Пропагандисти розповсюджують у своїх медіа інформацію, що українська влада, якщо їй щось не подобається в роботі журналістів, нібито може їх просто ліквідувати, а західні правозахисники, мовляв, промовчать. Це буцімто підтверджують кейси «жертв» української влади. Втім фахівці Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки розібрали детальніше ситуацію із кількома “мучениками”, про яких активно згадує пропаганда. 

• Андрій Стєнін – російський «журналіст», який у липні 2014 року працював фотографом для «РИА Новости», знімав катування полонених українських військових на Донеччині. Ці матеріали використовувалися російською пропагандою для деморалізації ЗСУ. Загинув 2014 року.

• Ігор Корнелюк і Антон Волошин – кореспонденти ВГТРК, які в 2014 році висвітлювали окупацію сходу України, намагаючись підтримати гібридну агресію Росії. Загинули 2014 року.

• Дар’я Дугіна – пропагандистка, яка, серед іншого, називала різанину в Бучі у 2022 році «інсценуванням», відзначалася антиукраїнською риторикою. Загинула 2022 року.

• Владлен Татарський (Максим Фомін) – колаборант і пропагандист, що воював у складі бандформувань «ЛНР» і «ДНР», був громадянином Росії. Загинув 2023 року.

• Гонсало Ліра – пропагандист, який підтримував кремлівських колег, таких як Аліна Ліпп, Грем Філіпс і Патрік Ланкастер, активно поширюючи їхні фейки. За словами пропагандистів, помер в українському СІЗО у 2024 році, але Україна цього не підтверджує.

У такий спосіб, Кремль намагається представити загибель власних пропагандистів в різних обставинах як «жертву репресій» з боку Києва, що є частиною їхньої дезінформаційної кампанії. Мета таких маніпуляцій – створити враження про те, що Україна веде боротьбу не тільки проти російських агресорів, а й проти міжнародної преси, що ставить під сумнів її статус демократичної держави.

Нещодавно було оприлюднено першу серію проєкту Zelenskyy Unmasked: Who is Volodymyr Zelenskyy? («Зеленський без маски: Хто такий Володимир Зеленський?»). На нього звернув увагу журналіст Сергій Мамаєв та зробив детальний розбір на своєму ютуб-каналі «Спецпроєкти Сергія Мамаєва». 

Ведучим циклу програм є Бен Свонн, який називає себе журналістом-розслідувачем. Але це не зовсім так. Мамаєв з’ясував, що насправді він був телевізійним спортивним продюсером, а згодом — новинним журналістом, продюсером і головним редактором філій мережі FOX і Russia Today America. На основі випущеного розбору, «Детектор медіа» представляє основні меседжі, співзвучні з російською пропагандою, які можна знайти у рамках першої серії проєкту.

Володимир Зеленський не знав української та прийшов до влади у нечесний спосіб

Автори фільму допустили багато неточностей у біографії Президента України, що вказує на недостатньо ретельну підготовку матеріалу. Зокрема, вони також зазначили, що Кривий Ріг знаходиться на півдні України, хоч і мапа, яку вставили у відео, спростовує це. За версією творців проєкту, Зеленський нібито взагалі не знав української до свого президентства. Однак насправді він лише не використовував українську в побуті.  

Крім того, автори демонізували як створення «Кварталу 95», перехід «Кварталу» на «1+1», так і серіал «Слуга народу», створення партії «Слуга народу» та участь Зеленського у президентських виборах. Мовляв, він не є тим, за кого себе видає. 

Ситуація на Донбасі є очікуваною, бо це — історично російський регіон

Автори проєкту повторили російські штампи агітпропу щодо Євромайдану та війни на Донбасі з 2014 року. Вони навмисно не згадали про справжні причини Революції гідності та розстріли студентів. Ведучий також замовчував анексію Криму та оркестрування Росією створення так званих «ЛНР» та «ДНР». Автори проєкту не говорять про катування і розстріли росіянами проукраїнських активістів на Донбасі. Натомість все це узагальнюють меседжем про те, що Донбас насправді нібито є історично російським регіоном. Однак Мамаєв наголошує на тому, що велика частина мешканців східних областей на переписі населення ідентифікували себе саме як українці.

Зеленський поширює в Україні ультранаціоналізм

Ведучий каже, що Зеленський нібито зрадив рідну російську мову і налаштував українське суспільство на ультранаціоналізм. Мовляв, про дискримінацію проти російськомовних українців свідчать і законодавство про обмеження російської музики та літератури. Нібито саме це стало одним із приводів для вторгнення. Утім автори не згадують про те, що Укази про квоти на українську музику та акти про обмеження розповсюдження російської літератури вийшли вже після повномасштабного вторгнення.

