Пропагандисти заявляють в анонімних телеграм-каналах про нібито хаотичну втечу частин українських військових із Курахового, серед яких більшість — територіальна оборона та мобілізовані. Насправді ця інформація є черговим фейком. 

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Радник командування ДШВ Олексій Мочанов спростував ці заяви, наголосивши, що вони є абсолютною брехнею. Він закликав українців зберігати інформаційну гігієну та не піддаватися на маніпуляції ворога, який вдосконалює свої дезінформаційні кампанії.

Російська пропаганда поширює такі дезінформаційні вкиди, щоб посіяти паніку, зневіру й хаос серед українців, особливо серед родичів військовослужбовців. Ці заяви намагаються деморалізувати українське суспільство, підірвати довіру до сил оборони та створити видимість успіхів російської армії. Такі повідомлення також спрямовані на те, щоб відволікати увагу від реальних проблем і втрат з боку Росії, одночасно намагаючись зламати бойовий дух українських військових та їхніх близьких через психологічний тиск.

Російські пропагандисти у своїх медіа, зокрема телеграм-каналах, поширюють нові фейки, звинувачуючи українських військових у нелюдських злочинах, таких як вбивства цивільних на Донбасі, скидання тіл у колодязі, руйнування церков та джерел питної води.  

Про це пишуть фахівці Центру протидії дезінформації при РНБО. Вони з’ясували, що ці заяви базуються на непідтверджених «свідченнях» російських військових або жителів окупованих територій, які поширюють чутки без жодних фактів. 

Пропагандисти цілеспрямовано розповсюджують такі історії, щоб дискредитувати ЗСУ, підірвати довіру до України у міжнародній спільноті та виправдати власні численні воєнні злочини, включаючи систематичне знищення цивільної інфраструктури та насильство проти мирного населення. Такі маніпуляції є класичним інструментом інформаційної війни, спрямованим на створення фальшивого іміджу ворога.

Інформація про нібито окупацію частини Сумської області, зокрема біля села Олександрія, яку поширюють пропагандисти в анонімних телеграм-каналах, є неправдивою. 

Про це пише Центр протидії дезінформації при РНБО. Сумська обласна військова адміністрація підтверджує, що ситуація на кордоні залишається повністю контрольованою, без зафіксованих бойових дій чи проривів ворога. Речник Державної прикордонної служби Андрій Демченко також зазначив, що кордон із Росією функціонує як лінія фронту. Українські Сили оборони міцно утримують свої позиції, забезпечуючи захист і протидію будь-яким спробам ворога проникнути на територію України.

Пропагандисти поширюють дезінформацію про нібито окупацію частини Сумської області з кількох причин. Такі повідомлення мають пробуджувати паніку в українців, викликаючи недовіру до дій влади та військових. Фейкові новини про прориви або окупацію покликані створити уявлення про слабкість Збройних сил України. Російській пропаганді важливо підтримувати наратив про свої «успіхи», навіть якщо вони не відповідають дійсності. Це також може бути спробою відвернути увагу від реальних проблем та поразок російської армії.

Пропагандисти пишуть у соцмережах, що колишній Генсек НАТО Єнс Столтенберг нібито заявив, що «якщо лінія припинення вогню передбачає збереження російського контролю над територіями, це означає, що Україна повинна назавжди відмовитися від цих територій». Утім це неправда.

Про це пишуть фахівці Центру протидії дезінформації. Вони з’ясували, що насправді Столтенберг у цьому інтерв’ю для Table.Briefings акцентував увагу на тому, що можливе припинення вогню, якщо воно залишить Росії тимчасово окуповані території, не означає остаточну відмову України від своїх земель. Пропагандисти спотворили його слова, заявляючи про нібито згоду Заходу на поступки територіями.  

Ця маніпуляція спрямована на те, щоб посіяти зневіру серед українців і західних союзників, а також дискредитувати позицію НАТО та міжнародної спільноти, яка підтримує територіальну цілісність України та засуджує агресію Росії. 

Проросійські анонімні телеграм-канали заявляють, що нібито «абсолютна більшість українців готова до капітуляції». У якості «доказу» цього вони наводять результати анонімного опитування, опублікованого підозрюваним у держзраді Олександром Дубінським. Втім це не так. 

Про це повідомляє StopFake. Його фахівці вказують на те, що 17 листопада 2024 року він опублікував у своєму телеграм-каналі опитування з питанням: «Чи готові ви до миру в обмін на території?». На вечір 18 листопада проголосувало понад 15 тисяч осіб, 62% з яких відповіли «так». Однак результати цього опитування не є репрезентативними, адже його проводили анонімно серед аудиторії Дубінського, який відомий проросійською риторикою. Без належної вибірки такі дані не відображають реальну думку українців. Зокрема, Дубінський перебуває в СІЗО за підозрою у держзраді. Слідство встановило його участь у проросійській організації, яка займалася дискредитацією України за гроші російської розвідки. 

