерчанта деякі користувачі мережі.

Фактчекери StopFake дописують, що така новина вигадана, адже жодних публікацій про «політичну перемогу» Усика на BBC Sport немає. Ба більше, як пояснюють фахівці, наразі спортивному коментатору 93 роки. Останнім часом у зв'язку зі станом здоров'я, особливо після того, як 2023 року він потрапив у відділення інтенсивної терапії, Ларрі Мерчант не з'являється на публіці й не дає жодних коментарів.

Жалість є достатньо сильною людською емоцією, оскільки апелює до почуття справедливості і може викликати сильну жагу помститися тим, хто є кривдником та агресором. Російська пропаганда використовує ці особливості психології в тактиці «образ жертви». Вона часто працює разом та переплітається з тактикою «героїзація», створюючи синергетичний ефект.

Прикладом використання образу жертви слугує один з ключових російських пропагандистських наративів про «дітей Донбасу, яких вбивали 8 років». Символічним його виразом є так звана Алея янголів, яку відкрили в Донецьку у 2015 році. Там викарбувані імена дітей, загиблих унаслідок російсько-української війни. Провина за це покладається, звісно ж, на «українських нацистів та бандерівців». Агітпроп навмисно не згадує, що ці діти були б живі, якби не було російського військового вторгнення у Донецьку та Луганську області у 2014 році. Так окупанти хочуть перекласти відповідальність за розв'язування війни та воєнні злочини на Україну та виправдати свою повномасштабну агресію у 2022 році, апелюючи до «вбитих дітей Донбасу».

Одним із фейків, які підживлюють наратив про «8 років», є історія про нібито розіп'ятого, «як Ісус», на дошці оголошень маленького «хлопчика у трусиках». «Українські нацисти-карателі» буцімто зробили це у 2014 році у Слов'янську за те, що хлопчик був сином російського агресора з так званої ДНР. Щоправда, жінка, яка розповіла пропагандистам цю «моторошну» історію, щастя в Росії не знайшла й у 2021 році скаржилася на дискримінацію за національною ознакою у «багатонаціональній країні».

Ще одним ключовим виправданням повномасштабної агресії служить наратив, нібито «Росія захищається від українських нацистів і НАТО» і її напад — лише превентивний удар. Тут використовувалася ціла низка різних меседжів, як-от нібито існування в Україні біолабораторій НАТО для розробки біологічної зброї, спрямованої проти Росії, а також начебто намагання України створити «брудну ядерну бомбу» тощо. У цьому наративі важливу роль відіграє термін «русофобія», яким позначається будь-яка негативна реакція інших країн та міжнародної спільноти загалом на агресивні дії Росії, і не лише в Україні.

Після початку повномасштабної російської війни проти України у 2022 році концепт «русофобії» став використовуватися набагато частіше, хоча про нього говорили ще як мінімум на початку 2000-х. Він розповідає світу нібито про дискримінацію Росії та росіян і подвійні стандарти щодо неї, які використовує «колективний Захід». Іде апелювання до західних ліберальних цінностей та намагання поставити «русофобію» в один ряд із такими безумовно негативними явищами, як расизм, антисемітизм, сексизм, гомофобія тощо.

Упередження — це хибна думка, яка формується в людини під зовнішнім впливом щодо певних людей, предметів чи явищ. Це відбувається без прямого досвіду, використання критичного мислення та достатніх об'єктивних підстав.

Негативні упередження можуть створюватися за ознакою статі, гендеру, расової, національної чи етнічної належності тощо. Російська пропаганда постійно апелює до різного роду упереджень.

Прикладом використання цілої низки упереджень є коментар заступника голови Ради безпеки Росії Дмитра Медведєва після блокування його англомовного профілю у твіттері. «Твіттер прогнувся під Держдепом і хохлами», «Головна задача Росії — завдати розгромної поразки усім ворогам: укронацистам, США, їхнім клевретам у НАТО, включаючи огидну Польщу, та іншим західним гнидам». Тут застосовані упередження щодо українців, США та їхнього уряду, інших західних союзників України, зокрема  Польщі.

Також російський агітпроп транслює упередження щодо іноземних добровольців, які зі зброєю в руках захищають Україну. Так, у новині про загибель у Бахмуті американця Ендрю «Харріса» Купера вони використовують терміни «бандит» і «найманець», а також опускаються до відвертого расизму. Схожа риторика використовується і в новині про загибель двох канадських добровольців.

Крім цього, пропагандисти розкритикували українського чемпіона світу з боксу у важкій вазі Олександра Усика, який нібито побував на передовій і вистрілив з міномета по позиціях окупантів. Дезінформатори були щедрими на упереджені епітети щодо самого Усика та українських військових загалом: «карателі», «бойовик», «боксер-націоналіст», «пробитий фрик», «виродженець», «русофоб», «нацист» тощо. Так упередження допомагають російській пропаганді за замовчуванням формувати в аудиторії негативну думку про певних людей, предмети чи явища.

Впродовж багатьох років Росія плекала образи жертв, що нібито страждали від злочинів української влади. Напевно найвідомішим фейком була історія про «розіп’ятого хлопчика в трусиках». Проте з початком великої війни ситуація змінилася: складно утримувати бойовий дух росіян, якщо він ґрунтується лише на співчутті чи жалю. Тож російський агітпроп вдався до іншої тактики — героїзації. Тобто ідеалізації чиєїсь поведінки, рис та досягнень. Наприклад, Росія героїзує хлопчика Фьодора, який начебто «рятував людей від поганих українців» та бабусю з червоним прапором, яка «чекала на денацифікацію». Детально розповідаємо, як працює ця тактика й чого за її допомогою прагне досягти Росія. Більше у матеріалі ДМ.

Щоденний подкаст Вадима Міського виходить із перших днів великої війни. У ньому ми не лише розбираємо на атоми ворожі фейки, а й розповідаємо про те, як навчитися самостійно розрізняти маніпулювання, шахрайство та дезінформацію. Також спілкуємося з експертами різних галузей. Слухайте нас щобудня в ефірі «Українського радіо» о 07:50 та 19:50, а також у будь-який час на подкастингових платформах.