Це зафіксували фактчекери проєкту «Брехунець». Вони розповідають, що невідомі телефонують начебто від імені голови Волинської ОВА Юрія Погуляйка та надсилають у вайбер фейковий лист із проханням переказати кошти. У повідомленні ідеться, що кошти підуть нібито на техніку для української армії. 

У відомстві Волинської ОВА зазначили, що вони не відправляли таких листів і не телефонували. Керівниця підрозділу Управління інформаційної політики Волинської ОВА Каріна Мариневич запевнила, що такі шахрайські схеми з’являються не вперше, і вони знають, як із цим боротися. Вона також передала цю інформацію голові Волинської ОВА, і він найближчим часом вийде із заявою про фейк на своїх сторінках у соціальних мережах. 

Жалість є достатньо сильною людською емоцією, оскільки апелює до почуття справедливості і може викликати сильну жагу помститися тим, хто є кривдником та агресором. Російська пропаганда використовує ці особливості психології в тактиці «образ жертви». Вона часто працює разом та переплітається з тактикою «героїзація», створюючи синергетичний ефект.

Прикладом використання образу жертви слугує один з ключових російських пропагандистських наративів про «дітей Донбасу, яких вбивали 8 років». Символічним його виразом є так звана Алея янголів, яку відкрили в Донецьку у 2015 році. Там викарбувані імена дітей, загиблих унаслідок російсько-української війни. Провина за це покладається, звісно ж, на «українських нацистів та бандерівців». Агітпроп навмисно не згадує, що ці діти були б живі, якби не було російського військового вторгнення у Донецьку та Луганську області у 2014 році. Так окупанти хочуть перекласти відповідальність за розв'язування війни та воєнні злочини на Україну та виправдати свою повномасштабну агресію у 2022 році, апелюючи до «вбитих дітей Донбасу».

Одним із фейків, які підживлюють наратив про «8 років», є історія про нібито розіп'ятого, «як Ісус», на дошці оголошень маленького «хлопчика у трусиках». «Українські нацисти-карателі» буцімто зробили це у 2014 році у Слов'янську за те, що хлопчик був сином російського агресора з так званої ДНР. Щоправда, жінка, яка розповіла пропагандистам цю «моторошну» історію, щастя в Росії не знайшла й у 2021 році скаржилася на дискримінацію за національною ознакою у «багатонаціональній країні».

Ще одним ключовим виправданням повномасштабної агресії служить наратив, нібито «Росія захищається від українських нацистів і НАТО» і її напад — лише превентивний удар. Тут використовувалася ціла низка різних меседжів, як-от нібито існування в Україні біолабораторій НАТО для розробки біологічної зброї, спрямованої проти Росії, а також начебто намагання України створити «брудну ядерну бомбу» тощо. У цьому наративі важливу роль відіграє термін «русофобія», яким позначається будь-яка негативна реакція інших країн та міжнародної спільноти загалом на агресивні дії Росії, і не лише в Україні.

Після початку повномасштабної російської війни проти України у 2022 році концепт «русофобії» став використовуватися набагато частіше, хоча про нього говорили ще як мінімум на початку 2000-х. Він розповідає світу нібито про дискримінацію Росії та росіян і подвійні стандарти щодо неї, які використовує «колективний Захід». Іде апелювання до західних ліберальних цінностей та намагання поставити «русофобію» в один ряд із такими безумовно негативними явищами, як расизм, антисемітизм, сексизм, гомофобія тощо.

Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях розповідається, нібито в українській армії не служать представники ЛГБТКІплюс-спільноти, адже українське керівництво просто вдає, що підтримує так звані «західні цінності» щодо ЛГБТКІ. Мовляв, це все спроби Заходу затягнути Україну в «ЛГБТКІ-пастку». Автори кажуть, що Україна з неї не вибереться. 

Така теза безпідставна. В українській армії служать особи з гомосексуальною орієнтацією. У 2018 році в Україні створили об’єднання «Українські ЛГБТ-військові за рівні права». Засновником цієї організації є тодішній доброволець батальйону «Донбас», а нині боєць 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Віктор Пилипенко, який першим зробив камінаут як ветеран-учасник бойових дій. В організації кажуть, що вона налічує 300 ЛГБТКІплюс-військових, серед яких – 20 пар, і це лише ті, хто має активну соціальну позицію. 

Водночас в Україні всіляко підтримують ЛГБТКІплюс-спільноту, зокрема зареєструвавши законопроєкт про реєстровані партнерства. Згідно з ним люди будь-якої статі можуть зареєструвати стосунки, тобто партнери набувають статусу близьких родичів.

Таку інформацію поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, нібито один з українських сайтів оприлюднив кількість «жертв контрнаступу». Це — неправда. 

Фактчекери проєкту StopFake дослідили цей кейс і визначили, що такий сайт справді існує. Однак сайт створений пропагандистами. З’ясувалося, що на нього можна натрапити тільки через російський пошуковик Yandex. Так само як і кеш сайту збережено на російському пошуковику. Тобто сайт опублікований у російському сегменті мережі. Жодних публічних проєктів, які займаються підрахунком загиблих і поранених під час контрнаступу України, не існує. Ця інформація є конфіденційною. Утім, українське військове керівництво зазначало, що втрат у ЗСУ значно менше, ніж у російській армії. 

У такий спосіб автори намагаються деморалізувати українців та вкотре спекулюють на темі контрнаступу. Ми неодноразово спростовували такі кейси. Наприклад, в одному них пропагандисти переконували, як на Заході нібито заявили, що український контрнаступ провальний і вони готуються до програшу. 

Таку інформацію поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що нещодавно гумористичний журнал опублікував обкладинку із зображенням сім’ї з мультсеріалу «Сімпсони», яка залишилась без дивана, бо він «пішов на потреби України». Це — неправда. 

Фактчекери проєкту VoxCheck дослідили цей кейс і встановили, що такої обкладинки не існує. Вони пояснили, що на фейковій обкладинці вказано випуск за травень 2023 року. Однак ні на сайті видання, ні на офіційних сторінках у соцмережах нема фото з такою обкладинкою.

У такий спосіб пропагандисти прагнуть показати, що їхню риторику також повторюють на Заході. Так у читачів може скластися враження, що весь світ налаштований проти України. 

Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях розповідається про нібито погіршення відносин між Польщею та Угорщиною через «майбутній поділ» України. Мовляв, країни вже обирають українські території, які ввійдуть до складу їхніх держав. А зараз вони конкурують та не можуть поладнати. Автори дописують, що самі польські посадовці заявили про погіршення відносин з Угорщиною. 

За кейс узялися фактчекери проєкту VoxCheck, які встановили, що прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький справді висловився про відносини обох держав. Він заявив, що їхні відносини з Угорщиною змінилися через її позицію щодо російсько-української війни. Посадовець пояснив, що вони потужно співпрацювали, але зараз рівень підтримки очевидно зменшився. 

Це не вперше, коли Польща виступає з критикою позиції Угорщини. Наприклад, у квітні 2022 року голова Бюро міжнародної політики при президенті Польщі Якуб Кумох сказав, що їм не подобається позиція угорської влади щодо України. 

Пропагандисти прагнуть спотворити реальність й переконують, що відносини Польщі та Угорщини змінилися, бо країни нібито хочуть відтяти українські території. Насправді ж польські політики висловлюють свою чітку позицію щодо російської агресії.