Після масштабного вимкнення електроенергії, яке сталося в Іспанії 28 квітня 2025 року, в соціальних мережах поширюються твердження, що причиною інциденту став «надлишок» виробництва сонячної та вітрової енергії, а також недостатній внесок ядерної енергетики, яка нібито могла б «пом’якшити» коливання в мережі. Цю тезу проаналізували фактчекери з іспанського проєкту Maldita.es.

Автори дописів у соцмережах стверджують, що в день аварії в мережі спостерігався «надлишок» виробництва електроенергії з відновлюваних джерел — сонячної та вітрової, що нібито спричинило «осциляції в мережі». При цьому підкреслюється, що відсутність генераторів з високою інерцією, зокрема ядерних, не дала змоги стабілізувати систему.

Є ще одна група повідомлень. У них ідеться, що хоча причина коливань невідома, саме комбінація виробництва, де переважають відновлювані джерела, не змогла зреагувати на незаплановану подію й пом’якшити її наслідки.

Що кажуть офіційні джерела? Компанія Red Eléctrica de España, відповідальна за управління і транспортування електроенергії в країні, підтвердила, що в день аварії були зафіксовані сильні осциляції в мережі. Однак наразі причина цих коливань невідома, і жодна технологія генерації не названа відповідальною за збій.

Згідно з офіційними повідомленнями:

Причини цих втрат генерації залишаються невідомими, а точне розташування першого інциденту — не встановлене.

Яким був енергетичний мікс у момент аварії? На 12:30 — за три хвилини до інциденту — структура генерації була така:

У перерахунку на тип генерації:

Однак експерти наголошують: схожі умови спостерігалися й в інші дні, без жодних перебоїв. Наприклад:

Це не виключає, але й не підтверджує, що саме відновлювані джерела стали причиною відключення. Red Eléctrica не надала доступу до докладних даних про осциляції в мережі.

Як працює система і що таке інерція?

Таким чином, причини аварії 28 квітня 2025 року поки що не встановлені. Поки немає жодних доказів, що «надлишок» відновлюваної енергії був причиною збою. Red Eléctrica не виключає, що певний інцидент стався в системі, яку наявний мікс генерації не зміг компенсувати. Але жодна конкретна технологія не названа як основна причина катастрофи.

У соціальних мережах та медіа поширилося твердження, що Дональд Трамп 28 квітня 2025 року підписав указ, який фактично запускає в дію основні положення консервативного плану реформ «Проєкт 2025», розробленого аналітичним центром Heritage Foundation. Зокрема йдеться про розширення повноважень поліції, послаблення місцевого самоврядування та мілітаризацію системи внутрішньої безпеки. Відповідність положень указу Дональда Трампа «Проєкту 2025» проаналізували фактчекери з німецькомовного проєкту Mimikama.

28 квітня 2025 року президент США Дональд Трамп підписав указ під назвою «Зміцнення та розгортання правоохоронних органів Америки для переслідування злочинців і захисту невинних громадян» («Strengthening and Unleashing America’s Law Enforcement to Pursue Criminals and Protect Innocent Citizens»). Документ було офіційно опубліковано на сайті Білого дому, і він має обов’язкову силу для всіх відповідних федеральних структур.

Основні положення указу:

У Mimikama стверджують, що підписаний Трампом указ містить ключові елементи з програми «Проєкт 2025». Зокрема суголосність помітна в положеннях про правову підтримку для поліціянтів, скасування місцевого контролю над правоохоронцями, а також про посилене озброєння та координацію з федеральними структурами безпеки. Остаточний вплив цього документа залежатиме від практичної реалізації та юридичних перевірок.

Детальніше про раніші рішення адміністрації Дональда Трампа, які відповідають і не відповідають «Проєкту 2025», а також призначення авторів проєкту на посади у адміністрації 47 президента США читайте за посиланням.

Україна продовжує свій поступ до повноправного членства в Європейському Союзі. Однак цей шлях супроводжується не лише складними реформами та переговорами, а й потужним інформаційним опором. У низці країн-членів ЄС поширюються міфи, покликані пробудити страх перед економічними наслідками вступу України до ЄС. Насамперед — про нібито фінансове навантаження, яке нестиме Київ для бюджету Євросоюзу. Ці міфи проаналізували аналітики Vox Ukraine.

Орбан як рупор страхів в Угорщині

20 березня 2025 року прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан заявив у соцмережі X, що членство України в ЄС нібито коштуватиме кожному угорському домогосподарству 500 тисяч форинтів на рік — це близько 1200 євро. За словами політика, «9000 мільярдів форинтів — саме стільки війна вже коштувала угорським родинам». Він додав, що «жодне рішення не буде ухвалено без голосу угорського народу», натякаючи на необхідність референдуму щодо вступу України.

