Військова операція США та Ізраїлю проти Ірану, що розпочалася 28 лютого 2026 року, спровокувала бурхливу та суперечливу реакцію в російському інформаційному просторі. Поки офіційна Москва висловлює співчуття через ліквідацію аятоли Алі Хаменеї, пропагандистські ресурси розділилися на два табори: одні намагаються знайти економічну та геополітичну вигоду в ослабленні власного союзника, а інші транслюють страх перед можливим аналогічним сценарієм для Кремля. Основні теми дезінформаційних повідомлень опрацювали аналітики Центру досліджень «Детектора медіа» в матеріалі «"Дивимося на Іран, думаємо про Росію": російська пропаганда — про військову операцію США в Ірані».

Однією з ключових тем дезінформації стало твердження, що війна в Ірані є «вікном можливостей» для Росії. Пропагандисти просувають наратив, згідно з яким дестабілізація Близького Сходу призведе до стрімкого зростання цін на енергоносії, що дасть змогу Москві шантажувати Європу та посилити вплив на Китай. При цьому Іран подається не як стратегічний партнер, а як «проксі-інструмент», чиє виснаження нібито вигідне Кремлю для відвернення уваги США від війни в Україні. Будь-яке розпорошення американських ресурсів маніпулятивно трактується як гарантована передумова для припинення допомоги ЗСУ.

Паралельно з цим у проросійських телеграм-каналах поширюється хвиля критики на адресу власного воєнного керівництва. Пропагандисти використовують успішну операцію США з ліквідації іранської верхівки як привід для маніпулятивного питання: чому Росія за роки війни не змогла здійснити подібний «обезголовлювальний удар» в Україні? Щоб каналізувати це невдоволення та мобілізувати аудиторію, медіаресурси Кремля вдаються до залякування, стверджуючи, що «Росія буде наступною». Для підкріплення цього страху використовуються фейки про нібито спроби атак українських безпілотників на резиденцію Путіна у Валдаї, що не мають жодних офіційних підтверджень.

Ще одним методом викривленої легітимізації агресії стало виправдання вторгнення в Україну через дії США. Пропагандисти стверджують, що атака на Іран без санкції Радбезу ООН нібито «ретроактивно виправдовує» російську «СВО». У такий спосіб Кремль намагається оголосити порушення міжнародного права новою світовою нормою. Аналітики викривали ці маніпуляції через моніторинг понад 500 повідомлень, доводячи, що російська риторика повністю залежить від логіки конфронтації, де будь-яка світова нестабільність подається як автоматична перемога Кремля, незалежно від реальних втрат для його союзників.

Соціальні мережі та інформаційні ресурси сколихнула хвиля дезінформації після початку координованих військових дій США та Ізраїлю проти Ірану наприкінці лютого 2026 року. Користувачі масово поширюють застарілі фото- та відеоматеріали, видаючи їх за кадри поточних подій для нагнітання паніки та просування політичних наративів. Зокрема, значного поширення набули відео ракетних ударів, які насправді були зняті під час попереднього 12-денного конфлікту у червні 2025 року. Про дезінформаційні повідомлення розповіли FactCheck.bg.

Для викриття цих маніпуляцій розслідувачі використали інструменти зворотного пошуку зображень, такі як Google Reverse Image Search та Google Lens. Завдяки цьому вдалося встановити, що кадри «ізраїльсько-американських ракет», які активно поширювали болгарські політики та медіасайти, насправді є архівними записами річної давнини. Іншим прикладом став відеоролик із пожежею в будівлі, який підписували як «Тель-Авів під ударом». Перевірка за допомогою інструменту InVID довела, що це відео вперше з’явилося ще у жовтні 2024 року і демонструвало побутову пожежу, не пов’язану з військовими діями.

Окрім використання старих матеріалів у мережі зафіксували випадки розповсюдження контенту, створеного штучним інтелектом. Одним із найбільш віральних став ролик із нібито атакою на авіаносець у відкритому морі, що супроводжувався підписами про початок Третьої світової війни. Фахівці виявили характерні для ШІ візуальні дефекти та підтвердили маніпуляцію за допомогою сервісу AI or Not.

