Напередодні парламентських виборів у Вірменії активізувалися дезінформаційні кампанії, пов’язані з російськими спробами вплинути на демократичні процеси в країні. Пропагандистські наративи спрямовані на підрив довіри до влади, дискредитацію кандидатів і маніпуляцію суспільною думкою, використовуючи страх, фейки та змову як основні інструменти впливу. Про дезінформаційні повідомлення розповіли EUvsDisinfo.

Однією з ключових тем стало залякування населення. Поширювалися заяви про можливе втягнення Вірменії у війну за сценарієм України або навіть погрози застосування «спеціальної військової операції» проти самої країни. Такі меседжі мають на меті створити атмосферу страху і змусити виборців сумніватися в безпечності європейського курсу.

Паралельно розгорнули кампанії з дискредитації політичних лідерів. Проти прем’єр-міністра Нікола Пашиняна та інших представників влади поширювали безпідставні звинувачення — від участі у «торгівлі дітьми» до володіння елітною нерухомістю за кордоном чи навіть ввезення «радіоактивних відходів». Такі фейки часто підсилювалися масовим поширенням, зокрема через контент, створений за допомогою штучного інтелекту.

Ще одним напрямом стала дискредитація виборчого процесу та міжнародних партнерств. Напередодні голосування просуваються твердження про нібито «фальсифікації виборів» або «зовнішнє втручання», особливо з боку Європейського Союзу. Такі заяви покликані або мобілізувати проросійський електорат, або демотивувати виборців, які підтримують демократичні зміни.

Окремо просувається наратив про «втручання ЄС» у внутрішні справи Вірменії. Його поширюють як через офіційні заяви російських посадовців, так і через мережі пов’язаних медіа й онлайн-каналів. При цьому співпрацю Вірменії з ЄС у сфері безпеки та протидії гібридним загрозам подають як загрозу суверенітету країни.

Викриття цих дезінформаційних кампаній базується на аналізі їхніх джерел, перевірці фактів і порівнянні заяв із реальними подіями. Експерти звертають увагу на відсутність доказів, повторюваність шаблонних наративів і координацію між різними каналами поширення, що свідчить про системний характер інформаційного впливу.

Після затримання підозрюваного у збройному нападі під час вечері Асоціації кореспондентів Білого дому в соцмережах США масово поширювались твердження про його нібито політичну належність і зв’язки з Демократичною партією. Зокрема, користувачі стверджували, що підозрюваний є «зареєстрованим демократом» і фінансово підтримував конкурентку Дональда Трампа на останніх виборах президента Камалу Гарріс. Про дезінформаційні повідомлення розповіли Snopes.

Фактчекери встановили, що ці твердження є частково правдивими, але водночас маніпулятивними. Дані Federal Election Commission підтверджують, що підозрюваний справді здійснив невеликий внесок у розмірі 25 доларів через платформу ActBlue на користь кампанії Гарріс. Саме цей факт став основою для ширших і перебільшених висновків у соцмережах.

Водночас ключове твердження про партійну належність виявилося неправдивим. Згідно з публічними реєстрами виборців округу Лос-Анджелес, підозрюваний не був зареєстрований як демократ і мав статус «без партійної приналежності». Це означає, що він формально не належав до жодної політичної сили, попри можливість брати участь у деяких праймериз.

Основна дезінформаційна лінія полягала у навмисному поєднанні двох різних фактів — одноразового донату і вигаданої партійної ідентичності — для створення політичного наративу. У соцмережах ці твердження подавалися як доказ системного зв’язку підозрюваного з демократами, що мало на меті політизацію інциденту та посилення міжпартійної напруги.

Міжнародні розслідування дедалі активніше розглядають російські кібератаки проти України як можливі воєнні злочини. Як повідомляє Глобальна ініціатива T4P («Трибунал для Путіна»), прокурори Міжнародного кримінального суду вже аналізують атаки на цивільну інфраструктуру, зокрема енергетику й телекомунікації, в межах відповідних проваджень.

Україна фактично стала полігоном для російських кібератак ще з 2014 року. Одним із перших гучних випадків була спроба втручання в роботу Центральної виборчої комісії під час президентських виборів, коли хакери намагалися підмінити результати голосування. Попри те, що атаку вдалося зупинити, російські медіа поширили фальшиву картинку «результатів», що стало прикладом поєднання кібероперацій та інформаційної війни.

Згодом атаки стали масштабнішими і руйнівнішими. Хакерське угруповання Sandworm здійснило серію атак на українську енергосистему, залишивши без електрики сотні тисяч людей. У 2017 році вірус NotPetya, спрямований проти України, швидко поширився світом і завдав мільярдних збитків міжнародному бізнесу. Експерти наголошують, що ці атаки використовувалися не лише для шкоди Україні, а й як тестування нових кіберінструментів.

Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році кібератаки стали невід’ємною частиною військових дій. У перші години вторгнення було атаковано супутникову мережу Viasat, а згодом кількість кіберінцидентів почала стрімко зростати. Якщо раніше Росія робила ставку на руйнівні удари, то з часом перейшла до шпигунства, прихованого доступу до систем і збору даних, особливо щодо структур, пов’язаних з обороною.

Окремою мішенню залишаються українські медіа й телекомунікації. Злами інформаційних ресурсів використовуються для поширення фейків, а атаки на інфраструктуру, як-от збій у роботі «Київстару», безпосередньо впливають на життя мільйонів людей. Саме такі інциденти можуть стати ключовими у справах Міжнародного кримінального суду, адже, за оцінками експертів, їхні наслідки для цивільного населення можуть відповідати критеріям воєнних злочинів і створити важливий прецедент у міжнародному праві.