Україна продовжує свій поступ до повноправного членства в Європейському Союзі. Однак цей шлях супроводжується не лише складними реформами та переговорами, а й потужним інформаційним опором. У низці країн-членів ЄС поширюються міфи, покликані пробудити страх перед економічними наслідками вступу України до ЄС. Насамперед — про нібито фінансове навантаження, яке нестиме Київ для бюджету Євросоюзу. Ці міфи проаналізували аналітики Vox Ukraine.

Орбан як рупор страхів в Угорщині

20 березня 2025 року прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан заявив у соцмережі X, що членство України в ЄС нібито коштуватиме кожному угорському домогосподарству 500 тисяч форинтів на рік — це близько 1200 євро. За словами політика, «9000 мільярдів форинтів — саме стільки війна вже коштувала угорським родинам». Він додав, що «жодне рішення не буде ухвалено без голосу угорського народу», натякаючи на необхідність референдуму щодо вступу України.

Ці цифри походять із розрахунків аналітичного центру Századvég Foundation, близького до Орбана. У своїй оцінці центр врахував подорожчання імпортного газу, підвищення дохідності держоблігацій та втрати від скорочення торгівлі з Росією. Проте ключову причину цих змін — повномасштабну агресію Росії — аналітики не згадують. Ба більше, нинішні витрати пов’язують не з війною, а з гіпотетичним членством України в ЄС.

Далі — маніпуляція: нібито кожне угорське домогосподарство заплатить із власної кишені за вступ України. Насправді йдеться про перерозподіл коштів із бюджету ЄС, зокрема можливе зменшення дотацій Угорщині з фондів згуртування та сільського господарства. Також враховуються гіпотетичні витрати на підтримку українських пенсіонерів у разі їхнього переїзду до Угорщини — хоча за фактом частка українців-біженців у цій країні залишається меншою за 1%.

Аналітики Századvég Foundation ігнорують можливі вигоди від вступу України: відкриття нових ринків, інвестицій, посилення безпеки в регіоні. Міжнародний валютний фонд прогнозує, що розширення ЄС за рахунок України, Молдови та країн Балкан може збільшити ВВП Союзу на 14% упродовж 15 років.

Угорщина сама отримала суттєву підтримку при вступі до ЄС у 2004 році — майже 2 мільярди євро до вступу та понад 30 мільярдів у період 2021–2027 років. У 2023 році країна отримала з бюджету ЄС приблизно 4,5 мільярда євро при внеску у 2 мільярди. Тобто кожен угорець умовно отримує з бюджету ЄС майже втричі більше, ніж сплачує.

Польща і Словаччина: тривожні перебільшення

У Польщі кандидат у президенти від «Права і справедливості» Кароль Навроцький казав, що його країна не допустить рішень, які можуть зашкодити економіці та сільському господарству. Ці заяви підхопили російські пропагандистські ресурси, просуваючи наратив про конкуренцію з боку України.

Журналіст Лукаш Варжеха твердив, що «десятки мільярдів євро польських грошей потечуть в Україну», яка стане конкурентом у межах ЄС.

У Словаччині ширилися фейки про те, що вступ України змусить місцевих фермерів вирощувати верблюдів та апельсини. Цю дезінформацію поширили, спотворивши заяву депутатки Любіци Карвашової про можливу зміну сільськогосподарського профілю країни.

Інший словацький політик Дьєрдь Ґімесі вважає, що Україна начебто «з’їсть» значну частку коштів із Фонду згуртування та аграрної політики ЄС, бо має низький ВНД і великі площі орних земель. Він оцінив потенційне фінансування України у 600 євро з кожного громадянина ЄС.

Чи справді Україна «забере» гроші в інших?

Фонд згуртування надає фінансування країнам із валовим національним доходом на душу населення менше 90% середнього по ЄС. А дотації в межах Спільної аграрної політики залежать від площі сільгоспземель. Такі критерії справді роблять Україну потенційним великим отримувачем допомоги. Але всі теперішні розрахунки базуються на припущенні, що вступ відбувся б сьогодні. У реальності ж інтеграція розтягнеться на роки, за які зміниться і Україна, і ЄС.

За оцінками Інституту німецької економіки в Кельні, якби Україна приєдналася до ЄС у 2023 році, вона б отримала 130–190 мільярдів євро: 70–90 млрд за аграрною політикою і 50–90 млрд за політикою згуртування. Цифри вражають, але вони є відправною точкою для дискусії про реформу бюджету ЄС.

Розширення ЄС — це інвестиція, а не втрата

Європейський Союз завжди супроводжує розширення трансформацією бюджетних пріоритетів. Наприклад, Хорватія, що приєдналася до ЄС у 2013 році, ще до вступу отримала майже мільярд євро допомоги, а після — понад 12 мільярдів на розвиток.

Завдяки фінансуванню реформ, модернізації інфраструктури та інституційній підтримці Хорватія стала більш конкурентоспроможною. Це посилило її економіку й водночас — єдиний ринок ЄС. Тому інвестиції в нові країни-кандидати — це не витрати заради витрат, а стратегічний розвиток континенту.

Україна стане чистим отримувачем допомоги — це правда. Але такою ж була Польща, такі ж зараз Угорщина, Румунія та Болгарія. І саме завдяки цій солідарності ЄС зберігає єдність і стабільність.

Щоб інтегрувати Україну та інші країни-кандидати, Євросоюзу слід переглянути принципи розподілу ресурсів, враховуючи не лише поточні показники, а й потенціал зростання, геополітичну значущість та довгострокові вигоди.