Болгарські фактчекери наголошують, що подібні техніки дезінформації спрямовані на радикалізацію суспільства та закликають користувачів завжди перевіряти автентичність візуального контенту перед поширенням.

Пропагандистські ресурси стали поширювати черговий фейк, спрямований на дискредитацію українських державних інституцій. Цього разу в мережі з’явилося зображення нібито офіційної заявки на реєстрацію логотипа нового національного месенджера, вигляд якого маніпулятивно порівнюють із символікою нацистської дивізії СС «Принц Ойген». Автори фейку стверджують, що ініціатором створення додатка виступило Міністерство цифрової трансформації України. Про дезінформаційні повідомлення розповіли VoxCheck.

Для викриття цієї маніпуляції фахівці провели ретельну перевірку в Спеціальній інформаційній системі УКРНОІВІ, де фіксуються всі заявки на реєстрацію торговельних марок в Україні. Пошук за вказаними параметрами — датою подання, ключовими словами та власником — не виявив жодного підтвердження існування такої заявки. Насправді під номерами, які використали автори підробки, у державній системі зареєстровані зовсім інші торгові марки, подані приватною компанією для власних потреб.

Додатковим доказом штучності цієї новини є відсутність будь-яких офіційних анонсів. Міністерство цифрової трансформації не повідомляло про розробку чи запуск національного месенджера на жодному зі своїх офіційних ресурсів, включаючи сайт ісоціальні мережі. Використання фотошопу для створення фейкових скриншотів із державних реєстрів залишається поширеним інструментом дезінформації, спрямованим викликати емоційну реакцію та підживити неправдиві наративи про «радикалізацію» України.

Проросійські канали з початком військової операції США та Ізраїлю проти Ірану масово поширювали пости з посиланням на Financial Times, стверджуючи, що через війну на Близькому Сході у США не залишиться ракет-перехоплювачів для України. Однак аналіз оригінального тексту FT виявляє системну маніпуляцію. 

Наприклад, один з телеграм-каналів подав матеріал у такому вигляді: «FT: Війна з Іраном спалить річний запас ракет ППО США за пару днів — Україні нічого не залишиться. Якщо Іран завдасть кількох масованих ударів, американські ППО просто захлинуться. І тоді всі обіцянки «підтримувати Україну стільки, скільки потрібно» зіткнуться з суворою реальністю — ракет просто не залишиться». 

Насправді в оригінальній статті FT таких висновків немає. Згадана дослідниця Стейсі Петтіджон не говорить про Україну в такому контексті. Україна в тексті статті згадана лише один раз. Реальний зміст статті стосується ризику виснаження запасів ракет-перехоплювачів у разі одночасного конфлікту з Китаєм або Росією, а не у зв'язку з постачаннями Україні. 

Проросійські канали вирвали побічну ремарку і перетворили її на центральний наратив «Захід кине Україну». Паралельно в тих же постах, що посилаються на статтю FT, згадують брак ракет до THAAD — системи ППО, яка постачається до Ізраїлю, тоді як Україна її взагалі не отримувала. 

Разом із тим потрібно зазначити, що Україна відчувала нестачу ракет для ППО і до початку бойових дій у державах навколо Ормузької затоки на початку березня 2026 року. Виготовлення, контрактування та постачання ракет для систем Patriot може тривати довго, тому міністр оборони Михайло Федоров зазначав, що Україна обговорює створення спільних консорціумів з партнерами, щоб пришвидшити виробництво протибалістичних ракет. 

Такі маніпуляції матеріалами в західних медіа поширюються з метою посіяти зневіру серед українців і підірвати довіру до союзників.

Про інші наративи російської пропаганди з початком військової операції в Ірані Центр досліджень «Детектора медіа» писав у статті:

«Дивимося на Іран, думаємо про Росію»: російська пропаганда — про військову операцію США в Ірані

У соціальних мережах поширюють сфальсифіковане зображення, на якому нібито в одному з терміналів Люксембурзького аеропорту розміщено банер з написом «Привіт» кількома європейськими мовами та словом «Дай» українською. Публікації супроводжуються маніпулятивними коментарями, що мають на меті сформувати негативний образ українців та посилити негативні стереотипи.

Розвінчали фейк експерти MythDetector.

