У соцмережах поширюють маніпулятивну інформацію, нібито народний депутат України Руслан Горбенко заявив, що підписати контракт зі Збройними силами України тепер можна з 17 років. Насправді це не відповідає дійсності — депутат просто обмовився. Законодавство не змінювали: контракт можна підписати лише з 18 років. Дезінформацію розвінчали у проєкті VoxCheck.

Поширення фейку ґрунтується на інтерв’ю Горбенка для ютуб-каналу «Суперпозиція», яке опублікували 9 червня 2025 року. У ньому депутат справді сказав: «На контракт, будь ласка, з 17 до 25 років можуть іти за цей мільйон». Саме цю фразу вирвали з контексту й почали тиражувати російські джерела, додаючи фейкові висновки про нібито зміну віку для вступу до війська.

Однак контекст розмови показує, що мова йшла про програму «Контракт 18–24», яка передбачає заохочення молоді віком від 18 до 24 років до служби на контрактній основі. В рамках програми передбачена грошова виплата в розмірі 1 мільйона гривень: 200 тисяч виплачують одразу, решту — протягом року служби. Також контрактники отримують щомісячне забезпечення — до 120 тисяч гривень.

Крім того, в іншому уривку того ж інтерв’ю Горбенко говорить про контракт саме для 18–24-річних: «Два мільйони на рік — це для 18–24…». А вже 10 червня, під час ефіру на телеканалі Вечір.LIVE, депутат уточнив: контракт підписують чоловіки від 18 років.

Отже, згадка про 17 років була помилкою у висловлюванні, яку згодом виправили. Юридично та фактично підписати контракт із ЗСУ можна лише з 18 років — і ця норма залишилася незмінною.

Російські посадовці заявили, що українську мову виключать з освітніх програм нібито через «відсутність попиту». Йдеться про проєкт наказу Міністерства освіти РФ, згідно з яким українську мову планують вилучити з обов’язкових предметів у федеральних загальноосвітніх програмах на всіх рівнях. Дезінформацію розвінчали у проєкті «Без Брехні».

Офіційна представниця МЗС РФ Марія Захарова прокоментувала обурення української сторони словами, що інформація про заборону вивчення української — це «неохайна інтерпретація». Водночас вона підтвердила, що наказ передбачає виключення української мови з освітніх програм, пояснюючи це тим, що «попиту немає». Це твердження — маніпуляція, яка не враховує реальні обставини на тимчасово окупованих територіях України.

У проєкті наказу йдеться насамперед про школи на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Саме там Росія проводить політику тотальної русифікації, витісняючи українську мову, культуру й історію. В українських школах на ТОТ впроваджують російські програми, підручники, а за використання української мови — залякують і переслідують.

Лише на Луганщині окупанти закрили понад 100 шкіл у межах так званої «оптимізації навчальної мережі». У Запорізькій області закуплено понад 181 тисячу російських підручників для учнів, а з вересня 2024 року школярам 5–7 класів нав’язують новий предмет — «Історія нашого краю», підручник до якого написав колаборант із Мелітополя Віктор Гнєдашев.

У таких умовах не йдеться про реальну відсутність попиту на українську мову. Йдеться про примусове витіснення, залякування і спробу стерти ідентичність. Людям на ТОТ не дають можливості вивчати й користуватися рідною мовою.

Міністерство закордонних справ України у своїй офіційній заяві назвало дії РФ «черговим виявом геноцидної політики Москви». Цитата: «Імперська Росія, яка систематично маніпулює мовним питанням для виправдання агресії, провадить цілеспрямовану політику русифікації, асиміляції, геноцидного винищення цілих народів, пригноблення інших культур, придушення національної ідентичності…»

Отже, фейкова теза про «відсутність попиту» на українську мову — це спроба виправдати знищення української ідентичності на окупованих територіях та легалізувати примусову русифікацію.

У соцмережах держав-членів ЄС, зокрема Болгарії, поширюється цитата нібито прем’єр-міністр Угорщини, де він заявив, що країна готується вийти з Європейського Союзу через «неадекватні рішення європейських лідерів». У цьому ж фейковому дописі Орбан начебто сказав, що «радіє, що Угорщина не в єврозоні, бо з ЄС ще можна вийти, а з євро — ні». Насправді такої заяви угорський прем’єр не робив. Фейк спростували у проєкті Factcheck.bg.

Підтвердження цих слів немає ні на офіційних сторінках Віктора Орбана, ні на сайті пресслужби уряду Угорщини. Також не зазначено, коли і де нібито була зроблена ця заява. Водночас у публікаціях вказується, що допис швидко набрав популярності у Facebook, де його поширюють проросійські та євроскептичні групи.

Спростувати цю вигадку допомагає і контекст. Хоча Орбан регулярно критикує рішення ЄС, зокрема в міграційній політиці, він неодноразово підкреслював, що бачить майбутнє Угорщини саме в Європейському Союзі. У 2022 році після появи чуток про можливий вихід Будапешта з ЄС угорський уряд офіційно заявив, що не має намірів покидати Союз. Речник уряду Золтан Ковач тоді назвав такі заяви «неправдивими спекуляціями».

А вже у лютому 2025 року Віктор Орбан під час виступу на угорському радіо заявив, що для країни краще залишатися в ЄС, ніж поза ним. Цю позицію він підтвердив і в квітні на публічному форумі, і в соцмережах, відповідаючи на закиди польського прем’єра Дональда Туска.

Щодо другої частини вигаданої цитати — про єврозону — справді, Орбан не підтримує приєднання Угорщини до неї. Ще у 2010 році він говорив, що «радий, що Угорщина не в єврозоні». І в січні 2025 року Орбан повторив цю позицію, заявивши, що євро — це «добра валюта для сильних економік, але не для країн, що розвиваються». Водночас за даними Eurobarometer, у травні 2024 року 75% угорців підтримували перехід на євро.

