В соцмережах, зокрема у фейсбуці, знову поширюється цитата, яку приписують відомому американському філантропу Джорджу Соросу: «Україна потрібна нам як торпеда у війні з Росією. Доля громадян цієї країни нас зовсім не хвилює». Зазначається, що Сорос нібито висловив цю думку в інтерв'ю 2014 року. Як з'ясували фактчекери грузинського проєкту MythDetector, поширювана цитата є фейком.  

Фактчекінгові платформи неодноразово спростовували подібні фальшиві цитати. Жодне з інтерв'ю чи заяв Джорджа Сороса за 2014 рік не містить подібних висловлювань про Україну. Українські фактчекери VoxUkraine ще у 2021 році підтвердили відсутність такої фрази в будь-яких публічних виступах Сороса.

Особливий інтерес викликає друга частина цитати, де йдеться про нібито байдужість Сороса до долі українців. Як з'ясував Myth Detector, ця фраза насправді належить прокремлівському публіцисту та пропагандисту Олександру Запольському, який опублікував її у своїй статті 2014 року.

Варто зазначити, що поширення неправдивої інформації та вигаданих цитат, приписаних Джорджу Соросу є відомою тактикою пропагандистів, подібні фейки поширюються здебільшого у російськомовних джерелах. Російська пропаганда в українському медіаполі регулярно повторювала наратив про вплив так званих "соросят" на українську політику та суспільство. 

Нові російські підручники з історії включають цілий розділ про "спецоперацію" в Україні, перетворюючи освіту на інструмент військової пропаганди. Експерти проєкту EUvsDisinfo проаналізували, як Кремль переписує історію для виправдання агресії.

Більшість істориків погоджується, що шкільні підручники з історії не повинні висвітлювати поточні події — зазвичай необхідна певна історична дистанція, щоб осмислити епоху. Але це правило явно не стосується нових російських підручників історії, затверджених державою, які курував і частково писав помічник Путіна Володимир Мединський. Новий підручник для 11 класу не просто висвітлює події останніх 20 років — він включає цілий розділ про війну, яка досі триває: російське вторгнення в Україну.

Причина проста. Ці книги не намагаються аналізувати минуле. Кремль написав їх, щоб переглянути історію та адаптувати під пропагандистські потреби сьогодення. Розділ про "спеціальну військову операцію" — офіційний евфемізм для російської війни проти України — це місце, де всі прокремлівські дезінформаційні наративи, що виправдовують російську війну, збираються разом, щоб завершити пропагандистський пазл.

Війна як акт «миротворчості»

Міф про "мирну Росію" — нібито морально вищу країну, яка ніколи не починає війн, хіба що абсолютно змушена захищатися — або когось захищати.

Цього разу твердження доведено до крайності. Учням розповідають, що Росія мусила вдертися в Україну, щоб запобігти "кінцю цивілізації". "Ми не могли дозволити, щоб це сталося", — наполягають автори підручника.

Щоб підкреслити російську перевагу на полі бою, розділ занурюється в гіперболічну дезінформацію, звинувачуючи українську армію у використанні власних громадян як "живого щита": "Така варварська тактика ніколи раніше не використовувалась жодною армією світу на власній territory за всю історію". Потім, з удаваним заохоченням до незалежного або критичного мислення, додається: "Ви вже дорослі, дорогі старшокласники! Робіть власні висновки про 'нову військову тактику' України".

Так званий підручник історії покладається на емоційні заклики, теорії змови та пропагандистську мову. Не бачачи іронії, автори закликають студентів "бути пильними", щоб не "стати жертвою дешевих маніпуляцій" так званих "іноземних агентів".

Створення культу героя/смерті

Розділ не міг би бути повним без частини, що славить "героїв війни". У ньому російська національна ідентичність визначається не через досягнення країни, а через самопожертву на полі бою. Росія, як стверджує Кремль, непереможна, тому що її громадяни готові воювати і помирати за неї.

