У російському інформаційному просторі регулярно з’являються вигадки про жорстокість українців, які нібито чинять «звірства» проти російських мирних мешканців. Одним із таких конспірологічних наративів стала історія, що ЗСУ влаштовують тортури та знущаються над цивільними у Курській області. Як і більшість подібних фейків, цей сюжет базується на вигадках, емоційній маніпуляції та брехні. Цей наратив можна класифікувати як конспірологічний, оскільки під час свого регулярного використання з моменту українського наступу на Курщину він не має жодного фактологічного підґрунтя та поступово набуває рис міської легенди. 

Міська легенда (англ. urban legend) — це сучасний фольклор, вигадана або сильно спотворена історія, яка поширюється в суспільстві як правдива. Вона може передаватися через чутки, статті, телепередачі чи соціальні мережі й часто викликає сильні емоції — страх, шок, обурення або здивування. Їх часто використовують конспірологи для створення нових або підсилення вже існуючих теорій змови. Основними ознаками міської легенди є анонімність джерела (зазвичай у легенді немає конкретних доказів, лише посилання на «одного знайомого» або «очевидців»), емоційна маніпуляція (такі історії часто містять більше шокуючих або містичних елементи у порівнянні з теоріями змови), видимість правдоподібності (навіть якщо розповідь вигадана, у ній можуть бути реальні місця, події чи люди, що створює ілюзію достовірності) та швидке поширення (такі історії легко передаються від людини до людини, особливо через соціальні мережі). Такі легенди також можуть мати моральний або повчальний підтекст – у деяких випадках через них застерігають від певних дій або пропагують конкретні переконання.  

У контексті пропаганди міські легенди часто використовуються для дискредитації ворога або створення паніки. Наприклад, історія про «звірства ЗСУ на Курщині» – це спроба поєднати фейкову інформацію та емоційну маніпуляцію, щоб створити «страшилку» про українських військових. Але ця теорія змови має одну особливість – її спростували навіть самі ж російські чиновники та пропагандисти. Зокрема, Тетяна Москалькова, уповноважена з прав людини у Росії, заявила, що росіяни, які повернулися з полону, розповідали, що українці не катували їх, а навпаки допомагали їжею. Російський військовий кореспондент Олександр Коц підтвердив слова Москалькової:  «Ми опитували людей, яких повернули з полону. Ніхто не розповідав про звірства ЗСУ. Навпаки – вони згадували, що українські військові приносили їм їжу, допомагали пораненим, а декого навіть відправляли до лікарень у Сумах».  

Росія систематично зображає українців як «карателів». Ще з 2014 року російська пропаганда поширює образ «жорстоких бандерівців», які катують полонених та мирних жителів. Спочатку російські телеграм-канали поширили історії про те, що українські військові нібито викрадають та катують російських цивільних, знущаються над ними та позбавляють їжі. Усе це супроводжувалося вигаданими свідченнями та емоційно забарвленими деталями. 

Теорії змови, які росіяни використовують у своїй пропаганді мають на меті викликати емоційний шок у суспільства. Вони також спираються на стереотипи, підсилюючи образ українців як «кровожерливих нацистів». Страшилки про «звірства ЗСУ» на Курщині ідеально вписується в цю схему. Це - частина російської гібридної війни, яка ведеться не тільки на полі бою, а й у медіапросторі. Росія використовує образ «жорстоких українців», щоб розпалювати ненависть у російському суспільстві та виправдовувати війну.  Росіянам нав’язують думку, що Україна – це екзистенційна загроза, яка несе їм смерть і руйнування. Натомість у той час, як ЗСУ звинувачують у вигаданих «звірствах», російська армія вчиняє реальні воєнні злочини на тимчасово окупованих територіях.  

Пропагандистські телеграм-канали поширюють інформацію, нібито відповідно до «100-денного плану Трампа» Збройні сили України повинні залишити Курщину до Великодня, а до 9 травня забезпечити мир. Вони стверджують, що ця інформація походить із українських медіа.

Насправді це не відповідає дійсності, про що повідомляють фахівці Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Керівник Офісу Президента Андрій Єрмак спростував цю інформацію, наголосивши: «Жодних "мирних планів" за "100 днів" у медіа НЕ існує в реальності. Під це маскують лише вкиди, які частіше за все легалізовують росіяни».