Водночас реальні соціологічні дослідження, проведені Фондом «Демократичні ініціативи» спільно із Центром Разумкова та КМІС, показують, що більшість українців не готові до жодних територіальних поступок навіть заради завершення війни.

Мета поширення цієї дезінформації полягає у створенні хибного враження про готовність українського суспільства до капітуляції та територіальних поступок. Це спрямовано на підрив морального духу українців, дискредитацію політичного керівництва та створення ілюзії про підтримку проросійських ідей в Україні. Такі меседжі також мають на меті послабити міжнародну підтримку України та сприяти поширенню серед громадськості наративів, вигідних Росії.

Російські та білоруські пропагандистські ресурси скоординовано поширюють у соцмережах інформацію, намагаючись представити ЗСУ як такі, що використовують тактику «живого щита» на Курщині. Ці звинувачення базуються на твердженнях неназваного російського військового без жодних підтверджень. А отже це - неправда. Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Меседж про «живий щит» є типовою для російської армії, яка з 2014 року неодноразово прикривалася цивільними на окупованих територіях. Наприклад, у грудні 2023 року українська прокуратура відкрила кримінальне провадження щодо використання українських полонених як «живого щита» в Запорізькій області. Це чергова спроба російської пропаганди перекласти провину за власні злочини на українську сторону.

Метою поширення дезінформації про нібито використання українськими військовими цивільних у Курській області як «живого щита» є дискредитація ЗСУ на міжнародній арені та посилення ворожнечі до України серед російського населення. Пропаганда прагне створити враження, що українські військові порушують міжнародні гуманітарні закони, що виправдовує агресивні дії Росії та її присутність в Україні. Такі заяви також намагаються перенести увагу з численних воєнних злочинів, скоєних російськими військами, звинувачуючи у подібних злочинах українську сторону.

Російські пропагандистські джерела поширюють відео, на якому жінка розповідає, що останнім часом «певний відсоток громадян України» купує нерухомість у Харкові та Харківській області, щоб у найближчі роки «законно опинитися на території Росії». 

Однак ця інформація не відповідає дійсності, пишуть журналісти Укрінформу. На відео жінка висловлює лише власну думку, натякаючи на те, що українці нібито сподіваються на окупацію цього регіону Росією. Вона не наводить жодних доказів своїм словам, не посилається на перевірені та об’єктивні джерела, які могли б підтвердити цю інформацію. 

Жінка на відео ― Марина Оніщенко, українка з Харкова, яка після повномасштабного вторгнення переїхала до Росії. Вона є колаборанткою та російською пропагандисткою, веде блог на російському відеопорталі Rutube. У своїх відео Оніщенко показує життя в Росії та розповідає про те, як «українцям добре жити в Росії, на відміну від життя в Європі». Зокрема, у «творчому доробку» пропагандистки є відео про, те як «українці втекли з Британії до Росії». Також жінка бере інтерв’ю в іноземців, що переїхали до Росії, та поширює різноманітні фейки про Україну у своїх соцмережах.

Це ― її черговий дезінформаційний вкид, спрямований на сіяння розбрату в українському суспільстві. Раніше ми аналізували фейк про те, що мешканці Харківщини нібито підтримали «референдум про приєднання до Росії» за «схвалення місцевої влади».

Відомий фотограф Ян Доброносов оприлюднив світлини могил із номерами на кладовищі в Краматорську, що викликало хвилю помилкових припущень і маніпуляцій у російських та проросійських медіа. У коментарях до його посту почали з'являтися різні припущення про призначення цих могил. Деякі користувачі запитували, чи можуть це бути могили невпізнаних місцевих мешканців. Про це пише KramatorskPost. 

Журналісти видання запевняють, що ці поховання не мають жодного стосунку до війни. Як пояснив начальник управління інформаційної політики Краматорської міськради Ігор Єськов, перші поховання на цьому секторі з'явилися ще у 2020 році, і він був спеціально відведений для безрідних осіб, чиї імена та прізвища неможливо було встановити на момент погребіння. Зазвичай, це могили людей без постійного місця проживання, яких часто неможливо ідентифікувати через відсутність документів або зв'язків із рідними. Єськов пояснив, що час від часу у місті виявляють померлих безхатьків, і знайти їхніх родичів буває вкрай складно, навіть для поліції, але поховання все одно необхідне. Такі особи ховаються на визначеній території кладовища, їхні дані вносяться до спеціальної картотеки, яка ведеться ще з радянських часів. Їм присвоюється номер поховання, і якщо згодом знаходяться родичі, за цим номером можна знайти місце, де похована людина. 