Ці цифри походять із розрахунків аналітичного центру Századvég Foundation, близького до Орбана. У своїй оцінці центр врахував подорожчання імпортного газу, підвищення дохідності держоблігацій та втрати від скорочення торгівлі з Росією. Проте ключову причину цих змін — повномасштабну агресію Росії — аналітики не згадують. Ба більше, нинішні витрати пов’язують не з війною, а з гіпотетичним членством України в ЄС.

Далі — маніпуляція: нібито кожне угорське домогосподарство заплатить із власної кишені за вступ України. Насправді йдеться про перерозподіл коштів із бюджету ЄС, зокрема можливе зменшення дотацій Угорщині з фондів згуртування та сільського господарства. Також враховуються гіпотетичні витрати на підтримку українських пенсіонерів у разі їхнього переїзду до Угорщини — хоча за фактом частка українців-біженців у цій країні залишається меншою за 1%.

Аналітики Századvég Foundation ігнорують можливі вигоди від вступу України: відкриття нових ринків, інвестицій, посилення безпеки в регіоні. Міжнародний валютний фонд прогнозує, що розширення ЄС за рахунок України, Молдови та країн Балкан може збільшити ВВП Союзу на 14% упродовж 15 років.

Угорщина сама отримала суттєву підтримку при вступі до ЄС у 2004 році — майже 2 мільярди євро до вступу та понад 30 мільярдів у період 2021–2027 років. У 2023 році країна отримала з бюджету ЄС приблизно 4,5 мільярда євро при внеску у 2 мільярди. Тобто кожен угорець умовно отримує з бюджету ЄС майже втричі більше, ніж сплачує.

Польща і Словаччина: тривожні перебільшення

У Польщі кандидат у президенти від «Права і справедливості» Кароль Навроцький казав, що його країна не допустить рішень, які можуть зашкодити економіці та сільському господарству. Ці заяви підхопили російські пропагандистські ресурси, просуваючи наратив про конкуренцію з боку України.

Журналіст Лукаш Варжеха твердив, що «десятки мільярдів євро польських грошей потечуть в Україну», яка стане конкурентом у межах ЄС.

У Словаччині ширилися фейки про те, що вступ України змусить місцевих фермерів вирощувати верблюдів та апельсини. Цю дезінформацію поширили, спотворивши заяву депутатки Любіци Карвашової про можливу зміну сільськогосподарського профілю країни.

Інший словацький політик Дьєрдь Ґімесі вважає, що Україна начебто «з’їсть» значну частку коштів із Фонду згуртування та аграрної політики ЄС, бо має низький ВНД і великі площі орних земель. Він оцінив потенційне фінансування України у 600 євро з кожного громадянина ЄС.

Чи справді Україна «забере» гроші в інших?

Фонд згуртування надає фінансування країнам із валовим національним доходом на душу населення менше 90% середнього по ЄС. А дотації в межах Спільної аграрної політики залежать від площі сільгоспземель. Такі критерії справді роблять Україну потенційним великим отримувачем допомоги. Але всі теперішні розрахунки базуються на припущенні, що вступ відбувся б сьогодні. У реальності ж інтеграція розтягнеться на роки, за які зміниться і Україна, і ЄС.

За оцінками Інституту німецької економіки в Кельні, якби Україна приєдналася до ЄС у 2023 році, вона б отримала 130–190 мільярдів євро: 70–90 млрд за аграрною політикою і 50–90 млрд за політикою згуртування. Цифри вражають, але вони є відправною точкою для дискусії про реформу бюджету ЄС.

Розширення ЄС — це інвестиція, а не втрата

Європейський Союз завжди супроводжує розширення трансформацією бюджетних пріоритетів. Наприклад, Хорватія, що приєдналася до ЄС у 2013 році, ще до вступу отримала майже мільярд євро допомоги, а після — понад 12 мільярдів на розвиток.

Завдяки фінансуванню реформ, модернізації інфраструктури та інституційній підтримці Хорватія стала більш конкурентоспроможною. Це посилило її економіку й водночас — єдиний ринок ЄС. Тому інвестиції в нові країни-кандидати — це не витрати заради витрат, а стратегічний розвиток континенту.

Україна стане чистим отримувачем допомоги — це правда. Але такою ж була Польща, такі ж зараз Угорщина, Румунія та Болгарія. І саме завдяки цій солідарності ЄС зберігає єдність і стабільність.

Щоб інтегрувати Україну та інші країни-кандидати, Євросоюзу слід переглянути принципи розподілу ресурсів, враховуючи не лише поточні показники, а й потенціал зростання, геополітичну значущість та довгострокові вигоди.

Росія продовжує активно використовувати загибель своїх пропагандистів як інструмент міжнародного впливу. Під виглядом культурного обміну вона організовує за кордоном фотовиставки під назвою «Загинули за правду», які присвячені так званим «воєнкорам» — працівникам російських медіа, що загинули в зоні бойових дій в Україні, починаючи з 2014 року. Організатором цих заходів виступає російська державна структура «Росспівробітництво». Вона займається просуванням політичних наративів кремля за кордоном. Цю дезінформаційну практику проаналізували у Центрі протидії дезінформації.

