У випуску спростовуємо фейки про те, як Україна нібито «повністю виснажила» свій мобілізаційний ресурс, а угорці, що живуть в Україні, просять, аби Будапешт «захистив їх від українського геноциду».

Щоденний подкаст Вадима Міського виходить із перших днів великої війни. У ньому ми не лише розбираємо на атоми ворожі фейки, а й розповідаємо про те, як навчитися самостійно розрізняти маніпулювання, шахрайство та дезінформацію. Також спілкуємося з експертами різних галузей. Слухайте нас щобудня в ефірі «Українського радіо» о 07:50 та 19:50, а також у будь-який час на подкастингових платформах.

Пропагандисти поширюють фото, згідно з яким британський журнал The New European нібито опублікував на обкладинці одного зі своїх номерів карикатуру, на якій президент України Володимир Зеленський сидить на колінах Далай-Лами, що висунув язика. Зеленський ніби каже «Я посмокчу його, якщо ви мені заплатите!», що є пародією на ситуацію із Далай-Ламою та хлопчиком, якому він пропонував «посмоктати язика». На малюнку премʼєр Британії Ріші Сунак злісно дивиться на двох інших героїв, а вгорі малюнка міститься заголовок: «Скільки Британія хоче заплатити, щоб вирішити українську кризу?». Це — фейк. 

На нього звернули увагу в багатьох фактчекінгових проєктах, зокрема у Mythdetector. Фахівці проєкту зʼясували, що обкладинка — несправжня. На справжній обкладинці номеру №337, який указаний на підробці, зображене фото нинішнього прем'єр-міністра Великої Британії із заголовком: «Війна Ріші Сунака з елітами». Крім того, видання у своєму твіттері опублікувало фото з роздрукованого випуску журналу, на якому у рамках рубрики «Брехня тижня» зображена згадана карикатура. 

Публікуючи несправжні обкладинки закордонних видань, пропагандисти хочуть показати, що на Заході нібито розуміють та підтримують дії Росії, а Україна буцімто всіх уже втомила. «Детектор медіа» вже розвінчував подібні дописи, зокрема, «обкладинки» Charlie Hebdo. 

Пропагандисти поширюють меседж, нібито українське зерно «зламало» Європейський Союз і структуру розподілу праці в ньому. Вони додають, що Європейська Комісія загрузла у перемовинах та лобіює позицію багатих країн Західної Європи. 

На цей меседж звернули увагу в проєкті EUvsDisinfo. Фахівці проєкту стверджують, що насправді ЄС працює спільно з Україною над вирішенням цієї ситуації. У варіантах розвʼязання намагаються врахувати як потреби України, так і потребу ЄС експортувати зерно власних країн-членкинь. Експорт з ЄС грає важливу роль у втриманні цін на харчові продукти на нижчому рівні. Після консультацій із Єврокомісією, 21 квітня Румунія та Польща зняли заборону на імпорт українських зернових. Аналітики проєкту наголошують, що ЄС вживає різних заходів для експорту українського зерна, зокрема через «коридори солідарності» та Чорноморську зернову ініціативу. 

Цей меседж є частиною масштабної інформаційної кампанії росіян проти ЄС. У її рамках пропагандисти поширюють меседжі, згідно з якими ЄС «розвалюється» на очах. У такий спосіб вони хочуть перекласти відповідальність за агресію та її наслідки з агресора на жертву і тих, хто їй допомагає. Фахівці проєкту наголошують, що саме Росія є винною у «харчовій кризі», яка склалася через логістичні проблеми, спричинені війною проти України. Крім того, саме Росія хоче знищити український агроринок, завдаючи аграріям мільярдних збитків. 

На міжнародній арені Росія позиціює низку країн як «недружні». Мовляв, ті займаються «недружніми діями» проти Росії — накладають санкції та інші обмеження. За версією агітпропу, звісно, Москва несправедливо отримує санкції і взагалі без причини не шанована у дипломатичних колах. Тому Росія дає відсіч, створивши свій список «недружніх країн», і показує, з якими країнами росіянам не можна товаришувати.

Уперше термін «недружня країна» з’явився в російському законодавстві у квітні 2021 року. Обмеження полягали в тому, що таким державам можуть заборонити наймати на роботу громадян інших країн до своїх дипломатичних представництв у Росії. Мається на увазі, що в посольствах і консульствах іноземних країн у Росії можуть працювати тільки росіяни. Спочатку в цьому переліку було дві країни: США і Чехія. Згодом російський уряд не тільки збільшив список, а ще створив інший. Наразі в Росії два списки «недружніх країн». Пропагандисти кажуть, що такі заходи — винятково відповідь на «ворожі дії тих країн». Тобто всього Європейського Союзу, США та Канади, і навіть Японії й Австралії — 48 країн світу. 