Крім того, під час розмови з журналістами у Білому домі президент США Трамп не озвучував жодних чітких термінів закінчення війни в Україні. Він лише зазначив: «Я не знаю, але президент Зеленський заявив, що хоче миру. Але для "танго" потрібні двоє, тому побачимо, що станеться».

Також Трамп дотримується принципу «мир через силу», що передбачає примус агресора до чесної дипломатії. Він підтвердив свою готовність до переговорів із Зеленським і Путіним щодо припинення війни: «Ми спілкуємося із Зеленським і незабаром поговоримо з президентом Путіним. Подивимося, як усе складеться», — заявив Трамп.

Російська пропаганда поширює цей фейк, аби створити в українському суспільстві хибні сподівання на швидке завершення війни на умовах, вигідних агресору. Окрім цього, такі вкиди спрямовані на розпалювання внутрішніх суперечок, провокуючи дискусії про необхідність поступок перед окупантом. Водночас вони мають на меті вплинути на міжнародну спільноту, зокрема західних партнерів України, намагаючись переконати їх у необхідності тиску на Київ для примусового укладення миру на російських умовах.

Російські пропагандисти заявляють у медіа, що ЗСУ нібито готують у Суджі «нову Бучу» та використовують цивільних як живий щит. Утім такі повідомлення є частиною інформаційної кампанії, спрямованої на приховування воєнного злочину російських військових, а саме вбивства цивільної мешканки Росії під час авіаудару по інтернату в Суджі.

Про це повідомляє Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці стверджують, що в цьому випадку відповідальність за загибель людей лежить на російській владі, яка відмовляється організовувати гуманітарні «зелені коридори» для евакуації, натомість продовжує обстрілювати власних громадян за допомогою авіації та артилерії. Зі свого боку, українські військові суворо дотримуються норм міжнародного гуманітарного права: вони надають цивільним доступ до питної води, їжі, медикаментів, засобів гігієни, а також забезпечують медичну допомогу. Тоді як під час окупації Бучанського району Київщини у 2022 році російські військові злочинці вбили щонайменше 1190 цивільних українців.

Пропагандисти поширюють подібні фейки з кількох причин, спрямованих на досягнення політичних, військових і психологічних цілей. Такі заяви відвертають увагу від воєнних злочинів, скоєних російською армією. Створення неправдивого меседжу про «провину» України дозволяє виправдати дії російських військових як нібито «захисників». Пропаганда формує у російських громадян хибну картину подій, виправдовуючи війну «захистом» від уявної загрози. Створення образу ворога, який нібито чинить злочини, зміцнює підтримку війни серед населення. За допомогою таких фейків росіяни також намагаються дискредитувати Україну в очах міжнародної спільноти, зображуючи її як порушника міжнародного права. Подібні заяви нерідко слугують інформаційним прикриттям для майбутніх провокацій або терактів, які планує здійснити російська сторона, але намагається звинуватити в цьому Україну.

Тимчасово виконуючий обов’язки губернатора Курської області Хінштейн заявив, що 22 грудня внаслідок ракетних ударів у Рильську постраждали 17 об’єктів культурної спадщини, звинувативши в цьому ЗСУ. «Нацистський режим намагається знищувати не тільки мирних жителів, а й нашу історичну, духовну пам’ять…», - стверджує чоловік. 

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці з’ясували, що масштаби пошкоджень, про які каже Хінштейн, здаються мінімальними, а обставини їх появи залишаються непідтвердженими. На противагу цим заявам, Росія активно руйнує українську культурну спадщину. Станом на грудень 2024 року в Україні зафіксовано 1222 пошкоджених пам’ятки в 18 регіонах. У листопаді Росія завдала 43 нові удари по таких об’єктах, зокрема в Запорізькій, Одеській та Хмельницькій областях. У Харківській області було пошкоджено 322 таких об'єкти, у Київській області та місті Києві - 81. Останній найгучніший випадок — обстріл Миколаївського костелу в Києві 20 грудня. Україна наполягає на міжнародному розслідуванні цих актів культурного вандалізму, що є порушенням міжнародного права.