Додатково, у Краматорську було створено окремий сектор для почесних поховань загиблих військових, відомий як Алея героїв, з чітко визначеними правилами щодо того, кого можна там ховати. На додаток до коментарів, висловлювались також думки, що ці поховання можуть належати неопізнаним людям, можливо, військовим, медичним працівникам або волонтерам, яких важко ідентифікувати через відсутність документів чи свідків подій. На жаль, подібні поховання є і в інших регіонах України, особливо у зонах, де відбувалися бої.

Поширення маніпулятивних повідомлень про могили з номерами у Краматорську мало на меті створення негативного емоційного фону навколо України та посіяти недовіру до української влади. Через перекручування фактів такі вкиди використовуються для того, щоб представити Україну в невигідному світлі, породити страхи та підозри серед населення, а також зміцнити наративи про «знущання над своїми громадянами».

Теорія змови про план «Анаконда» або «петлю Анаконди» описує начебто стратегію Заходу, що має на меті повну ізоляцію Росії шляхом створення поясу «ворожих держав» вздовж кордонів Росії. Ця концепція базується на американській тактиці Громадянської війни 1860-х років, коли Північ заблокувала Південь для знищення його економіки та перемоги. Сучасна версія плану в цій теорії приписується конспірологами американському політологу Збігневу Бжезінському, який у своїй книзі «Велика шахівниця» наголошував на важливості «геополітичного контролю» для послаблення Росії. Зараз теорію поширюють афілійовані до Кремля аналітичні центри та дослідницькі структури. 

За версією конспірологів, стратегія передбачає два основні етапи:

Втім ця теорія не базується на підтверджених фактах є результатом роботи російської пропаганди. Збігнєв Бжезінський дійсно обговорював у своїх працях геополітичні стратегії, але він ніколи не пропонував створити кільце ворожих держав навколо Росії. Реальні ініціативи міжнародного співробітництва, які перетинаються у своїх ознаках із описом в теорії чи співпраця країн Східної Європи спрямовані на підтримку суверенітету і безпеки, а не на ізоляцію чи блокаду Росії. По суті, ця теорія є класичним прикладом конспірологічного мислення, яке прагне знайти «приховані» пояснення в широких стратегічних планах Заходу, перебільшуючи загрозу і формуючи для внутрішнього споживання образ ворога. 

Пропагандисти використовують цю теорію для виправдання агресії, зокрема, проти України, підкреслюючи, що Москва нібито вимушена «захищатися» від штучно створеної загрози із заходу та півдня. Вони використовують цю теорію змови для підсилення антизахідних настроїв серед росіян, посилення авторитарних заходів всередині країни і зміцнення єдності у протистоянні створеному пропагандистами «ворогу».

Пропагандисти активно поширюють в анонімних телеграм-каналах відеоматеріали з українських джерел, зокрема відео українських військовослужбовців 15-ї бригади НГУ «Кара-Даг», де вони під обстрілами евакуюють поранених із зони бойових дій. Це відео російська пропаганда представляє як «доказ» нібито відступу українських військових із Селидового, поширюючи інформацію про передачу міста під контроль росіян. Втім це - неправда.

На це звернув увагу Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці наголошують, що за словами представника НГУ Руслана Музичука, Селидове залишається під контролем українських сил. Водночас українські підрозділи стримують російські спроби просування з півночі та сходу. Подібні інформаційні вкиди спрямовані на деморалізацію українських військових та створення неправдивої картини ситуації, щоб посіяти сумніви серед населення та підірвати довіру до оборонних зусиль України.

Такі дезінформаційні кампанії також є частиною ширшої стратегії Кремля, що включає дискредитацію українських військових та перекручування реального стану справ на лінії фронту, намагаючись виправдати російську агресію як «захист» мирного населення.

Центр протидії дезінформації при РНБО зафіксував значне збільшення масштабів російської дезінформації, у якій пропагандисти просувають неправдиві меседжі про нібито навмисне вбивство цивільних українськими військовими. Зокрема, вони активно поширюють неперевірене відео з дрона, використовуючи його для підтвердження своїх заяв. Це відео не містить конкретної інформації про напрямок обстрілу, обставини подій чи особистості учасників, що робить ці заяви сумнівними.

Метою такої дезінформації є створення хибного образу російських військових як «захисників» мирного населення тимчасово окупованих територій та відволікання уваги від реальних воєнних злочинів, які на них зафіксовано. Росія намагається виправдати свою агресію, використовуючи ці інформаційні вкиди для дискредитації українських військових та посилення негативного образу України серед місцевого населення та міжнародної спільноти.

