Навесні 2026 року в українському інформаційному просторі розгорнулася масштабна кампанія антиміграційних наративів, спрямована проти трудових мігрантів з Індії, Бангладеш та інших країн. Дані платформи Osavul свідчать про координоване розганяння теми за допомогою ботів і контенту, згенерованого штучним інтелектом, пише StopFake.

Відомо, що під час інформаційної війни ворог використовує будь-які соціальні вразливості, щоб розколоти суспільство, розпалити ворожнечу й посилити розпач. «Індуси в Україні» — ще один яскравий приклад того, як Росія не залишає тил у спокої, намагаючись підживлювати страхи та відчуття зради серед українців.

Основою для кампанії став реальний факт — демографічна криза в Україні, об'єктивно зумовлена падінням рівня народжуваності, високою смертністю та міграцією українців за кордон. Війна лише поглибила ці негативні тенденції, що спостерігаються і в інших європейських країнах.

Як це розкручували в соцмережах

«Точкою входу» операції стала авторська колонка блогера Дмитра Карпенка на сайті «Громадського» під заголовком «Чому українському бізнесу потрібні колумбійці, кенійці, ефіопці? І що заважає їм приїздити та працювати», опублікована 1 травня 2026 року. Автор колонки — представник рекрутингового бізнесу, який залучає іноземних робітників. Він висловив думку, що нині приїзд іноземців є «величезним ситом», крізь яке «проходять одиниці», а більшість кандидатів «відсіюються ще на етапі віз без жодних пояснень». Однак пропагандисти використали з матеріалу лише прогноз Мінекономіки України, озвучений ще у 2024 році, про те, що «для забезпечення зростання ВВП на рівні 7% Україні знадобиться додатково 4,5 мільйона робочих рук до 2030 року». Унаслідок цього вони перетворили цитату на тезу «уряд хоче привезти 4,5 млн індусів» і почали розганяти її, спираючись на цю колонку, а згодом — і на інші коментарі експертів щодо об'єктивної потреби України в трудових мігрантах.

Моніторинг за допомогою платформи Osavul і динаміка пошукових запитів у Google Trends наочно демонструють, що тему почали цілеспрямовано розганяти з початку травня, з фокусом саме на «індусах» (хоча насправді індуси — це послідовники індуїзму, а не громадяни Індії; пропаганда обрала це слово саме задля розпалювання ворожнечі — прим. ред.).

Іншим інформаційним приводом, який запустив хвилю в соцмережах, став пост про те, що мешканці одного з житлових комплексів Івано-Франківська отримали повідомлення від керівної компанії «Благо» про залучення «трудових мігрантів з Індії» до прибирання прибудинкової території через «критичну нестачу робочих рук». Згодом компанія вибачилася за некоректну комунікацію та пояснила, що насправді мігранти можуть бути залучені як працівники будівельної компанії ТОВ «Паркова алея» після завершення запроєктованих робіт. Утім, «маховик пропаганди» вже запустився.

За допомогою Osavul StopFake зафіксував десятки тисяч однакових коментарів і публікацій з наративами про те, що «4,5 млн індусів, африканців і колумбійців заселять Україну до 2030 року», що «пакистанців та індійців масово завозять на Захід України», «платять їм від $800, на відміну від українців, за ту саму роботу», що «ЗСУ звільняє Україну для індусів», «триває планове винищення української нації», а Україну нібито змушують прийняти всіх цих мігрантів за наказом ЄС або США.

Водночас інформаційний простір заполонив різноманітний контент, згенерований штучним інтелектом, а також вирвані з контексту фото й відео, що транслюють образ невихованих, некультурних мігрантів — таких, які нібито прали свій одяг у річках, влаштовували бійки, лізли на дахи будинків чи чіплялися до жінок на вулицях. Так, у випадку «прання в річці» для фейка використали відео з Індії та інше відео з туристами, які відпочивали на березі річки. У випадку з людиною на даху магазину — це, очевидно, був майстер, який установлював кондиціонер, але відео, зняте з іншого ракурсу й супроводжене підписом про початок масової міграції, підхопили та активно поширювали як боти, так і реальні користувачі. Решта фото та відео згенеровані штучним інтелектом — і лише посилюють мову ворожнечі, стереотипи та дезінформаційні наративи, що працюють на розкол суспільства.

Що показують цифри

Насправді ж реальна ситуація, як завжди, дуже далека від тієї картини, яку наполегливо змальовували росіяни. Для порівняння: 2021 року, ще до повномасштабної війни, в Україні перебувало близько 300 тисяч іноземців з посвідкою на проживання. Сьогодні навіть ця цифра недосяжна: 2025 року в Україні іноземцям видали 4975 таких дозволів у зв'язку з працевлаштуванням, за чотири місяці 2026 року — 1733 дозволи (дані Державної міграційної служби України).

Голова Офісу міграційної політики Василь Воскобойник прямо назвав інформаційну хвилю про «масовий потік іноземців» цілеспрямованою атакою: «Цифри показують, що насправді жодних мільйонів немає. Те, що сотні тисяч іноземців тікатимуть в Україну, — перебільшення. Це цілеспрямована інформаційна атака на українське суспільство з метою його розхитати».

