Після набуття чинності 5 березня 2026 року закону, який скасував автоматичне право на безкоштовне медичне обслуговування для частини повнолітніх громадян України у Польщі (тих, хто не працює, не має страховки і не належить до пільгових категорій), у анонімних польськомовних та російськомових спрямованих на польску аудиторію телеграм-каналах активізувалася хвиля маніпулятивних матеріалів.

Оригінальна стаття Wirtualna Polska (автор — Томаш Мольга) описувала реальні соціальні труднощі: історії літніх людей із тяжкими захворюваннями, які опинилися поза системою. Однак у Telegram-каналах, зокрема Niezależny Dziennik Polityczny та російськомовний «Варшавская русалка», а також портал Kresy.pl, використали окремі деталі останніх змін до законодавства для просування наративу про «недобросовісних українців», які нібито масово ігнорують рахунки за лікування та «паразитують» на польській системі охорони здоров’я.

У чому полягає маніпуляція?

Основний прийом — вибіркове цитування та узагальнення. Автори маніпулятивних матеріалів посилаються переважно на коментар однієї лікарні — Мазовецького центру Бродновського (72 виставлені рахунки) та анонімну думку співробітника бухгалтерії іншої установи. Ці цифри видаються за «загальнонаціональну тенденцію» і «масову проблему». При цьому повністю ігнорується ключовий контекст оригінального матеріалу WP та дані порталу Rynek Zdrowia.

Згідно з аналізом Rynek Zdrowia за 2024–2025 роки (на основі даних Міністерства здоров’я та ZUS), внески працюючих українців до NFZ (Національного фонду здоров’я) не просто покривають витрати на лікування всієї української групи, а створюють надлишок у понад 1,5 млрд злотих. Складки від застрахованих українців перевищують загальні видатки на лікування як працюючих, так і тих, хто користувався допомогою за спецзаконом.

72 рахунки з однієї лікарні за короткий період після зміни закону не є репрезентативними на тлі сотень тисяч пацієнтів. Вони не доводять «масового паразитизму», а лише ілюструють перехідний період адаптації до нових правил. Однак маніпулятори свідомо опускають цю статистику, щоб створити емоційний ефект несправедливості та «екстренної проблеми».

Реальний контекст змін

З 5 березня 2026 року автоматичне право на повну безкоштовну допомогу в рамках NFZ (Національний фонд охорони здоров'я Польщі) для дорослих українців без страховки та без належності до пільгових груп (діти, вагітні, жертви тортур, мешканці колективних центрів тощо) припинилося. Тепер для доступу до системи потрібна власна страховка — як для більшості іноземців. У невідкладних випадках допомога надається, але повноцінне планове лікування вимагає внесків.

Це відображає перехід від надзвичайних воєнних заходів до стандартних правил. Водночас дані NFZ та незалежних аналізів показують, що українська громада загалом не створює дефіциту в системі — навпаки, працюючі українці генерують позитивне сальдо.

Матеріали в каналах на кшталт «Варшавская русалка», Niezależny dziennik polityczny та на порталі Kresy.pl — класичний приклад контекстуальної маніпуляції та маніпуляції вибірковими фактами. Вони беруть реальну соціальну проблему (труднощі адаптації після зміни закону), ігнорують статистику про внесок українців і будують на цьому образ «українця-боржника». Такий наратив прямо вписується в російську пропагандистську стратегію розпалювання напруги між поляками та українцями в Польщі.

Раніше Детектор Медіа уже розвінчував маніпуляції щодо пенсійних виплат українцями в Польщі: Фейк: українці можуть отримати мінімальну пенсію у Польщі після одного робочого дня

Випадки поширення маніпулятивних повідомлень у телеграм-каналах та вебпорталах були зафіксовані командою «Альянс української молоді 24 серпня (24/08)» у ході проєкту «Обсерваторія ненависті». 