У соціальних мережах та на російських сайтах пропагандисти поширюють інформацію про те, що мешканці Харківської області нібито «підтримують референдум про приєднання до РФ», а «харківська влада схвалила» проведення такого волевиявлення. Вони стверджують, що голова військово-цивільної адміністрації Харківської області Віталій Ганчев нібито зробив відповідну заяву на цю тему. Автори таких дописів наголошують, що мешканці Харківської області нібито «регулярно звертаються з подібними запитами» до місцевої адміністрації.

Насправді ця інформація є неправдивою. Про це написали фахівці проєкту StopFake. Вони з’ясували, що Віталій Ганчев є самопроголошеним і неперевіреним «головою» так званої «російської адміністрації Харківської області». Ця «адміністрація» є окупаційною та була створена на території України всупереч нормам міжнародного права, а отже не має легітимної влади та права представляти інтереси мешканців Харківської області. Згідно зі статтями російських медіа, запит на «проведення референдуму» нібито виник під час зустрічі з мешканцями села Граково Харківської області, яке станом на зараз перебуває в невеликій окупованій частині Харківщини. Фактчекери нагадують, що мешканці, які перебувають під російською окупацією, не можуть вільно висловлювати свою думку, якщо вона суперечить російській пропаганді, через загрозу репресій.

Крім того, Ганчев є колишнім працівником міліції в Харківській області та колаборантом. Його підозрюють у державній зраді. За версією слідства, підозрюваний перейшов на бік окупантів та агітував за лояльність до Росії. Перебуваючи у селі Казача Лопань, він добровільно обійняв посаду «голови адміністрації» на захопленій російськими військами території. Також у 2013 році Ганчев працював заступником начальника Дергачівського райвідділу міліції у званні підполковника. Пізніше він переїхав до Луганська, де працював у структурах міліції так званоїм «ЛНР». В Україні Віталію Ганчева за державну зраду та колабораціонізм загрожує довічне ув'язнення.

Станом на зараз законним головою Харківської обласної військової адміністрації є Олег Синєгубов, а переважна більшість населення Харківщини не вимагає від адміністрації проведення референдуму про приєднання до Росії. Як зазначає Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, заяви Ганчева про «референдум» є спробою медійно заглушити ефект від успішної операції Сил оборони України поблизу села Липці на півночі області — напередодні бійці спецпідрозділів ГУР МО Kraken, «Артан» і Іноземного легіону спільно з 13-ю бригадою «Хартія» Нацгвардії України зачистили 400 га лісового масиву, знищили та взяли в полон значну кількість живої сили противника». Крім того, навіть у 2022 році, коли російська армія контролювала понад 20% Харківської області, окупанти не займалися підготовкою до «голосування» за зразком Херсонської та Запорізької областей. Тоді обмежилися заявами Ганчева про те, що «референдуму не час».

Російські пропагандистські телеграм-канали поширюють інформацію, що ЗСУ нібито за допомогою західного озброєння могли б почати повномасштабний наступ углиб території Росії — на Саратовську, Орловську, Ленінградську та Московську області. Повідомляючи це, пропагандисти посилаються на радника керівника Офісу Президента Михайла Подоляка.

Однак словами Подоляка зманіпулювали. Про це повідомляють у проєкті VoxCheck. В інтерв’ю німецькому медіа Die Welt, опублікованому 14 жовтня 2024 року, Михайло Подоляк справді згадує перелічені російські області, але в іншому контексті. Радник керівника ОП говорив саме про повітряні атаки по військових цілях у глибині території Росії, а не про повномасштабний наступ. На запитання журналіста Die Welt про виснаження російських ресурсів і коли буде досягнута переломна точка, Михайло Подоляк відповів: 

«Цього року Кремль витрачає 140 мільярдів доларів на війну і вкладає значні кошти у військову промисловість. Але дефіцит зростає, особливо в боєприпасах, снарядах і ракетах. Ось чому наші повітряні атаки по російській території так важливі. По-перше, знищується виробництво, склади і логістика, що впливає на ресурси і ще більше поглиблює виснаження. Це військова складова, але є ще й соціальна. Коли атакують у великих масштабах, не тільки в Курську та інших прикордонних районах, а в глибині росії, в Саратові, Орлі, Ленінграді та Московській області, то соціальні настрої зовсім інші. Люди розуміють, що війна відбувається і в Росії».

Отже, у своїй відповіді Михайло Подоляк акцентує на важливості повітряних ударів України по військових цілях углиб території Росії. 

Зрештою, подібні тези радник керівника Офісу Президента повторив у коментарі для РБК-Україна, що опублікували 16 жовтня 2024 року. У ньому він вказав, що в засекречених додатках до Плану перемоги йдеться, зокрема, якою має бути зброя, щоб руйнувати логістику, військові об’єкти та скупчення живої сили на території Росії.

Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан в інтерв'ю німецькому виданню Pioneer заявив, що Україна століттями нібито була спірною територією. Під час розмови кореспондент намагався провести паралелі між подіями в Будапешті 1956 року та російською агресією проти України. Орбан сказав, що ситуація в Україні зовсім інакша і що Угорщина «ніколи не була частиною Радянського Союзу. В Угорщині ніколи не було російськомовної спільноти на нашій території. Україна — це територія, яка століттями була предметом суперечок, що суттєво відрізняє її від Угорщини». Крім того, він додав, що Європа, діючи так, ніби агресія проти України є її проблемою, нібито опиняється в програшній ситуації. Втім це — маніпуляції історичними фактами.

Історія України засвідчує її давнє існування як окремої держави та її боротьбу за незалежність. Хоча Україна зазнавала втручання з боку різних імперій — Російської, Австро-Угорської та інших, це не скасовує її власної історичної тяглості та прагнення до самовизначення. Український народ століттями бореться за свою свободу та суверенітет, а сучасна Україна є визнаною міжнародною спільнотою державою з чіткими кордонами, закріпленими міжнародними угодами.

Угорщина, як і Україна, була частиною радянського блоку і перебувала під значним впливом СРСР. Події в Будапешті 1956 року були наслідком радянської репресивної політики, яка аналогічно проявлялася і в Україні. Тому підкреслення відмінностей між Україною та Угорщиною є штучним, оскільки обидві країни зазнавали радянського тиску і боролися за справжню незалежність.

Заява Орбана про те, що «конфлікт» в Україні є спірним через історичні суперечки, відвертає увагу від факту, що сучасна агресія Росії проти України є явним порушенням міжнародного права й територіальної цілісності України. Після розпаду СРСР кордони України були визнані на міжнародному рівні, зокрема й Росією, що було зафіксовано в Будапештському меморандумі 1994 року.

Орбан стверджує, що Європа програє, підтримуючи Україну. Однак це твердження ігнорує той факт, що ЄС, НАТО та інші міжнародні партнери надають допомогу Україні для захисту її незалежності та безпеки всієї Європи. Підтримка України є критично важливою для стримування агресії та збереження міжнародних принципів суверенітету й територіальної цілісності.

Російські телеграм-канали поширюють інформацію, що українці нібито масово ризикують життям і прописуються в прифронтовому Покровську на Донеччині. Роблять вони це для того, щоби буцімто стати громадянами Росії після окупації міста. Повідомляючи це, пропагандисти посилаються на відповідні слова колишнього народного депутата України Ігоря Мосійчука.

Однак такі заяви безпідставні. Про це пишуть у проєкті VoxCheck. За ключовими словами аналітики проєкту знайшли оригінальне інтерв’ю екснардепа Мосійчука, частину з якого й узяли росіяни. У відео він справді каже, нібито українці прописуються в Покровську, бо хочуть стати громадянами Росії. Він називає їх «ждунами», які чекають на прихід Росії, щоби після цього отримати російський паспорт і виплати. Водночас джерелом цієї інформації Мосійчук називає «друзів, які живуть у Києві, але мають зв’язки на окупованих територіях». Тобто ніякою реальною статистичною інформацією колишній нардеп не володіє, а оперує лише здогадками. Загалом немає жодних офіційних даних щодо українців, які прописуються в Покровську. 

Варто зауважити, що в Україні були випадки, коли СБУ викривала людей, які чекали на окупацію Росією та поширювали кремлівську пропаганду, однак це явище не є масовим.

До повномасштабного вторгнення в Покровську проживало понад 82 тисячі мешканців. Після активізації наступу Росії на Донеччині та через загрозу окупації міста люди почали виїжджати, а місцева влада 19 серпня 2024 року оголосила про примусову евакуацію сімей із дітьми. Станом на 6 вересня 2024 року в Покровську перебувало менш як 25 тисяч мешканців. Тоді як 4 жовтня 2024 року міська рада повідомила, що в місті лишається вже близько 13 тисяч людей. 

Ігор Мосійчук — ненадійне джерело, він неодноразово поширював російську пропаганду. Наприклад, дезінформував, що безповоротні втрати ЗСУ нібито перевищили 500 тисяч людей.

Пропагандисти поширюють інформацію, нібито у 116-й окремій механізованій бригаді ЗСУ поблизу Куп’янська відбувся бунт. Крім того, вони заявляють про втрату боєздатності підрозділу, через що він нібито був виведений із зони бойових дій. В повідомленнях ворога йдеться, що військові відмовляються виконувати накази, а родичі буцімто збирають кошти на адвокатів, щоб допомогти затриманим бійцям уникнути покарання. Втім це - фейк.