Росія поширює подібну дезінформацію з кількох причин. По-перше, у такий спосіб Росія намагається перевести фокус з руйнувань, які вона завдає українській культурній спадщині, на звинувачення України. Це допомагає створювати ілюзію моральної рівності між агресором і жертвою. Бездоказові звинувачення у пошкодженнях культурних об’єктів мають на меті підривати репутацію українських військових як у міжнародному середовищі, так і серед населення. Російська пропаганда апелює до емоцій, використовуючи теми культурної та духовної спадщини для мобілізації підтримки серед власного населення. Така дезінформація виправдовує агресивні дії Росії як «захист» її історичної і духовної спадщини. Агітпроп також хоче викликати у міжнародної спільноти такими повідомленнями сумніви щодо достовірності українських звинувачень у воєнних злочинах.

Пропагандисти просувають інформацію про вигадані «звірства» ЗСУ в Курській області. Зокрема, депутат Держдуми Росії Микола Іванов звинувачує українських військових у створенні «катівень у домах мирних жителів», спаленні сіл та знищенні соціальної інфраструктури. Особливу увагу пропагандисти звертають на «долю 45 дітей», яких начебто «вивезли в Україну для торгівлі органами», через що «на Заході впала ціна на донорські органи». Також заявляється про буцімто «викрадення худоби та зерна». 

Російський нардеп не надав жодних підтверджень своїх заяв, які можна перевірити незалежно. Схожі заяви російська пропаганда часто поширює для маніпуляцій без фактичної основи. Твердження про «зниження цін на донорські органи» є абсурдним та підсилює вже наявний меседж пропаганди про Україну як «центр чорної трансплантології». Система трансплантації органів має високі стандарти перевірки їх походження та міжнародного моніторингу.

Подібні вкиди спрямовані на відволікання уваги від дій Росії, зокрема її агресії проти України та злочинів у її рамках, скоєних російськими військовими. Ці заяви є частиною інформаційно-психологічної війни, спрямованої на дискредитацію України та створення викривленої реальності для російської аудиторії. Крім того, у такий спосіб вони мають на меті деморалізувати опонента. 

Російські пропагандистські телеграм-канали поширюють фото нібито з мітингу в Києві дружин і дітей українських військових, що беруть участь у Курській операції ЗСУ. На мітингу діти українських бійців нібито тримають плакати з гаслами «Сирський, де наш тато?» та «Сирський, поверни тата додому!». 

Насправді це ― фейк, пишуть у проєкті VoxCheck. Завдяки функції зворотного пошуку зображення від Google вдалося зʼясувати, що фото, які поширюють пропагандисти ― сфабриковані. На оригінальних фото напис на плакатах відрізняється. Там написані гасла «Для ЗСУ!» та «Купуйте іграшки на допомогу солдатам!». Одне фото зробили в квітні 2022 року в Одесі, інше — у вересні 2022 року в Києві. Тобто діти не мітингували проти операції ЗСУ в Курській області, а збирали кошти на підтримку українських бійців.

Раніше ми спростовували інформацію, що в Житомирі люди вийшли на протест проти Зеленського.

Російські та білоруські пропагандистські ресурси скоординовано поширюють у соцмережах інформацію, намагаючись представити ЗСУ як такі, що використовують тактику «живого щита» на Курщині. Ці звинувачення базуються на твердженнях неназваного російського військового без жодних підтверджень. А отже це - неправда. Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Меседж про «живий щит» є типовою для російської армії, яка з 2014 року неодноразово прикривалася цивільними на окупованих територіях. Наприклад, у грудні 2023 року українська прокуратура відкрила кримінальне провадження щодо використання українських полонених як «живого щита» в Запорізькій області. Це чергова спроба російської пропаганди перекласти провину за власні злочини на українську сторону.

Метою поширення дезінформації про нібито використання українськими військовими цивільних у Курській області як «живого щита» є дискредитація ЗСУ на міжнародній арені та посилення ворожнечі до України серед російського населення. Пропаганда прагне створити враження, що українські військові порушують міжнародні гуманітарні закони, що виправдовує агресивні дії Росії та її присутність в Україні. Такі заяви також намагаються перенести увагу з численних воєнних злочинів, скоєних російськими військами, звинувачуючи у подібних злочинах українську сторону.