Росія лише хоче відновити СРСР, а НАТО та США насправді спровокували її на напад на Україну та саботували процес мирного врегулювання

Автори виправдовують російську агресію тим, що Росія «просто хотіла відбудувати Радянський Союз» та подала це твердження у позитивному значенні, ніби те, що Україна проти, виглядає дивно. Крім того, за словами ведучого, саме США і НАТО спровокували Росію на вторгнення в Україну, оскільки НАТО нібито оточило Росію з усіх боків. Але, навіть, тут автори суперечать собі, оскільки показують карту, де членами НАТО позначені держави, які вступили до Альянсу вже після нападу Росії на Україну. 

Далі автори розповідають, як навесні 2022 року Україна і Росія майже домовилися про мирну угоду. Однак, за версією ведучого, мир зірвався нібито через США та Європу, які підштовхували Україну до продовження війни. Мовляв, саме через них Україна нібито зірвала всі домовленості та продовжує репресії всередині країни  Втім насправді перемовини було припинено після злочинних дій російських військ у Бучі. А «»репресіями«» Росія називає будь-які дії, направлені проти порушення законодавства щодо співпраці з окупантами, навмисно драматизуючи ситуацію.

Пропагандисти в якості експертів проєкту

Свої коментарі для першої серії надала низка людей, яка регулярно підігрує російській пропаганді. Серед них — Андрій Теліженко – колишній український дипломат, який був частим гостем каналів Медведчука, де просував відповідні наративи. Свого часу, за словами Мамаєва, він також намагався допомогти просувати ідею тоді ще президенту Трампу, що Зеленський нібито співпрацює із Демократичною партією США. 

Ще однією дійовою особою у рамках проєкту є Гонсало Ліра, про історію якого ми неодноразово писали раніше. У проєкті повторюють історію щодо «»незаконності«» його затримання. Мовляв, насправді він у в’язниці через критику Зеленського. Однак СБУ під час ув’язнення Ліри наголосила, що основним обвинуваченням для цього є виправдання російської агресії проти України. 

Зеленський знищує релігію в Україні

Автори проєкту повторили російський меседж, бідкаючись на те, що Зеленський намагається узурпувати під себе релігію у державі, намагаючись делегалізувати УПЦ МП. Однак вони замовчують те, що священники цієї конфесії виправдовували вторгнення в Україну та наводили ракети на цивільних. І ні слова, що в Україні існує своя церква. Автори створюють враження, ніби Зеленський забороняє православ’я в Україні в цілому, хоча це і не так.

У США вже робили фільми про Україну, де поширювали співзвучні з російською пропагандою меседжі. Зокрема, режисер Олівер Стоун свого часу почав знімати кінокартини про диктаторів. Зокрема, в 2016 році випустив роботу «Україна в огні», де взяв інтерв'ю у Медведчука. А за рік — записав інтерв'ю з Путіним.

Консервативні медіа Сполучених Штатів надалі поширюють скептицизм щодо України, зокрема і за допомогою поширення конспірологічних теорій. Все це має особливий контекст, враховуючи те, що перший імпічмент тоді ще президенту США Дональду Трампу було оголошено через скандал із телефонним дзвінком із Володимиром Зеленським. З того моменту прихильники Трампа називають тему України «токсичною» та всіляко намагаються примирити Україну з Росією. Це добре помітно в соцмережі Трампа Truth Social, де ми раніше знайшли велику кількість антиукраїнської риторики. Така «інформаційна бульбашка» не допомагає Україні, а антиукраїнські меседжі підтримуються цільовою аудиторією цих медіа — нещодавні опитування від CBS News показують, що 61% громадян США, які ідентифікують себе як республіканці, виступають проти надання допомоги Україні.

Пропагандисти поширюють у соцмережах, особливо в їх словацькому сегменті, інформацію, буцімто проросійський блогер Гонсало Ліра загинув від тортур в українській в'язниці. Вони кажуть, нібито Державний департамент США підтвердив, що Ліра помер в Україні. Втім це — фейк.

На безпідставність цієї тези пропагандистів звернули увагу у проєкті VoxCheck. Фактчекери обґрунтували, що доказів того, що Гонсало Ліра став жертвою тортур в українській в'язниці, немає. Більше того, ні Україна, ні Сполучені Штати не підтвердили смерть блогера.

Гонсало Ліра — проросійський блогер з громадянством Чилі та США. Він проживав у Харкові та активно поширював російські фейки в соціальних мережах та на своєму ютуб-каналі. 1 травня 2023 року Служба безпеки України затримала його за поширення фейків, що виправдовували російську агресію проти України, та адміністративне порушення, а саме незаконний перетин кордону з Угорщиною. 12 січня 2024 року Кіт Кларенберг, автор видання The Grayzone, у своєму твітері повідомив про смерть Гонсало Ліри, зазначивши, що це підтвердила його сім'я. Згодом проросійський пропагандист Такер Карлсон стверджував, що Ліра помер в українській в'язниці. Автентичність нібито листа від Ліри, в якому він описував свій стан здоров'я, наразі неможливо перевірити. Цю інформацію публікують виключно на проросійських ресурсах. Усі згадки про Ліру на сайті Держдепартаменту США датуються 22 січня 2024 року. Жоден представник установи не підтвердив інформації про його смерть.