Водночас експерти наголошують: попри те, що в Україні справді висока потреба в іноземних працівниках, вони однозначно не замінять українців. Навпаки, Україні доведеться конкурувати за них з Польщею, Чехією чи Німеччиною, які теж потерпають від нестачі кадрів. Самій державі варто подумати про інформаційну роботу всередині країни — щоб спростовувати стереотипи й страхи щодо трудових мігрантів, які виникають не тільки в українців, а й у мешканців інших країн, і які Росія готова підхоплювати та підживлювати.

Що насправді думають українці

Якщо ж говорити про реальне ставлення українців до мігрантів, то — попри розпалювання стереотипів — дані підтверджують: Росія не досягла успіху у своїх спробах посварити населення, а українці здебільшого значно толерантніші за своїх сусідів у Центральній Європі та раціональніше підходять до питання міграції, ніж це випливає з коментарів, які розганяють зокрема росіяни. Так, на запитання про користь приїзду іноземців для економіки українці дають 6,1 бала з 10, тоді як в Угорщині цей показник становить лише 3,6, а у Словаччині — 3,9 (European Social Survey, 2022 і 2024). Соціолог і ректор Київської школи економіки Тимофій Брик наводить й інші дані: «найчастіше (37%) респонденти вважають, що це приносить Україні користь, тоді як 27% говорять про шкоду. Також значна частина (28%) посідає нейтральну позицію» (дослідження соціологічної групи "Рейтинг" та Gallup).

Загалом розпалювання антимігрантських настроїв і використання вигаданих історій задля посилення ворожнечі та розколу в суспільстві — один із найпопулярніших російських інструментів в інформаційній війні. Один з яскравих прикладів — «справа Лізи» у Німеччині 2016 року. Тоді в соцмережах з'явилося повідомлення про нібито зґвалтування 13-річної дівчинки мігрантами в Берліні. Новина викликала обурення — Сергій Лавров особисто звинуватив Берлін у замовчуванні злочину, а в Німеччині відбулися вуличні акції протесту. Насправді ж зґвалтування не було — уся історія виявилася фейком.

Отже, варто пам'ятати, що Росія завжди намагатиметься підхопити й розкрутити ті гачки в суспільстві, що спрацювали в інших країнах чи спільнотах. Під час війни ми маємо бути особливо уважними до тригерів, які можуть хвилювати українців, адже за ними в Кремлі стежать ще пильніше.

У соцмережах активно поширюється новина про те, що школяра з Вінниці нібито змусили написати на дошці «Я не буду говорить на русском» як покарання. Пропагандисти не уточнюють, у якій саме школі мав статися інцидент, і не наводять посилання на джерело, пише StopFake.

Насправді цей випадок — повний вимисел пропагандистів. На це вказує те, що ілюстраціями до новини слугують або очевидно згенероване нейромережею зображення, або правдоподібніша світлина з української школи, яка теж створена штучним інтелектом, адже справжніх доказів інциденту немає.

На першому знімку помітні не лише жовтуваті відтінки й неприродно гладка текстура, характерні для нейромережевих зображень, а й те, що текст на дошці виведений типовим для ШІ заокругленим почерком — до того ж чомусь російською.

На другому знімку розпізнати підробку складніше: чимало елементів виглядають доволі переконливо — волосся дітей за партою, складки одягу тощо. Водночас сама парта перед дітьми абсолютно нереалістична: радше нагадує суміш випадкових текстур і фрагментів, а позаду дівчинки розташована незрозуміла коричнева фігура. До того ж напис на дошці зроблено значно вище, ніж міг би дотягнутися учень.

Підробку підтверджує і те, що новина поширювалася винятково прокремлівськими ресурсами. Жодне українське медіа про цей випадок не написало, що вкрай підозріло. За даними інструменту Osavul, першим про інцидент повідомив маргінальний російський канал «База 18+», який і раніше поширював згенеровані штучним інтелектом фейки на українську тематику.

Чинне законодавство зобов'язує всі державні заклади загальної середньої освіти надавати освітні послуги виключно українською мовою. Утім чи поширюється ця вимога на позаурочний час — перерви, їдальню, шкільне подвір'я — досі законодавчо не врегульовано. Саме цю прогалину прагнуть закрити одразу два законопроєкти. Перший — №12086, зареєстрований у жовтні 2024 року народною депутаткою від «Голосу» Наталією Пипою, — запроваджує поняття «україномовного освітнього середовища» й зобов'язує вчителів та адміністрацію підтримувати його впродовж усього навчального дня. Другий — №13072, зареєстрований у березні 2025 року за підписами першого віцеспікера Олександра Корнієнка, голови освітнього комітету Сергія Бабака та низки інших депутатів, — іде далі й прямо забороняє російську мову навіть на перервах, спортивних майданчиках та в укриттях під час повітряних тривог; водночас він враховує права національних меншин на користування рідними мовами. Обидва законопроєкти досі перебувають на розгляді парламенту й не ухвалені.

За результатами моніторингу Державної служби якості освіти за 2024–2025 навчальний рік, кожен десятий школяр продовжує користуватися російською в спілкуванні з однолітками — як на уроках, так і на перервах. Штрафувати чи карати учнів за порушення мовного законодавства не планують: натомість їм надаватимуть підтримку для поступового переходу, запроваджуватимуть міжрегіональні партнерства між школами, спільні мовні проєкти та обміни учнями.

Подібні маніпуляції ми нещодавно вже спростовували в матеріалах «Маніпуляція: Україна закриває школи Херсонщини через брак грошей» та «Маніпуляція: Понад 40 000 дітей у Львові не відвідують школу через "мовне цькування"».