Російські пранкери Володимир Кузнєцов, відомий як «Вован», і Олексій Столяров, який використовує псевдонім «Лексус», здобули популярність завдяки телефонним розіграшам світових лідерів і знаменитостей. Вони телефонують від імені вигаданих осіб — нібито російських, українських або західних політиків — і публікують у соцмережах вибіркові фрагменти розмов. Хоча такі дії подаються як розвага, насправді вони мають виразний політичний характер і системно просувають наративи, вигідні Кремлю. Про тактику російської пропаганди розповіли EUvsDisinfo.

Спочатку пранкери орієнтувалися на місцевих знаменитостей, однак після незаконної анексії Криму у 2014 році змінили фокус і почали цілеспрямовано атакувати Україну та її союзників. Їхніми цілями ставали, зокрема, тодішній Президент України Петро Порошенко та мер Києва Віталій Кличко. Згодом вони вийшли на міжнародний рівень: у 2015 році ввели в оману Елтона Джона, переконавши його, що він спілкується з Володимиром Путіним щодо прав ЛГБТ, а пізніше почали регулярно контактувати із західними політиками та журналістами.

Попри публічні заперечення зв’язків зі спецслужбами, характер їхніх дій свідчить про системність: мішенями стають переважно опоненти Кремля, а змонтовані записи поширюються через мережі, пов’язані з російськими інформаційними операціями. З часом пранкери зосередилися на дискредитації опозиційних рухів у пострадянських країнах, просуваючи тезу про їхню нібито залежність від Заходу. Наприклад, під час протестів у Білорусі у 2020 році вони видали себе за Світлану Тихановську в розмові з представниками американської організації National Endowment for Democracy, а вирвані з контексту фрази використали для маніпуляцій щодо «зовнішнього впливу».

Подібні методи застосовувалися і в інших країнах. У 2025 році під час розмови з президенткою Грузії Саломе Зурабішвілі окремі фрагменти було подано як «доказ» зовнішнього керування протестами. У Європі пранкери також регулярно атакують політиків і посадовців, просуваючи вигідні Москві меседжі. Зокрема, у 2023 році вони, видаючи себе за Володимира Зеленського, спілкувалися з президенткою Європейського центрального банку Крістін Лагард та іншими лідерами, після чого публікували змонтовані уривки, що нібито свідчили про «контроль» з боку України.

Такі розіграші використовують і для просування наративу про «втому від України» на Заході. Наприклад, у розмові з прем’єр-міністеркою Італії Джорджією Мелоні її слова були подані як підтвердження зниження підтримки України. У березні 2026 року пранкери також телефонували міністерці закордонних справ Гренландії Вівіан Моцфельдт, просуваючи тезу про відсутність загрози з боку Росії. У той самий період вони намагалися дискредитувати іранського опозиціонера Резу Пахлаві, видаючи себе за представників уряду Німеччини.

EUvsDisinfo твердять, що діяльність «Вована» і «Лексуса» дедалі більше інтегрується у ширші інформаційні операції Кремля. Їхній контент поширюється прокремлівськими медіа, а з 2016 року вони мають власне шоу на телеканалі НТВ. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну їх почав транслювати державний «Перший канал». Крім того, їхній Telegram-канал, який має сотні тисяч підписників, використовується для збору коштів на потреби російської армії. У 2024 році вони отримали державну нагороду Росії «Орден дружби».

Отже, попри образ «коміків», діяльність цих пранкерів є частиною скоординованих інформаційних операцій. Їхні «розіграші» — це інструмент впливу, спрямований на дискредитацію опонентів Кремля, маніпуляцію громадською думкою та просування геополітичних наративів Росії.

У мережі поширюється відео з логотипом французького тижневика Le Point, у якому англомовний закадровий голос стверджує, що «кожен третій військовослужбовець ЗСУ, який проходив лікування у Франції у 2025 році, не повернувся до України», а загальна кількість тих, хто нібито «залишився», перевищує 20 000 осіб. У ролику також заявляють, що французька поліція буцімто фіксує масове залучення українських військових до кримінальних угруповань, а представниця партії «Lutte Ouvrière» Наталі Арто нібито попереджала про загрозу через «20 000 солдатів із ПТСР». Авторство матеріалу приписують Борису Ганзелю та відеографу П’єру Ле Муелліку. Дезінформаційні повідомлення проаналізували у фактчекінговому проєкті StopFake.

