Таку інформацію поширюють в нігерійському сегменті медіа. У повідомленнях ідеться, що Володимир Зеленський нібито придбав віллу для своєї тещі Ольги Кияшко. У матеріалі медіа наводять «докази» купівлі вілли, зокрема демонструють відповідні документи про придбання. А також додають «відео журналіста-розслідувача» Mohammed Al-Alawi. Згодом цю інформацію поширили анонімні російські пропагандистські телеграм-канали, дописуючи, що всі покупки Зеленський здійснює «з кишень платників податків». Це — брехня.

Насамперед «матеріал-розслідування» містить у собі безліч фактологічних помилок. Автори наводять фото нібито документа про купівлю нерухомості, де зазначена майбутня власниця будинку. Так у документі написано, що володіє будинком Olha KIYASHKO, хоча згідно з чинними нормами державної міграційної служби транслітерація на всіх документах виглядала б так: Olha KYIASHKO. Автори не довели автентичність такого «документа» і не пояснили, звідки вони його взяли. Про що неодноразово авторів запитували в коментарях під відео. Тобто договір про купівлю вілли, щонайменше, точно не стосується Ольги Кияшко. 

Ба більше, щодо «відео журналістського розслідування», то його опублікували на ютуб-каналі, створеному за декілька днів до вкиду інформації про купівлю. А пост самого журналіста-розслідувача викликає чимало запитань. Оскільки за запитом у пошуковику «Mohammed Al-Alawi investigative journalist» видає лише якраз посилання на матеріал про цю віллу і жодної додаткової інформації про особу. Загалом текст повен оцінних суджень і неправдивої інформації. 

Агітпроп намагається змалювати Україну як колиску корупції, аби знецінити й знівелювати українські наміри щодо боротьби з корупцією та подальші євроінтеграційні заходи. Нібито українські посадовці скуповують нерухомість за незаконно привласнені кошти від західних партнерів. До того ж боротьба з корупцією — одна з вимог євроінтеграції. Розганяючи такі фейки, пропагандисти намагаються показати, що в Україні корупцію нібито не виправити, саме тому її не візьмуть до ЄС чи НАТО. 

Таку тезу поширили пропагандистські медіа. У повідомленнях ідеться, що під час проведення Кримської платформи 23 серпня 2023 року в Києві Володимир Зеленський «визнав» передачу західним країнам Кримського півострова. Мовляв, після деокупації Криму Захід попробує захопити його й встановити там свій порядок. Автори підсумовують: Зеленський не прагне повернути Крим Україні, а всього лише торгує ним із західними лідерами. 

Фактчекери проєкту StopFake проаналізували цей меседж і пояснили, що на міжнародному саміті не йшлося про «продаж Криму західним країнам». Такий меседж безпідставний і не містить у собі жодного фактологічного підґрунтя. Це вигадка агітпропу та спроба дискредитувати міжнародне партнерство України та інших держав щодо повернення Криму в склад України. Серед іншого на саміті, наприклад, обговорювали тотальну мілітаризацію півострова, його ізоляцію від решти світу. Також говорили про наслідки окупації з 2014 року й повернення в склад України та подальші перспективи розвитку. Але аж ніяк не говорили про «продаж» півострова іншим країнам. 

Кримська платформа — це ініційований Україною міжнародний координаційний механізм для повернення питання Криму до порядку денного.  На саміті цьогоріч були присутні 63 держави та різні міжнародні організації. Саме тому російські пропагандисти вдаються до такої риторики, щоб демонізувати Захід та Україну, які нібито діють лише в загарбницьких і корисливих інтересах. 

Гумор та політична сатира з часом набувають дедалі більшої ролі в пропаганді. Вони стають потужними, складними та багатогранними елементами психологічного впливу на людей. Завдяки менш серйозній формі за допомогою жартів можливо ефективно передати важливу, часто суперечливу і навіть образливу інформацію. Часто саме з використанням елементів сатири певна інформація набуває властивості «вірусної» і поширюється значно швидше. 

