Намагаючись схарактеризувати сучасну Україну, пропагандисти вдаються до терміну «Коротка антидержава Зеленського». Це визначення віддзеркалює концепцію ідеолога «русского міра» Владислава Суркова «Довга держава Путіна», згідно з якою Росія — це антипод Заходу, і під керівництвом Путіна вона нібито повернула собі роль «наддержави». 

Україна ж, навпаки, як стверджують пропагандисти, зробила все, щоб стати «анти-Росією»: пройшла цей шлях від Української РСР, через Україну «не-Росію» і прийшла в стан України «анти-Росії». 

«Антидержава», позаяк все, що роблять органи української влади, нібито спрямоване на руйнування загального добробуту, а не на його покращення. Так, за версією агітпропу, Міносвіти — знищує освіту, Мінкульт — просуває «архаїчне хуторянство», Міненергетики — хвалиться закриттям енергетичних проєктів континентального масштабу і т.д. Як наслідок, українці буцімто намагаються розірвати всі можливі зв'язки з цією «антидержавою», поїхати якнайдалі й не повертатися. 

«Антидержава Зеленського», оскільки влада президента України нібито нічим необмежена: ні Конституцією, ні мораллю, ні суспільством, — вона безстрокова й безапеляційна. За словами пропагандистів, Володимир Зеленський пройшов шлях від «всіма улюбленого коміка» до людини, яку начебто ненавидять усі, окрім невеликої когорти бенефіціарів його «режиму».

Зрештою, «Коротка антидержава» — тому що нібито довго такий проєкт «саморуйнування» жити не може. Як пишуть росіяни: «Сьогодні одна правда — завтра інша, сьогодні одні герої — завтра інші, сьогодні один план перемоги — завтра інший. Все максимально емоційно та швидко змінюється». 

Насправді ж така риторика пропагандистів переносить російське повномасштабне вторгнення на другий план і не дає відстежити причинно-наслідкові звʼязки між описаними процесами. Те, що такі профільні міністерства, як Міносвіти чи Міненергетики можуть не завжди належно виконувати свою роботу, часто безпосередньо повʼязано з обмеженнями війни, що триває — у багатьох українських дітей освіта є дистанційною через загрозу російських обстрілів, а енергетична система України ледь встигає оговтуватися між регулярними «прильотами». Своєю чергою, президент Зеленський залишається легітимним главою України навіть після п’яти років правління. В Україні немає практичної можливості обрати його наступника, а Конституція забороняє проводити вибори під час дії правового режиму воєнного стану. 

Термін «Коротка антидержава Зеленського» вписується в російський наратив про Україну як «країну 404», тобто країну-помилку. Зображаючи Україну таким чином, агітпроп переконує в принциповій переможності України, її слабкості та непереможності Росії, протиставляючи цю концепцію іншій, а саме «Довга держава Путіна».

У мережі поширюють інформацію про листівки з негативними висловлюваннями щодо Президента України Володимира Зеленського, які нібито з'явилися на вулицях Польщі. Зокрема, напис на листівках перекладається як «Місце нациста - у смітнику, а не в Аушвіці», апелюючи до нещодавнього візиту президента до відповідного меморіалу. Втім ці листівки є фейком.

Про це пише Центр протидії дезінформації. Його фахівці з’ясували, що ця дезінформація активно розповсюджується виключно через проросійські ресурси. Усі листівки мають однакове розташування, вигляд і спосіб кріплення, що вказує на підробку з використанням графічного редактора.  

Такі фейки є елементом гібридної війни, спрямованої на розпалювання ворожнечі між українцями та поляками та щоб підірвати довіру до Володимира Зеленського. Вони також створені, щоб зменшити міжнародну підтримку. 

Російська пропагандистська кампанія, присвячена 80-річчю перемоги над нацизмом, демонструє масштабний інформаційний вплив, використовуючи історичні події для сучасної політичної вигоди. Організація виставок, таких як ті, що відкрилися в «Російському домі» на Кіпрі та штаб-квартирі ООН, є спробою створити образ Росії як ключового переможця над нацизмом. Про це пише Центр протидії дезінформації. 

Акцент на блокаді Ленінграда супроводжується риторикою про «величезні жертви російського народу», що ігнорує внесок інших народів у Другу світову війну. Це є частиною зусиль, спрямованих на відвернення уваги від злочинів Росії в сучасній війні проти України.  

Кремль намагається викликати співчуття до себе, використовуючи історичні трагедії як інструмент впливу, щоб мінімізувати критику за збройну агресію проти України. Це також спрямовано на розмиття ролі інших країн, які боролися з нацизмом, формуючи образ Росії як «захисника миру». Водночас ця кампанія є частиною ширшої стратегії Росії щодо маніпуляції історичними фактами з метою виправдання своїх політичних і військових дій. 

Російська пропаганда поширює нові фейки в межах довготривалої дезінформаційної кампанії «Чорна трансплантологія». Про це пише Центр протидії дезінформації.

Його фахівці наголошують, що у своїх повідомленнях російські медіа, такі особи як речниця МЗС РФ Марія Захарова, заявляють про вигадані «центри чорної трансплантології» в Часовому Яру та незаконне вилучення органів у військових.  

Ці твердження не підкріплені фактами, а є спробою дискредитувати Україну й відвернути увагу від воєнних злочинів Росії. Пропагандисти раніше стверджували, що нібито «польські трансплантологи» отримують органи вбитих українських військових. Ця кампанія, яка почалася ще у 2014 році, має на меті посіяти страх і ненависть до України, створюючи фальшивий образ її військових і влади. 

Пропагандисти знову поширюють в анонімних телеграм-каналах інформацію, нібито на Сумщині запустили пілотний проєкт мобілізації 17-річних підлітків. Утім це вигадка, яку Центр протидії дезінформації спростував ще 22 січня. 

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці наголошують, що для створення цього фейку використовувалися підроблені скриншоти оголошень про зникнення підлітків зі зміненими за допомогою графічного редактора датою та часом реальних повідомлень .  

Такі дезінформаційні кампанії є частиною систематичної стратегії пропаганди. Впродовж останнього місяця вони також поширювали неправдиві новини про мобілізацію 50% рятувальників, людей з інвалідністю та 18-річних юнаків, маніпулюючи емоціями громадян. Мета цієї дезінформації — створення паніки серед населення, підрив довіри до державних інституцій України, а також провокування недовіри до мобілізаційної політики загалом. Крім того, такі заяви мають на меті відвертати увагу міжнародної спільноти від злочинів, які вчиняє Росія у контексті війни проти України.