Про це повідомляють фахівці Центру протидії дезінформації при РНБО. Вони перевірили цю інформацію серед військового командування і підтвердили, що ці заяви є вигаданими. Бригада продовжує виконувати бойові завдання у визначеній зоні відповідальності та діє відповідно до наказів.

Подібні інформаційні вкиди є частиною психологічних операцій, спрямованих на підрив морального духу військових та створення недовіри до ЗСУ серед населення. Їхня мета — дестабілізувати внутрішній фронт, викликати паніку, зневіру та дискредитувати українське військо на тлі активних бойових дій. Такі кампанії також розраховані на емоційний тиск на родини військових, щоб викликати страх та сумніви в ефективності Збройних Сил. Ворог використовує дезінформацію як зброю для послаблення української оборони, тому критично важливо довіряти лише перевіреним джерелам інформації.

Пропагандисти стверджують в анонімних телеграм-каналах, що Україна нібито створила концтабори на Сумщині, а в цих таборах утримують не тільки цивільних громадян Росії, захоплених у Курській області, а й місцевих українців, які нібито «чекають на прихід російської армії». Утім це - фейк.

Про нього пише Центр протидії дезінформації при РНБО. Його фахівці з’ясували, що російські джерела вигадують різні версії, щоб пояснити мету цих таборів. Серед них – використання ув'язнених цивільних у якості живого щита, їхня примусова участь у розмінуванні мінних полів або для створення постановочних відео. Водночас жодних доказів на підтвердження своїх заяв російська пропаганда не надає.

Мета цієї дезінформації полягає в дискредитації Збройних сил України та відволіканні уваги від воєнних злочинів, які здійснює сама Росія на окупованих територіях, включаючи примусові заходи з фільтрації цивільних і викрадення дітей. Такі фейки намагаються виправдати дії Росії, маніпулюючи страхами і відволікаючи від відповідальності за власні злочини.

Пропагандисти стверджують, що Варшава нібито має територіальні претензії на Західну Україну. Мовляв, якщо польська армія введе війська на Волинь, режим Лукашенка підтримає місцеве населення, оскільки, мовляв, наступними стануть білоруси. Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Вони вказують на те, що цей меседж використовується пропагандистами з самого початку повномасштабного вторгнення. Польща від початку війни є надійним союзником України, і немає жодних доказів, які б підтверджували територіальні претензії з її боку. Натомість, з початку повномасштабного вторгнення Білорусь стала базою для російських атак на Україну. До того ж, так звані союзницькі відносини між Москвою і Мінськом є «дипломатичною окупацією Білорусі», оскільки Путін фактично контролює як силовий блок, так і військові структури в Білорусі, що свідчить про втрату її суверенітету.

Ця дезінформація поширюється з метою створення недовіри та напруги між Україною та Польщею, двома ключовими союзниками у протистоянні російській агресії. Росія і Білорусь використовують цей меседж, щоб послабити підтримку України з боку Польщі та інших західних країн, які надають значну військову, гуманітарну та економічну допомогу. Цей фейк також намагається підірвати внутрішню єдність в Україні. Окрім цього, його поширення має на меті відволікти увагу від реальної ролі Білорусі у війні як союзника Росії та учасника агресії проти України. У ширшому контексті, такі фейки допомагають створити образ зовнішнього ворога для білоруського суспільства, посилюючи риторику страху та мобілізації навколо загроз суверенітету, щоб виправдати політичні дії Лукашенка та посилити залежність Білорусі від Росії.

Пропагандисти поширюють у соціальних мережах інформацію, нібито 47% території України належить BlackRock, а представники компанії приїхали до Києва та попросили не ховати загиблих військових на їхніх землях. Утім це - фейк.

Його спростували фактчекери литовської версії балтійського медіаконгломерату Delfi. Вони з’ясували, що твердження про те, що BlackRock заборонила Україні ховати своїх військових, є помилковим. Згідно з пресслужбою Президента України, наприкінці 2022 року Володимир Зеленський провів дистанційну зустріч із генеральним директором BlackRock Ларрі Фінком, під час якої обговорювалися можливі проєкти для допомоги у структуризації фондів на відновлення країни. У 2023 році уряд України підписав угоду з BlackRock та JPMorgan для створення фонду, що має на меті залучити сотні мільярдів доларів приватних інвестицій для відновлення економіки України, але у цьому не йшлось про обмеження ховати військових. Крім того, близько 70% території України – це сільськогосподарські землі. Станом на 2020 рік близько 31 мільйон гектарів, або 75%, належало приватним власникам. Найбільші компанії контролювали лише 16% сільськогосподарських земель, тобто приблизно 6,45 мільйона гектарів. У країні працює понад 10 іноземних аграрних компаній, які володіють близько 3-4 мільйонами гектарів землі. Найбільшими з них є американська Agroprosperis (300 000 гектарів) і саудівська Continental Farmers Group (195 000 гектарів), але BlackRock не інвестувала у жодну з цих компаній.