Виставки вже відкрилися в Туреччині, Індії, Сербії та Німеччині. За інформацією організаторів, у планах проведення аналогічних заходів в Афганістані, Іспанії, Лівані, Палестині, Люксембурзі, Фінляндії та Киргизстані.

Однак діяльність так званих «воєнкорів» не має нічого спільного з професійною журналістикою. Як зазначають у Центрі протидії дезінформації, під час перебування в зоні бойових дій вони носять камуфляж, не ідентифікують себе як представники преси, а їхня поведінка й зовнішній вигляд фактично роблять їх частиною військових формувань. Таким чином, ці особи не дотримуються журналістських стандартів, а діють як елементи інформаційно-психологічного впливу на користь армії Росії.

Кремль, використовуючи ці фотовиставки, намагається створити образ героїчних «борців за правду», щоб виправдати свою агресію проти України. Проте насправді йдеться про чергову спробу легалізувати і романтизувати пропагандистську діяльність в очах міжнародної спільноти.

Американський блогер Такер Карлсон заявив, що Україна нібито укладає збройні угоди з мексиканськими наркокартелями. У Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки стверджують, що слова блогера є черговою спробою дискредитувати українську державу та її партнерські відносини зі США.

Такер Карлсон уже не вперше поширює тези, що очорнюють Україну. У Центрі пояснили, що його заява про продаж зброї мексиканським наркокартелям є продовженням кремлівської інформаційної атаки, яка почалась ще у 2022 році, коли наші західні союзники почали активно постачати Україні озброєння та військову амуніцію.

Головна мета таких вкидів — підірвати довіру до української влади, дискредитувати Збройні сили України та зірвати військову допомогу Україні від міжнародних партнерів, повідомляють у Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Ба більше, протягом повномасштабної війни в Україні неодноразово проводилися перевірки щодо використання іноземної зброї. У 2024 році попередня адміністрація США офіційно заявила, що жодних випадків зловживань чи незаконного використання озброєння, переданого Україні, виявлено не було.

Більше фейків про перепродаж допомоги від партнерів України ви можете почитати за посиланням.

2 травня 2025 року виповнилося 11 років від дня трагедії в Одесі, коли під час сутичок між проросійськими та проукраїнськими активістами загинуло 48 людей. Пожежа в Будинку профспілок стала одним із символів для російської пропаганди, яка подає події як «масове вбивство російськомовного населення українськими нацистами». У тому, хто поширює російську версію обставин трагедії в Одесі 2014 року, розібралися чеські фактчекери з проєкту «Demagog».

Чеські аналітики нагадали, як саме відбувалися події 2 травня 2014 року. Того дня футбольні вболівальники з Одеси й Харкова разом із проукраїнськими активістами влаштували ходу за єдність України. Їм протистояли проросійські демонстранти, які вважали зміну влади в Києві переворотом і вимагали приєднання півдня та сходу України до Росії.

Сутички розпочались, коли проросійські активісти, озброєні битками, вогнепальною зброєю та «коктейлями Молотова», атакували ходу прихильників єдності. У зіткнення втрутились тисячі людей, поліція не змогла стримати натовп, загинуло шестеро осіб. Після боїв у центрі міста учасники обох сторін перемістилися до площі перед Будинком профспілок, де розміщувався табір сепаратистів. У будівлі почалася пожежа, внаслідок якої загинуло ще 42 людини — частина з них отруїлася чадним газом або зазнала сильних опіків, інші загинули, стрибаючи з вікон.

Розслідування трагедії вели як українські органи влади, так і міжнародні інституції. Спеціальна парламентська комісія дійшла висновку, що першими конфлікт спровокували проросійські активісти. Рада Європи у своєму звіті визнала, що відповідальність за насильство лежить на обох сторонах. У березні 2025 року Європейський суд з прав людини постановив, що Україна порушила право на життя і не забезпечила ефективного розслідування трагедії. Суд також звернув увагу на деструктивну роль російської дезінформації.

Тим не менш, деякі чеські політики продовжують повторювати версію російської пропаганди. Депутатка Європарламенту Катержина Конєчна неодноразово звинувачувала «Правий сектор» у підпалі й поширювала непідтверджену інформацію про участь українських спецпідрозділів. Подібну риторику застосовували й інші політики: Іван Давид, Зузана Майєрова, Томіо Окамура та Данієл Штержік, які в різні роки повторювали тези про «вбивства росіян» або «українську провокацію».

Таким чином, попри численні звіти міжнародних структур і журналістські розслідування, трагедія в Одесі залишається предметом маніпуляцій. Її використовують для посилення антиукраїнських наративів та виправдання російської агресії, знехтувавши складністю подій та відповідальністю обох сторін конфлікту.