Фактчекери грузинського проєкту Myth Detector встановили, що зображення є фотофабрикацією. Для перевірки вони здійснили зворотний пошук зображення та знайшли оригінальну фотографію, зроблену в аеропорту Люксембурга. На справжньому фото відсутній будь-який напис українською мовою, натомість видно рекламні матеріали фінансової компанії 3S Money та присутніх у кадрі людей.

Порівняння оригінального знімка з тим, що поширюється в соціальних мережах, демонструє ознаки цифрового втручання. Зображення людей було видалено, а рекламний банер замінено на сфальсифікований текст. ​​Додатковий аналіз за допомогою інструментів визначення штучно згенерованого контенту показав високу ймовірність використання штучного інтелекту більш ніж у 96%.

У проросійських пропагандистських телеграм-каналах шириться чергова фейкова інформація про нібито нову «схему», від якої Україна начебто стала залежною під час повномасштабної війни: українську територію називають «транзитним хабом» для наркотиків, що надходять з Мексики до Європи. У дописах стверджують, що українські прикордонники та правоохоронці нібито «закривають очі» на наркотрафік, а переміщення контрабанди відбувається саме через українську територію, котру використовують злочинні угруповання.

Розповіли про фейк фактчекери StopFake.

Насправді ці твердження є дезінформацією та не мають жодного підґрунтя у фактах. Такого роду «розслідування» ґрунтується на домислах, вирваних із контексту публікаціях, без жодних офіційних підтверджень. Насправді жодне авторитетне джерело не писало про те, що Україна стала транзитним центром для наркотиків з Мексики.

Автори фейку, використовуючи загальні фрази про напрями контрабанди, намагаються створити враження, нібито велика кількість наркотиків, що ввозиться до Європи з північноамериканського континенту, проходить через українські кордони. Однак навіть географічно це є абсурдом, прямі транспортні маршрути з Мексики до Європи зазвичай пролягають через Атлантичний океан, але не через територію України. Усі ці маршрути фіксуються міжнародними агентствами, що займаються боротьбою з наркоторгівлею, і в жодних офіційних звітах не згадується Україна як «хаб» чи «транзитний пункт» у цьому ланцюгу. У міжнародних звітах тема контрабанди наркотиків з Мексики також жодним чином не пов’язана з Україною як транзитною країною.

Цитата, що підкріплюється відео («Подивіться, хто опирається завершенню війни, і ви зрозумієте, кому вигідно розповсюдження наркотиків» на кадрі з Володимиром Зеленським), яку приписують Александру Вендту, є вигаданою. Твердження про те, що Володимир Зеленський нібито «навмисно затягує війну», не лише не підтверджується жодними джерелами, а й повністю відтворює типовий наратив російської пропаганди, перекладання відповідальності за війну з агресора на жертву.

Прокремлівські ресурси поширюють тезу, що удари російської армії по розподільних мережах українських атомних електростанцій нібито є «безпечними» та «не створюють жодних техногенних ризиків». Про це пишуть аналітики проєкту StopFake. У публікаціях стверджується, що Росія начебто атакує лише енергетичну інфраструктуру, «ізолюючи» АЕС і ГЕС від енергосистеми, але не завдає ударів по самих реакторах чи греблях «через ризик катастрофи». Таким чином пропаганда намагається представити ці дії як такі, що відповідають міжнародному праву.

Насправді повномасштабна війна Росії проти України створила безпрецедентні загрози ядерній безпеці. Генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі неодноразово наголошував, що Україна залишається епіцентром найсерйозніших ядерних ризиків у світі. Через регулярні обстріли енергетичної інфраструктури українські АЕС змушені працювати в умовах аварійних відключень високовольтних ліній, а іноді — знижувати потужність або повністю відключатися.

За підрахунками аналітичного центру DiXi Group, від початку повномасштабного вторгнення Росія здійснила щонайменше 64 масовані атаки, спрямовані виключно на енергетичну інфраструктуру України. Під час цих обстрілів застосовано близько 12,7 тисячі ударних безпілотників і 2,9 тисячі ракет різних типів — від крилатих до балістичних.