Разом з тим додавання гумору створює багатозначні конструкції, які залишають місце для маневру під час дискусії, особливо коли звичайна мова та серйозні аргументи не працюють. Він свого роду «вимикає» в людей критичне мислення. Крім того, розуміння та сприйняття жартів створюють умови для формування певних соціальних спільнот. А гумор у цьому сенсі грає роль своєрідного маркера належності до цих угруповань, системи розпізнавання «свій / чужий». Також гумор може по-справжньому інформаційно «вбивати» певну особу, групу людей чи навіть країну. Він здатен формувати зневажливе ставлення та зводити серйозні речі до рівня тих, що викликають лише сміх.

Одним з перших жанрів політичного гумору стала карикатура, яка почала розвиватись ще у першій половині XVIII століття. У Радянському Союзі її перетворили на потужну зброю власної пропаганди ще на початку його існування — у 1920-х роках. Найвизначнішими майстрами пропагандистських карикатур в СРСР вважаються Борис Єфімов, Кукринікси (Михайло Купріянов, Порфірій Крилов та Микола Соколов), Дмитро Моор (Орлов), Віктор Дені (Денісов) та Михайло Черемних. Їхні роботи висміювали як зовнішніх ворогів СРСР, таких як нацистська Німеччина, фашистська Італія, західні держави (США, Велика Британія, Франція тощо), так і верстви населення всередині країни, які радянський режим вважав для себе ворожими: дворяни, капіталісти, куркулі (заможні селяни), священники тощо. При газеті «Правда» працював цілий сатиричний журнал «Крокодил», який був невід'ємною частиною агітпропу і в якому публікувалася більшість зі згаданих вище авторів.

З прогресом інформаційних технологій пропаганда за допомогою гумору тільки посилюється та розвивається, вже у сучасній путінській Росії. Мабуть, найвідомішим пропагандистом від гумору був покійний Михайло Задорнов. Багато хто з нас пам'ятає його антизахідні наративи про нібито «тупих американців», які були його візитівкою як гумориста. Після Революції Гідності 2014 року і до своєї смерті у 2017 році Задорнов неодноразово використовував антиукраїнські жарти. Він навіть не цурався жартувати про збиття російськими терористами малайзійського Боїнгу у 2014 році в Донецькій області.

Ще одне джерело російської гумористичної пропаганди — програма КВК. Шоу є потужним інструментом стратегічних політичних комунікацій через доступ до різних каналів розповсюдження. Програму транслюють у прайм-тайм федеральних та міжнародних російських телеканалів, поширюють у соцмережах, на сайті, передруковують жарти в пресі і транслюють на радіо. Засновник КВК Олександр Масляков має близькі зв’язки з Кремлем. Про це свідчать, зокрема, фінансування державою будівництва концерт-холу «Планета КВК» у Москві, підтримка КВК-змагань за кордоном, участь політиків топрівня (в тому числі Путіна та Медведєва) у зйомках програм. Крім того, з 1 червня 2016 холдинг «Газпроммедіа» запустив окремий телевізійний канал КВК з майже цілодобовою трансляцією цього шоу. А Масляков отримав державну нагороду «За заслуги перед Вітчизною» третього ступеня. Звичайно, автори КВК не забувають дякувати за щедрість своїм спонсорам — у шоу постійно показується позитивний образ президента Путіна та його команди. Така дружба з політиками дала власнику КВК Олександру Маслякову змогу створити не лише власну програму, а й велику бізнес-імперію для її підтримки.

Інші відомі російські гумористи також підтримують Путіна і є рупорами його пропаганди. Серед них Михайло Галустян, Євген Петросян (проти них Україною введені персональні санкції), Гарік Харламов, Юрій Стоянов, Іван Ургант, Володимир Винокур, Володимир Моісеєнко та Володимир Данилець (останні двоє відомі як творчий дует «Кролики»).