Грузинський фактчекінговий портал Mythdetector знайшов запис із телеграм-каналу, на якому базується це твердження, ще у липні. Автор посту стверджує, що гендиректор BlackRock нібито порадив Україні не забруднювати орні землі тілами загиблих солдатів і використовувати крематорії. В описі каналу зазначається, що ця інформація може бути сатиричною або фальшивою.

Цей фейк покликаний зобразити Україну як країну, яка втратила суверенітет і повністю залежить від західних корпорацій. Успішні партнерства між Україною та міжнародними компаніями, як-от BlackRock, можуть стати інструментом відбудови після війни. Пропаганда намагається посіяти недовіру до таких інвесторів, зображаючи їх як загрозу для суверенітету та національних інтересів. Через поширення таких фейків пропагандисти намагаються деморалізувати населення України, створюючи враження, що навіть поховання загиблих захисників може стати проблемою через втрату контролю над національними землями. Пропагандисти також використовують цей фейк для того, щоб відвернути увагу від власних провалів та проблем, зокрема від злочинів Росії на тимчасово окупованих територіях, економічної нестабільності та незадовільної ситуації з правами людини.

Пропагандисти поширюють в медіа поширюють безпідставні звинувачення про те, що українська розвідка нібито вербує радикалів у Сирії, Афганістані та Малі для організації терактів на території Росії. Втім ця інформація є черговою спробою дискредитувати Україну. 

Про це повідомляє Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Такі звинувачення є типовим інструментом російської інформаційної війни, спрямованої на формування негативного іміджу України на міжнародній арені. 

Мета поширення таких фейків полягає в тому, щоб Росія намагається виставити Київ у ролі країни, що співпрацює з терористичними угрупованнями, створюючи образ «небезпечної» та «агресивної» держави. Звинувачення України у співпраці з терористами дозволяє Москві відволікати увагу від реальних фактів її підтримки терористичних організацій, таких як ХАМАС та Талібан, а також міжнародної діяльності ПВК «Вагнер». Росія також намагається використати подібні заяви для того, щоб легітимізувати власну агресію проти України, виправдовуючи воєнні дії та атаки на українське цивільне населення. Кремль прагне викликати недовіру до України серед міжнародних партнерів, щоб послабити її підтримку з боку західних країн та перешкодити подальшій військовій допомозі.

Пропагандисти розповсюджують в анонімних телеграм-каналах інформацію, нібито розбила під Суджею загін українського спецназу, який складався з «найманців», включаючи тисячі бійців з американської приватної військової компанії Forward та сотні одиниць техніки. Втім це - фейк.

На це звертає увагу Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці з’ясували, що ця історія є черговим вигаданим російським фейком, що є частиною тривалої інформаційної кампанії, яка намагається просувати образ «найманців НАТО», які нібито беруть участь у бойових діях на боці України. Російська пропаганда активно використовує ці вигадки з 2014 року для створення міфу про те, що Україна перебуває під «зовнішнім управлінням» НАТО та західних країн.

У дійсності Forward Observations Group — це компанія з виробництва тактичного спорядження та медичних засобів, заснована американським ветераном Дерріком Бейлзом. Ніякого стосунку до військових операцій в Україні ця компанія не має. Її називають «приватною військовою компанією» лише російські дезінформатори.

Кремль використовує такі фейки, щоб нав'язати думку, що війна в Україні нібито є не просто російською агресією, а протистоянням з усім Заходом, зокрема НАТО. Це дозволяє мобілізувати підтримку серед російського населення, змушуючи їх вважати, що Росія захищається від іноземної агресії. Поширення фейків про «західних найманців» допомагає російській пропаганді пояснювати свої військові невдачі. Успіхи української армії часто зображаються як результат допомоги «всесильних» західних сил, а не як досягнення українських військових. Кремль також постійно намагається зобразити Україну як державу, що не здатна самостійно протистояти Росії і потребує «найманців» для підтримки. Це частина наративу про слабкість української армії та нібито «зовнішнє управління» країною.

Пропагандисти стверджують в медіа, що Збройні сили України (ЗСУ) нібито розстрілюють військовополонених, знущаються над цивільним населенням, обстрілюють житлові будинки на Курщині, а також створюють концтабори в прикордонних районах Росії. Втім це - неправда.

На це звертає увагу Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці з’ясували, що пропагандисти вже роками поширюють подібні фейкові заяви про «злочини» ЗСУ, але у них немає жодних доказів. Насправді ЗСУ діють відповідно до міжнародного права та суворо дотримуються Женевських конвенцій. Жоден із російських фейків про «звірства» українських військових за весь час війни не був підтверджений жодним незалежним розслідуванням або міжнародними організаціями. Додатково, російські військовополонені, які утримуються в Україні, мають всі необхідні права та отримують ставлення відповідно до міжнародних норм.