Насправді ж жодних «недружніх» країн не існує. Увесь світ виступає проти агресивної політики Росії та відповідає санкціями, обмеженням кількості росіян у дипломатичних установах тощо. Країни не мають наміру ворогувати, а навпаки, заявляють про демократичні цінності, відповідають на російське вторгнення в Україну. Для Росії, вочевидь, такі дії є недружніми. Натомість Росія потоваришувала з Білоруссю, Еритреєю, Сирією, КНДР. Ці країни, наприклад, активно блокують будь-які законодавчі ініціативи, спрямовані на підтримку України, в Генасамблеї ООН. Один із таких друзів — Білорусь — навіть визнала, що бере участь у війні разом з Росією. 

Пропагандисти поширюють меседж, нібито 2 травня 2014 року «нацистські угруповання» організували «жорстоке спалення» протестувальників у Будинку профспілок в Одесі та в такий спосіб убили 48 осіб. 

На нього звернули увагу в проєкті EUvsDisinfo. Фахівці проєкту стверджують, що судовий процес, який чітко визначав би відповідальних за події 2 травня 2014 року в Одесі, ще не відбувся. На цей момент відомо про 5 судових справ і 3 відкритих розслідування, повʼязаних із подіями. Крім того, справжню хронологію подій можна простежити за репортажами The Guardian та DW. Аналітики проєкту також рекомендують переглянути документальний фільм «2 травня. Без міфів» для кращого розуміння подій, що тоді сталися в Одесі.

Вони наголошують, що цей меседж не є новим і часто повторюється на річницю трагедії. У такий спосіб пропагандисти хочуть створити стереотип про «українців-нацистів» та виправдати злочини Росії, перекладаючи відповідальність з агресора на жертву агресії. 

У локальних групах соцмереж поширювали інформацію, нібито в Херсоні очікують на появу холери у воді, що спричинить смертність «більшу, ніж від ковіду». Причиною спалаху хвороби нібито є «трупи», що «розкладаються» біля річок, які впадають у Дніпро. Це — фейк. 

На нього звернули увагу в херсонському виданні «Кавун.City». Його журналісти зʼясували, що повідомлення з фейком, яке поширюють у херсонських чатах, уже використовували в російських локальних чатах рік тому. При цьому фейк тоді спростовували і в російських медіа.

Журналісти видання також наголошують, що абревіатура БСМП, на яку посилаються у фейку, рідко використовується в Україні, що вказує на російську природу створення «повідомлення». Інформацію з фейку також спростували Херсонська МВА та місцевий водоканал, нагадуючи, що воду з річки Дніпро для водопостачання не використовують. 

У такий спосіб пропагандисти хочуть викликати паніку серед населення та недовіру до місцевої влади. Все це робиться для відвернення уваги від злочинів росіян на фронті.  

Торік агітпроп запускав хвилю подібних фейків і щодо українських міст, зокрема про «заражену воду» в Києві й Одесі. 

Сторінки, що поширюють проросійську риторику в соцмережах, опублікували скрин твіту американського медіа CNN. У ньому процитовані нібито слова президента України Володимира Зеленського. Мовляв, він заявив, що Україна хоче використати «масову міграцію», щоб «виправити демографічні проблеми» в країні. Згідно з твітом, Зеленський стверджував, що Україна тоді буде «різноманітною та мультикультурною нацією, що стане зразком для решти Європи». Це — фейк. 

На нього звернули увагу фактчекери Reuters. Вони зʼясували, що CNN не мав такої публікації ані на своєму сайті, ані у твіттер-акаунті. Крім того, вони знайшли оригінал зображення із твітом, що створене на сайті з мемами. Ба більше, фахівці агенції також не змогли знайти відповідних цитат Зеленського. Речник президента України Сергій Нікіфоров не відповів Reuters на їхній запит щодо цих висловлювань.

У такий спосіб пропагандисти хочуть змусити українців до перемовин через повідомлення про «поглиблення проблем» всередині України через війну. Мовляв, в України все погано, а тому треба припинити війну на наших умовах. Крім того, використовуючи такі повідомлення, вони хочуть представити мультикультурність та розмаїття як негативне явище. Це збігається з меседжем про «бездуховну Європу», яка хоче «затягнути Україну» в свої «тенета». Однак питання подібного штибу є внутрішньою справою України.