Список "героїв" починається з Володимира Жоги, командира батальйону "Спарта" — сумнозвісного підрозділу сепаратистів, вірного Кремлю, якого звинувачують у численних воєнних злочинах на Донбасі. Його згадка не випадкова: його батько, Артем Жога, відколи розпочав політичну кар'єру, відібраний путінською адміністрацією як зразковий ветеран "спеціальної військової операції". Путін використав Артема Жогу, щоб "спонтанно" оголосити про свій намір балотуватися на п'ятий президентський термін — крок, який підкреслює, наскільки центральною стала війна для політичної ідентичності та особистої влади Путіна.

Наратив "зради Заходу" 

Звинувачення Заходу в зраді Росії є ще одним центральним елементом прокремлівського дезінформаційного наративу про безперервну війну Росії із Заходом. Розділ про російську війну проти України розгортає цю тезу на повну потужність. Кремль стверджує, що Захід зациклений на ідеї "дестабілізації Росії зсередини" з кінцевою метою "розчленування Росії та контролю над її ресурсами".

Звинувачення, висунуте проти невизначеного "Заходу", звучить так: "Сценарій 'стримування' — насправді розчленування Росії — вже був протестований НАТО у випадку з Югославією. Багатовікова мрія південних слов'ян про спільний дім була розтоптана", — зазначається в книзі.

У цих двох реченнях багато чого потрібно розібрати: ідея НАТО як зловісної сили, що прагне знищення Росії, змішування "стримування" з "розчленуванням", конспірологічне "насправді", яке натякає, що визначенням Заходу не можна довіряти — і, мабуть, найпомітніше, перекладання провини за розпад Югославії на Захід, якого тут звинувачують у "розтоптуванні" слов'янської мрії.

З'єднуючи уявні точки...

Звідти автори намагаються з'єднати уявні точки, які нібито пов'язують війну в Грузії, де "проамериканський режим" напав на дружню Москві Південну Осетію, з нібито "відродженням нацизму" в країнах, колись окупованих Радянським Союзом, особливо в Україні, і, нарешті, з тим, що підручник називає "кривавим збройним переворотом" в Україні у 2014 році. Ви можете не бачити зв'язку, але підручник робить його явним: всі ці події були організовані "Заходом" з метою перетворити Росію на “наступну Югославію”.

...і завжди звинувачувати Захід

Тому російська війна проти України подається як російська війна із Заходом — повідомлення, зроблене ще більш явним у підзаголовках, де "Спеціальна військова операція" відразу ж супроводжується "Протистоянням із Заходом". Цей підрозділ стверджує, що Захід "засипав Україну грошима та зброєю" і наклав "незаконні" санкції на Росію з єдиною метою захоплення її активів. Книга стає особливо емоційною тут, називаючи санкції "небаченим і немислимим" актом крадіжки, про який "навіть Наполеон не міг мріяти".

А що ж Україна?

Де ж, можна запитати, Україна в усьому цьому? У світі Путіна Україна насправді ніколи не існувала — і книги намагаються надзвичайно старанно вдовбати це повідомлення в уми студентів.

Маленькі “антиросіяни”

"Я вважаю росіян і українців одним народом. У цьому сенсі вся Україна — наша", — заявляв Путін. У липні 2021 року він навіть стверджував, що написав цілий есе "Про історичну єдність росіян і українців", щоб просувати цю точку зору — стверджуючи, що українці та білоруси разом з росіянами є частиною триєдиної російської нації. Примітно, що обом "братнім" націям відводяться підпорядковані ролі в цій єдності, а українці буквально названі "малоросами".

Це класний етноімперіалістичний трюк: просто заявити права власності або зверхності над групою людей, над якими ви хочете домінувати.

У ревізіоністських підручниках історії Мединського "штучність" української держави є темою, що повторюється. Підручник для 10 класу містить вставку про рух за автономію України під час революції 1917 року, яка описує українських лідерів як радикальних сепаратистів і підкреслює, що тоді не було жодного "фіксованого консенсусу" щодо територіальних кордонів України. У підручнику для 11 класу цілий розділ пояснює, як колишній радянський лідер Хрущов "подарував" Крим Україні, підкріплюючи ідею про те, що півострів ніколи насправді їй не належав.