Тема Ліри особливо активно обговорюється серед трампістів і коспірологів. В американському інформпросторі вона знову виринала всередині грудня 2023 року, коли до США приїжджав Президент України Володимир Зеленський. Тоді в мережі Х бізнесмен Ілон Маск висловив своє бачення верховенства права і вимагав випустити Ліру на волю, тому що США фінансово допомагають Україні.

Пропагандисти поширюють подібні фейки, щоб дискредитувати Україну. Мовляв, у ній насправді немає свободи слова, а держава нейтралізує всіх, хто критикує її дії. «Детектор медіа» вже спростовував інші вигадки росіян щодо особи Гонсало Ліри.

Пропагандисти поширюють у соцмережах та медіа інформацію щодо блогера Гонсало Ліри, якого нібито незаконно утримують в українському СІЗО. Мовляв, затримали Ліру через «критику Президента України Володимира Зеленського». Утім це — фейк.

На нього звернули увагу фахівці проєкту StopFake. Вони з'ясували, що цю інформацію спочатку опублікував на своїй сторінці в Х американський ведучий Такер Карлсон, який є прихильником Дональда Трампа і критикує будь-яку допомогу Україні. Про небезпечні наративи в його авторській програмі вже писав «Детектор медіа». Після заяв Карлсона американський мільярдер та голова компанії X (Twitter) Ілон Маск вимагав пояснень від української сторони у зв'язку з арештом «американського громадянина» на території України. Також Маск звинуватив Україну в застосуванні тортур до Гонсало Ліри.

Не існує жодних доказів того, що до Гонсало Ліри застосовувались тортури. Крім того, в Україні не існує кримінальної відповідальності за критику президента. Американський блогер був заарештований 1 травня 2023 року в Харкові за порушення статті 436–2 Кримінального кодексу України (виправдання російської агресії проти України). У коментарі для українського видання NV.ua представники Служби безпеки України (СБУ) заявили, що дії українських правоохоронців з арешту проросійського блогера Гонсало Ліри відбувались виключно відповідно до закону. Зокрема, Гонсало Ліра стверджував, що Україна буцімто обстрілює свою власну територію, а країною керує неонацистський режим.

СБУ задокументувала діяльність Ліри та вручила блогеру підозру. У травні 2023 року суд обрав йому запобіжний захід у вигляді утримання під вартою з можливістю внесення застави. Спочатку його випустили під домашній арешт після внесення застави, але в липні Ліру знову заарештували при спробі перетнути кордон з Угорщиною на мотоциклі. Наразі Ліра перебуває в слідчому ізоляторі в Харкові. Судові слухання в його справі призначено на 12 та 21 грудня 2023 року.

Також варто зауважити, що Гонсало Ліра відкидав факти масового вбивства мирних жителів у Бучі та інших українських містах, розголошував місце перебування західних журналістів та українських військових, а також поширював їхні особисті дані. Крім того, Ліра захищав мотиви Путіна, стверджуючи, що росіяни нібито докладають особливих зусиль, щоб не зруйнувати цивільну інфраструктуру і не завдати шкоди мирним мешканцям. На своїх акаунтах у соцмережах блогер поширював низку раніше спростованих теорій змови, включаючи твердження Росії про існування в Україні «американських лабораторій для виробництва біозброї». Український Центр стратегічних комунікацій у своєму матеріалі «Що не так із проросійським блогером Гонсало Лірою, за якого вступились Карлсон і Маск» детально розповів про багатомісячну антиукраїнську діяльність Гонсало Ліри. «Детектор медіа» раніше писав, у які ще способи Росія використовує думку іноземців у медійному полі.

Пропагандисти створюють та поширюють публікації, згідно з якими Україна увʼязнює журналістів з-за кордону за те, що публікують «незручну правду» щодо російської агресії. Мовляв, ось такі «західні цінності» підтримує український уряд, прикриваючись мовчанням Заходу.

У якості головного прикладу автори таких публікацій використовують ситуацію з громадянином США та Чилі, журналістом Гонсало Лірою. Нібито його увʼязнили лише за те, що він сказав «факти, визнані Києвом». Однак насправді журналіста заарештували за поширення відверто антиукраїнської агресивної риторики та російської дезінформації.

Наприклад, Ліра називав президента України Зеленського «головорізом», лідерів ЄС «некомпетентними» (підтримуючи слова премʼєр-міністра Росії Медведєва), а також звинувачував США та Польщу в намірах «поділити Україну». Журналіст виправдовував дії Росії тим, що їй потрібна «вся територія України», щоб не було «ще гірших проблем». Крім того, він закликав Міжнародний кримінальний суд накласти арешт на експрезидента України Порошенка за те, що той нібито «вбивав дітей на Донбасі». На всі ці та інші заяви Ліри свого часу звернув увагу Центр протидії дезінформації при РНБО.

Поширюючи цей меседж, Росія хоче перекласти відповідальність за свої дії на інші сили та відвернути увагу від власних системних проблем зі свободою слова.