Насправді це відео є фабрикацією. Видання Le Point не публікувало подібних матеріалів, ані французькою, ані будь-якою іншою мовою. Ба більше, цей тижневик працює виключно французькою і не створює відеоконтент англійською мовою у форматі, який поширюється в мережі. Жодної публікації про «20 000 українських дезертирів у Франції» не існує ні у відкритому доступі, ні в архівах видання.

Особа, зазначена як автор — Борис Ганзель — насправді є професором медицини Університету Париж Сіте, а не політичним журналістом. Він співпрацює з Le Point лише як автор матеріалів про здоров’я та науку. Пропагандисти використали фрагменти з його реальних відео та додали їх до вигаданого політичного сюжету, створивши ілюзію достовірності.

Також неправдивими є твердження про нібито заяви французької поліції. Жодних офіційних повідомлень про масове залучення українських військових до кримінальних угруповань не існує. Навпаки, французькі правоохоронці співпрацюють з Україною, зокрема в межах міжнародних розслідувань і протидії злочинності за участі Europol.

Не відповідає дійсності й інформація про заяви Наталі Арто. Представниця «Lutte Ouvrière» не робила подібних висловлювань, а жодних підтверджень цього немає ні в медіа, ні в офіційних джерелах.

Окремо варто наголосити, що наведені у відео цифри є математично неможливими. За даними Міністерства охорони здоров’я України, загальна кількість медичних евакуацій українців за весь час повномасштабної війни становить 6273 особи у всіх країнах разом. При цьому Франція не є серед країн, що прийняли найбільшу кількість пацієнтів. Отже, твердження про «20 000 військових, які залишилися у Франції», не має жодного підґрунтя.

Таким чином, відео є черговою інформаційною маніпуляцією, створеною з використанням айдентики авторитетного медіа для поширення неправдивих і дискредитуючих наративів про Україну.

У мережі поширюють нібито сюжет французької газети Liberation, у якому стверджується, що за останні пів року у Франції близько 30 жінок постраждали від нападів із використанням кислоти. У публікації також заявляють, що до цих злочинів нібито причетні українські біженки, які з ревнощів нападали на дружин своїх французьких партнерів. Дезінформаційні повідомлення проаналізували у VoxCheck.

Насправді це фейк. Видання Liberation не публікувало подібного відео ні на своєму офіційному сайті, ні в соціальних мережах — зокрема в Instagram, Facebook чи YouTube. Також французькі правоохоронні органи не повідомляли про серію таких нападів, а отже описані події не мають підтвердження в жодних авторитетних джерелах.

Аналіз відео свідчить, що воно змонтоване з використанням сторонніх матеріалів. Зокрема, у ролику використано кадри з бельгійкою Патрісією Лефранк, яка стала жертвою нападу з використанням кислоти ще у 2009 році. Тоді її атакував колишній партнер, і цей випадок не має жодного стосунку до України чи українських біженців.

За допомогою зворотного пошуку зображень встановлено, що ці кадри пропагандисти запозичили з відеосюжету агентства Reuters, опублікованого у 2024 році. Таким чином, у фейковому ролику використано реальні матеріали, вирвані з контексту та подані з вигаданим змістом.

Крім того, ані французькі медіа, ані місцеві правоохоронні органи не повідомляли про випадки масових нападів із використанням кислоти, пов’язаних з українськими біженками. Відсутність будь-яких підтверджень свідчить про те, що ця історія є вигаданою та спрямованою на дискредитацію українців за кордоном.

Отже, поширюваний сюжет є маніпулятивною підробкою, що використовує айдентику відомого медіа для створення ілюзії достовірності та поширення антиукраїнських наративів.