Окремі удари були спрямовані на підстанції, які забезпечують видачу потужності атомних енергоблоків у загальну мережу. Формально по реакторах ударів не завдають, однак щонайменше під час семи атак енергоблоки українських АЕС були змушені знижувати генерацію або повністю відключатися через спрацювання аварійного захисту. Втрата зовнішнього електропостачання є критично небезпечною для атомної станції й може спричинити складні наслідки.

Російські удари також припадають на розподільчі пристрої в межах периметра АЕС. З огляду на обмежену точність російських ракет будь-яке відхилення навіть на кілька десятків метрів може створити загрозу цілісності захисних споруд навколо реакторів. Експерти наголошують: для виникнення радіаційної катастрофи достатньо одного серйозного «промаху».

Спостерігачі МАГАТЕ регулярно фіксують проліт ракет і безпілотників у 30-кілометрових зонах навколо українських АЕС. Станом на вересень 2025 року навмисні російські атаки щонайменше 13 разів призводили до повної втрати зовнішнього живлення атомних станцій України.

Теза про «безпечність» атак покликана створити враження, що Росія діє обережно й нібито дотримується міжнародного права. Це спроба заздалегідь нейтралізувати звинувачення у створенні загроз ядерній безпеці. Якщо переконати аудиторію, що ізоляція АЕС від мережі — це «технічний маневр без ризиків», тоді обстріли енергосистеми виглядатимуть як допустимий інструмент війни, а не як потенційний акт ядерного шантажу.

Росія намагається сформувати на Заході уявлення, що ризики перебільшені Україною. Це може впливати на дискусії щодо санкцій, розслідувань чи додаткових механізмів захисту української енергетики.

Аналітики проєкту StopFake звернули увагу на те, що проросійські ресурси поширюють неправдиву інформацію про нібито скасування в Україні виплат родинам військових, які зникли безвісти. Посилаючись на ухвалений закон, пропагандисти заявляють, що держава буцімто відмовляється виплачувати 15 мільйонів гривень родичам таких захисників. У публікаціях це подають як доказ «зневаги київського режиму до тих, хто його захищає», і як спробу зекономити на найбільш вразливих категоріях громадян.

Насправді йдеться про маніпуляцію змістом законопроєкту №13646, який Верховна Рада ухвалила 25 лютого 2026 року. Документ спрямований на посилення соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей та встановлює єдині й прозорі правила виплат у разі поранення або загибелі військового.

У Міністерстві оборони пояснили, що до внесення змін існувала диспропорція між підтримкою родин загиблих і тих військових, яких спершу вважали зниклими безвісти, а згодом визнавали загиблими. Раніше сім’ї загиблих одразу отримували одноразову грошову допомогу в розмірі 15 мільйонів гривень. Натомість родини зниклих безвісти отримували грошове забезпечення військового (в середньому близько 120 тисяч гривень щомісяця) протягом усього часу пошуку, а після офіційного підтвердження загибелі — ще й повну суму одноразової допомоги. Це створювало нерівність між сім’ями, які фактично пережили однакову втрату.

Згідно з новими нормами, у разі загибелі військовослужбовця — зокрема й того, хто раніше вважався зниклим безвісти, — родина отримує 15 мільйонів гривень. Водночас із цієї суми вираховуються кошти грошового забезпечення, виплачені від моменту зникнення. Таким чином закон уніфікує порядок нарахувань і усуває попередню диспропорцію.

У Міноборони також наголошують: після виплати одноразової допомоги держава не припиняє підтримку родини. Близькі загиблого мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника та інші передбачені законом соціальні пільги.

Отже, твердження про «скасування» виплат є спотворенням змісту закону. Насправді документ упорядковує механізм допомоги й забезпечує більш справедливий підхід до підтримки родин загиблих і зниклих безвісти військових.

Теза про нібито «економію на родинах військових» покликана сформувати образ держави, яка зраджує власних захисників. Це підриває довіру до інституцій у критично чутливій сфері — соціального захисту. Поширюючи наративи про «зневагу до військових» в Україні, російська пропаганда намагається відвернути увагу від власних проблем із компенсаціями, забезпеченням і ставленням до мобілізованих.

У соцмережах поширюють відеоролик з логотипом німецького медіа Deutsche Welle, у якому нібито стверджується, що загальні втрати української армії становлять 2 мільйони осіб. У фейковому сюжеті звучить твердження, що 1,5 мільйона тіл уже ідентифіковано, а ще 500 тисяч залишаються неопізнаними. На це звернули увагу аналітики проєкту  VoxCheck.