Отже, попри скептицизм Орбана до єврозони, твердження про його намір вивести Угорщину з ЄС — це дезінформація. Він критикує Європейський Союз, але розглядає членство в ньому як вигідне для своєї країни.

Пропагандистські ресурси поширюють маніпуляцію, нібито міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш визнав, що його країна, Європа та весь світ втомилися від війни в Україні, адже «це не наша війна». Це вигадка. Її спростували у StopFake.

Насправді Косіняк-Камиш не казав того, що поширюють пропагандисти. Ще в січні 2025 року в інтерв’ю Financial Times міністр справді говорив про втому в польському суспільстві, однак ішлося не про втрату підтримки України, а про реакцію на спосіб життя деяких українських переселенців.

«Звичайно, у польському суспільстві є втома, і це зрозуміло, особливо коли люди тут бачать молодих українських чоловіків, які їздять на останніх моделях автомобілів або зупиняються в п’ятизіркових готелях», — зазначив він.

Проте ключова фраза «це не наша війна» є цілковито вигаданою — Косіняк-Камиш її не казав. Навпаки, навіть у своїх критичних зауваженнях він неодноразово підкреслює необхідність солідарності з Україною. У травні 2025 року, виступаючи на саміті міністрів оборони «E5» у Римі, міністр сказав:

«Мир не може захистити себе сам, тому нам потрібна сила. Сила всіх п’яти країн, НАТО та ЄС. Я почну зі стратегічного питання, яке може забезпечити трансатлантичну безпеку. Це подальша підтримка України, це сильна, незалежна та демократична Україна, яка дивиться на Захід і ніколи не зверне погляду на Москву».

А вже у червні, на Форумі з безпеки країн Центральної та Східної Європи, Косіняк-Камиш наголосив, що підтримка України для Польщі — не жест доброї волі, а прагматична необхідність. «Кожна гривня, інвестована в Україну — це хвилина миру для Європи», — сказав він.

Отже, заяви про «втому» чи «байдужість» Польщі до українсько-російської війни — це черговий приклад кремлівської дезінформації. Владислав Косіняк-Камиш не лише не відмовляється від підтримки України, а й активно просуває її на міжнародному рівні.

У Росії продовжують використовувати штамп радянської пропаганди часів холодної війни про зловісний і вічно ворожий Захід. Ця вигадка стала ядром нових шкільних підручників з історії для 10–11 класів, які з’явилися у 2023 році. Автор і куратор підручників — помічник Володимира Путіна, колишній міністр культури Росії Володимир Мединський. У проєкті EUvsDisinfo розібралися в маніпуляціях і логічних провалах, на яких побудована ця пропаганда.

У підручниках Мединського повторюється думка, що Захід нібито постійно зраджував Росію. В розділі про події, що передували Другій світовій війні, демократичні країни Заходу зображені як нечесні й безвідповідальні: мовляв, вони сприяли агресії Гітлера, намагаючись «стравити» СРСР і Німеччину. Про пакт Молотова — Ріббентропа, який справді дав старт поділу Європи, згадують побіжно, або ж узагалі замовчують. Цю тезу з відсилкою до пакту Молотова— Ріббентропа повторили в Міністерстві закордонних справ Росії, коментуючи саміт НАТО 2025 року в Гаазі.

Окремо автори російських підручників зупиняються на темі «невдячності» європейських країн, зокрема Польщі, Чехії та Балтійських держав, які прибирають радянські пам’ятники. Мовляв, це «зневага до предків» і результат західної пропаганди, яка «вчить народи зраджувати свою історію та ідентичність».

За версією російських пропагандистів, Захід винен у всьому — навіть у краху СРСР. Усе, що сталося після Другої світової, у російському підручнику подається як наслідок дій США. Про радянську блокаду Західного Берліна — жодного слова. Загарбання Східної Європи СРСР називається «створенням поясу дружніх держав». А «довга телеграма» Джорджа Кеннана, яка описувала авторитарну суть радянської системи, подається як нібито безпричинна ворожість Заходу.

Економічні проблеми Радянського Союзу також приписуються виключно західним санкціям, які буцімто не давали СРСР доступу до технологій. Про внутрішню неефективність системи, корупцію, провали п’ятирічок — ані слова. Це формує в російських школярів переконання, що велика держава — це завжди монополія, ручне управління та ізоляція від світу.

Навіть політика перебудови Горбачова подається як «криза», яку Захід використав, щоби «прибрати головного геополітичного конкурента».

Україна як «інструмент Заходу»

Найбільше фальсифікацій — у розділі про Україну. Тут Майдан названо переворотом, а Україну — «тараном проти Росії», який Захід використав, щоб її «дестабілізувати зсередини». Повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році назвали «вимушеною спеціальною операцією», якої нібито вимагала агресивна політика НАТО.

Такі виклади повністю відкидають факти: що саме Росія окупувала Крим, розв’язала війну на Донбасі, а у 2022 році — повномасштабно вторглася в Україну.

Функція міфу — замінити правду і підкорити свідомість. За допомогою цього міфу про «ворожий Захід» Кремль створює атмосферу облоги, що виправдовує корупцію, репресії та війну. Демократія подається як троянський кінь, права людини — як «західний інструмент руйнування», а незалежні медіа — як «іноземні агенти».

У EUvsDisinfo звертають увагу на заміну дійових осіб із консервацією радянської міфології. І що пропагандисти перетворили Історію на інструмент контролю. Замість Леніна тепер — Путін, замість комунізму — «суверенна демократія». Але мета та сама: створити покірне покоління, яке бачить у всьому світі лише ворогів.