Таку інформацію поширили в соціальних мережах, зокрема в анонімних телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що в Україні планують знизити призовний вік до 20 років. Мовляв, таку ініціативу запровадив Генштаб, і її повсюдно підтримали. 

Фактчекери проєкту StopFake дослідили кейс і визначили, що така інформація не відповідає дійсності. Це просто вкид агітпропу, адже в Україні не планують зменшувати призовний вік. Аналітики також навели у приклад одне з інтерв’ю секретаря РНБО Олексія Данілова «Українському радіо». Під час нього посадовець запевнив, що жодних правил мобілізації не змінюватимуть. 

Тобто нема жодних підстав вважати, що в Україні мобілізацію проводитимуть з 20 років. На сьогодні граничний призовний вік становить 27 років. У березні 2023 року український парламент підтримав урядовий законопроєкт щодо зниження призовного віку до 25 років. Проте законопроєкт все ще не підписаний Володимиром Зеленським. 

Російський агітпроп неодноразово спекулював на темі поголовної мобілізації в Україні. У такий спосіб пропагандисти хочуть спотворити реальність та переконати всіх, що українські посадовці постійно вдаються до хитрощів, аби усе більше мобілізувати людей.

Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в російському сегменті фейсбуку. У повідомленнях ідеться, що польський генерал Вальдемар Скшипчак нібито заявив про «масову втечу» українців за кордон. Мовляв, вони тікають через те, що Зеленський ніяк «не може досягти миру» з Росією та не йде на поступки. Автори посилаються на матеріал польського видання Wprost. Це — маніпуляція. 

За цей кейс узялися фактчекери StopFake, які пояснили, що Вальдемар Скшипчак насправді  опублікував свій матеріал у польському медіа із заголовком «Як завершити війну в Україні?» У ньому польський генерал розмірковував над можливими варіантами закінчення війни. Також він писав про проблеми вимушеної міграції до країн ЄС. Однак у матеріалі взагалі не наведені тези, що українці мігрують за кордон через Зеленського, який «ніяк не домовиться з Росією». Це вигадка фейкоробів, які спотворили контекст усього матеріалу. Більш того, у тексті польський генерал пояснив, що міграція спричинена війною. 

Пропагандисти поширюють цю маніпуляцію, аби показати, що українці нібито позитивно налаштовані до співпраці з Росією та чекають на «примирення». Мовляв, політика Зеленського не влаштовує українців і ті «втікають».

Таку інформацію поширили анонімні телеграм-канали, що транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях зазначають, що у Європі вирішили «позбутися» українських біженців, тому їх нібито мобілізуватимуть та згодом відправлять на фронт. Автори дописують, мовляв, це стосується насамперед усіх чоловіків призовного віку. Буцімто їх будуть депортувати. Це — неправда. 

Фактчекери проєкту StopFake дослідили цей кейс та пояснили, що «депортація військовозобов’язаних чоловіків» узагалі неможлива, оскільки нема жодного правового підґрунтя. Ідеться про те, що українські дипломатичні установи не можуть депортувати українців для мобілізації, як і структури в ЄС не уповноважені формувати будь-які підрозділи з українців на своїх територіях. Тобто жодного такого механізму просто не існує. 

Крім того, фахівці доповнили, що Прикордонна служба України може розслідувати злочини незаконного перетину кордону в умовах воєнного стану. І, наприклад, намагатися повернути військовозобов’язаного чоловіка до України, якщо той у незаконний спосіб перетнув кордон. 

Євросоюз консолідований у своїй позиції, що вони не депортують нікого проти його волі. Згідно із законодавством ЄС, усі українці, які прибули до регіону після початку повномасштабного вторгнення, потрапляють під захист Директиви про тимчасовий захист.

Поширюючи такий фейк, пропагандисти намагаються переконати, що в Україні вже нікому воювати й керівництво країни вдається до хитрощів та хоче мобілізувати українських біженців.