Насправді це змонтований відеофейк. Оригінальний матеріал Deutsche Welle не містить жодних подібних цифр. Пропагандисти використали справжній сюжет і додали до нього сфабриковані фрагменти.

За допомогою зворотного пошуку вдалося встановити, що DW дійсно публікувало відео про роботу українських судово-медичних експертів після обміну тілами загиблих. У ньому йшлося про процедури ідентифікації та складність цієї роботи. Однак жодних заяв про «1,5 мільйона ідентифікованих» чи «500 тисяч неопізнаних» тіл в оригінальному матеріалі немає.

Перші 33 секунди підробленого ролика повністю повторюють справжнє відео. Далі в оригіналі починається інтерв’ю із судово-медичним експертом, який пояснює, як за станом зубів можна приблизно визначити вік загиблого. У фейковій версії цей фрагмент замінили: використали ті самі кадри, але наклали іншу озвучку та субтитри з вигаданими даними про сотні тисяч і мільйони жертв.

Ймовірно, аудіодоріжку змонтували із застосуванням технологій штучного інтелекту. У підробленому фрагменті змінюється інтонація дикторки, її голос звучить неприродно рівно та має ознаки синтетичного відтворення.

Перебільшені втрати мають створити враження «безперспективності» опору України. Це сигнал для західної аудиторії: мовляв, допомога не змінює ситуацію, а війна нібито вже програна. Астрономічні цифри втрат покликані викликати шок, відчай і зневіру — як серед цивільних, так і серед військових та їхніх родин. Мета — послабити внутрішню стійкість.

Речниця МЗС РФ Марія Захарова заявила, що трагедію в Бучі нібито не розглядають в ООН через її «провокаційний і недостовірний характер». Вона також стверджує, що російській стороні буцімто не надали списків загиблих чи інших доказів, а у своїх заявах посилається на «неофіційні розмови представників ООН». На це звернули увагу аналітики  проєкту StopFake.

Насправді ці твердження не відповідають дійсності. Організація Об’єднаних Націй не замовчувала події в Бучі й неодноразово публікувала детальні матеріали про злочини, зафіксовані під час російської окупації міста. Посилання ж на «кулуарні розмови» без конкретних джерел — типовий пропагандистський прийом, який дозволяє поширювати бездоказові твердження.

Уже 4 квітня 2022 року в Управлінні Верховного комісара ООН з прав людини заявили, що інформація з Бучі викликає «серйозні й тривожні питання щодо можливих воєнних злочинів», і закликали до незалежного та ефективного розслідування. Верховна комісарка Мішель Бачелет наголошувала на необхідності ексгумації й ідентифікації тіл, встановлення причин смерті та збереження доказів для забезпечення правди й відповідальності.

Версії про «постановку» спростовуються масивом незалежних розслідувань. Правозахисні організації, журналісти й аналітики відкритих даних задокументували факти вбивств цивільних під час російської окупації. У доповіді УВКПЛ за грудень 2022 року детально описані випадки позасудових страт у Бучі. Списки загиблих не є «таємницею»: вони перебувають у розпорядженні українських правоохоронців і стали основою для численних журналістських та правозахисних розслідувань.

Human Rights Watch, Bellingcat та інші міжнародні дослідницькі команди (приміром, The New York Times) оприлюднили матеріали, які підтверджують, що цивільні були вбиті саме в період контролю міста російськими військами.

Показовим є й те, що в офіційних документах щодо запитів Росії до ООН про передачу персональних даних жертв зазначено: йшлося про інформацію, зібрану в межах розслідування вбивств у Бучі. Офіс юридичних питань ООН відмовив у розкритті цих матеріалів через зобов’язання щодо конфіденційності та ризик шкоди для роботи організації, а не через нібито «провокаційний характер» самої трагедії.

Отже, заяви про те, що ООН «не обговорює» Бучу або не має доказів злочинів, суперечать публічним звітам і задокументованим фактам.

Для російського суспільства такі заяви виконують заспокійливу функцію: вони підтримують наратив про «Росію-жертву інформаційної війни» та знімають моральну відповідальність за злочини армії.