Колаборанти, представники окупаційної влади, стверджують, що українське керівництво «готується» застосувати хімічну та бактеріологічну зброю для зараження водойм Херсонщини. І нібито звинуватити в цьому росіян. 

Але жодних доказів,  що Україна застосовувала чи збирається застосовувати хімічну або біологічну зброю на території ведення бойових дій чи на тимчасово окупованих територіях. Більш того, такі повідомлення супроводжуються появою низки однотипних коментарів у соцмережах, що нібито українські війська труять воду в колодязях у різних поселеннях. Це все може свідчити про скоординовану дезінформаційну операцію.

Щобільше, наразі Секретаріат Організації із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ) не виявив ніяких доказів застосування Україною хімічної зброї під час війни. Водночас, у травні 2024 року США оголосили про застосування російською федерацією хімічної зброї проти України, а саме: хлорпікрину — хімічної речовини, що входить до Списку 3 Конвенції, а також засобів придушення заворушень. 

У такий спосіб пропагандисти просувають класичний наратив про існування так званої «брудної бомби» — тобто що Україна готова заражати всякими хімікатами, зокрема радіацією абощо, не лише свої території, а й чужі. Насправді Україна ніколи не розробляла так званої «брудної бомби», а всі заяви пропагандистів на цю тему є фейковими. Пояснення агітпропу щодо того, навіщо Україні підривати «брудну бомбу» на своїй території, є безпідставними. Росія стверджує, що Україна нібито хотіла б у такий спосіб збільшити кількість українських біженців за кордон (з невідомої причини), а також видати «брудну бомбу» за вибух тактичного ядерного заряду самої Росії, щоб звинуватити останню у використанні ядерної зброї. Тоді міжнародна спільнота начебто повинна була б засудити такі дії Кремля й запровадити нові санкції, можливо, навіть виключити Росію з Ради безпеки ООН, а також збільшити постачання зброї до України. 

До речі, у звіті американського Інституту вивчення війни йдеться, що заяви агітпропу щодо розробки «брудної бомби» потрібні, щоб уповільнювати процес постачання зброї Україні. При цьому аналітики вважають, що Росія навряд чи сама підірве так звану «брудну бомбу»: це лише чергова спроба «промацати» міжнародну спільноту, щоб з’ясувати можливу реакцію на використання Росією ядерної зброї.