Розділ про "спеціальну військову операцію" йде ще далі, зображуючи Україну як ультранаціоналістичну "Анти-Росію" і маріонеткову державу, позбавлену справжньої суб'єктності. Сам український націоналізм, як стверджує Кремль, був штучно створений як геополітична зброя, а австрійську розвідку звинувачують у нібито спонсоруванні "антимосковських настроїв" серед "сусідніх малоросів, громадян Російської імперії". Підручник наполягає, що без цього шкідливого впливу слов'янські нації в орбіті Росії природно б тяжіли до Москви.

Підручники як "зброя в інформаційній війні"

У тізері до недавнього інтерв'ю з Володимиром Мединським та його співавтором Анатолієм Торкуновим російська телеведуча Марина Кім називає нові підручники для 10-11 класів "нашою головною зброєю в інформаційній війні". "Виграти битву за нашу історію — стратегічне і складне завдання, і вимога перемоги невідкладна", — проголошує вона, відкрито визнаючи, що головна мета цих книг — використовуватися як інструменти ідеологічної боротьби.

Невідкладність, на яку вона посилається, походить з того факту, що Росія веде війну, і ці підручники є частиною тієї ж кампанії — не на полі бою, а в класній кімнаті. Розділ про "спеціальну військову операцію" — це більше ніж просто доповнення: це кульмінація двадцяти років правління Володимира Путіна. Тут усі знайомі пропагандистські теми сходяться в національному міфі, перепакованому для воєнного покоління. У цьому новому патріотичному каноні вторгнення в Україну не є відхиленням — це “неминучий кінцевий пункт російської долі”.

Матеріал підготовлено на основі публікації EUvsDisinfo

«Детектор медіа» зафіксував чергові випадки поширення проросійськими пропагандистськими анонімними телеграм-каналами підробних обкладинок західних видань. Цього разу німецького сатиричного видання Titanic та французького Charlie Hebdo. 

Зокрема, агітпроп маніпулює результатами саміту НАТО в Гаазі, нібито підсилюючи свої аргументи, спираючись на фейкову обкладинку Titanic, на якій Володимир Зеленський «стукає у двері Альянсу», а його не пускають, ні у 2025, ні у 2050, ні у 2150 році. У підсумковій декларації саміту, справді, не йдеться про запрошення України до вступу в НАТО. Проте тепер держави-учасниці Альянсу домовилися включати допомогу Україні в ліміт збільшення витрат на оборону, який поступово зростатиме до 5% ВВП. Перевірка офіційного сайту видання Titanic показала, що такої обкладинки не існує. Останні номери видання присвячені взаєминам між Дональдом Трампом та Володимиром Путіним і спробі активістки Грети Тунберг відвідати Газу.

Інший зафіксований «Детектором медіа» приклад — нова фейкова обкладинка французького сатиричного видання Charlie Hebdo, спрямована на дискредитацію президентки Молдови Маї Санду. На підробній обкладинці розміщена карикатура на політикиню та підпис «Санду готова прийняти у себе всіх». Пропагандисти просувають тезу, мовляв, влада намагається перетворити Молдову на «притулок для біженців з усієї Європи». Перевіривши офіційний сайт видання, «Детектор медіа» встановив, що номер за 25 червня, який підробили пропагандисти, зображає Дональда Трампа, а не Маю Санду. 

Насправді Молдова у червні 2025 року відмовила у в'їзді майже двомстам громадянам Росії та Білорусі, які намагалися потрапити на її територію під приводом змагань із кікбоксингу. Восени цього року в Молдові відбудуться важливі вибори до парламенту, до яких російська пропаганда вже розгорнула кампанію з дезінформації та поширення впливу на користь проросійських партій. 

На «Хроніках дезінформації» ми розповіли про понад 30 випадків поширень фейків начебто від імені Charlie Hebdo та сотню фейкових обкладинок відомих медіа.