Російська пропаганда намагається створити образ українських військових як «злочинців» і «карателів», щоб підірвати міжнародну підтримку України та виправдати агресію Росії. Такі фейки мають на меті також розпалити агресію та ненависть серед російського населення до українців, стимулюючи підтримку так званої «спеціальної військової операції» і залучення нових добровольців на війну. Поширення таких фейків допомагає Москві відволікати увагу від своїх реальних злочинів в Україні, зокрема масових вбивств цивільних, катувань і негуманного утримання полонених. 

Пропагандисти поширюють в анонімних телеграм-каналах інформацію, нібито підрозділи ЗСУ, до складу яких входять польські, французькі та американські «найманці», проявляють «надзвичайну жорстокість» щодо мирного населення в Курській області. Джерелом таких заяв називають невідомі «силові структури» Росії. 

Втім насправді на території Курської області, яка не підконтрольна Росії, немає жодних «силових структур», на які можна було б посилатися. Ці звинувачення мають лише одну мету — дегуманізувати українців в очах російської аудиторії. Про це повідомляє Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. 

Багато іноземних журналістів з незалежних та впливових медіа вже побували на територіях, які контролює ЗСУ, і у своїх репортажах вони не підтвердили жодних звірств як щодо полонених росіян, так і щодо цивільного населення. Крім того, як повідомив речник ОТУ «Сіверськ» Вадим Мисник, саме Росія відмовилась надати гуманітарний коридор для евакуації цивільних з підконтрольних ЗСУ територій Курської області, що також спростовує заяви російської пропаганди.

Пропагандисти поширюють в анонімних телеграм-каналах інформацію, буцімто українських військових перестали годувати, через що адміністрації магазинів у Покровську закликають військових не грабувати їхні заклади, оскільки «люди також хочуть їсти». Втім це - фейк.

Про це пишуть фахівці Центру протидії дезінформації при РНБО. Вони нагадують, що такі фейки мають на меті дискредитувати Збройні Сили України в очах українського суспільства. Їх поширення спрямоване на те, щоб створити образ безвідповідальних військових, які нібито порушують права цивільних. Це інформаційна атака, спрямована на зниження морального духу та довіри до захисників України, особливо в умовах важких боїв та тимчасової окупації окремих територій.

Метою подібних фейків також є викликати напруження між військовими та цивільним населенням, зобразити українських солдатів як загрозу власному народу, що підриває єдність країни у її боротьбі проти російської агресії. Окрім цього, такі вкиди можуть впливати на міжнародне сприйняття, представляючи ЗСУ в негативному світлі, що відповідає стратегії Кремля з підриву підтримки України з боку Заходу.

Російська пропаганда продовжує продукувати нові фейки щодо подій у Курській області. Центр протидії дезінформації виявив чергову хвилю неправдивих публікацій, спрямованих на дискредитацію України. 

«Український нацизм». Один із фейків стосується нібито британського телеканалу, який «підрахував» 1000 випадків використання нацистської символіки українськими військовими в Курській області. Це повністю сфабрикований сюжет, оскільки жоден британський медіа-ресурс не публікував такої інформації. Мета цього фейку – підкріпити старі кремлівські наративи про «нацистський» характер української армії та створити образ ворога, який нібито несе загрозу цивілізації.

«Тортури над полоненими росіянами». Йдеться про фейкове відео, де українських військових звинувачують у знущаннях над російськими полоненими. Такі матеріали неодноразово виявлялися підробками, і вони націлені на деморалізацію українських військових та виправдання жорстокості російської армії. Також це має залякати російських солдатів, щоб вони не здавалися в полон.

«Крадені навушники». Пропагандисти поширюють історію про мародерство українських військових, заявляючи, що «жителька Курської області» нібито відстежила свої вкрадені навушники до Сумщини. Цей фейк націлений на формування негативного образу українських військових, проте жодних доказів його правдивості немає.

«Підготовка військових у школі». Ворог заявляє, що українських військових готували в школі на Житомирщині для операцій у Курській області. Ця інформація є частиною стратегії, спрямованої на дестабілізацію та підготовку інформаційного підґрунтя для можливих ракетних ударів по мирних об’єктах.

«Звірства щодо цивільних». Російські медіа поширюють «свідчення біженців» із Курщини, де бездоказово звинувачують українців у масових вбивствах та знущаннях над мирними жителями. У пропагандистській вигадці навіть з'являється згадка про прапор Франції, піднятий «іноземними найманцями». Це чергова спроба очорнити ЗСУ та налякати як російське населення, так і міжнародну аудиторію.