Польські користувачі фейсбуку масово поширюють тезу, що Польща «втратила понад 490 мільярдів злотих через Україну» — мовляв, ці гроші уряд віддав українцям замість того, щоб витратити на армію чи лікарні. Фактчекери польського Demagog пояснили: цифра справжня, але йдеться про оцінку економічного удару від російського вторгнення, а не про суму, яку Польща витратила на підтримку України.

Приводом стала доповідь Головного статистичного управління Польщі (GUS) на Економічному форумі в Карпачі 9 вересня. Президент GUS Марек Цєрпял-Волан (Marek Cierpiał-Wolan) оцінив втрати ВВП Польщі за 2022–2025 роки, пов'язані з повномасштабною війною, у 490,1 млрд злотих (приблизно 113,5 млрд євро, або приблизно 3,5% сукупного ВВП за ці роки). Українські медіа про цю оцінку теж писали.

У польському фейсбуці цю цифру швидко переінакшили (1, 2, 3, 4): 490 мільярдів подавали як «ціну України». У коментарях дістається і чинній коаліції Дональда Туска, і уряду «Права і справедливості», який керував країною на початку великої війни, — їм закидають, що вони «довели нас до банкрутства», й іронічно дякують за «безкоштовно віддану військову техніку». Українських біженців там же називають «паразитами».

Проте з даних GUS це не випливає. Найбільшу частину втрат — 292,1 млрд злотих — понесли польські домогосподарства: через високу інфляцію після вторгнення зростання реальних зарплат сповільнилося, а у 2022 році вони навіть скоротилися на 2%. Ще 126 млрд припадає на підприємства, 72 млрд — на державний і місцевий сектор. Окремо звіт GUS вказав на різке зростання оборонних видатків: якби вони залишилися на довоєнному запланованому рівні, були б меншими на 154,2 млрд злотих. За словами голови GUS, ці гроші могли б піти на щось ефективніше з погляду економічного зростання — але витрачені вони на польську армію, а не передані Україні. Загалом валова додана вартість в економіці виявилася на 426,5 млрд злотих нижчою, ніж у сценарії без війни; найбільше постраждало будівництво (−120,9 млрд). Водночас, як наголосив Цєрпял-Волан, спад був не скрізь: зросли видатки на адміністрацію, оборону, освіту й охорону здоров'я. Іншими словами, ці 490 мільярдів — це насамперед ціна інфляційного шоку й мілітаризації, які спричинила Росія, а не рахунок за допомогу сусідам. Аналогічні розрахунки польська влада пояснює потребою мати аргументи для майбутніх розмов про відшкодування збитків з боку агресора.

Обійдений увагою і внесок українських біженців у польську економіку. Згідно з дослідженням Deloitte на замовлення Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН), лише у 2025 році українці згенерували 2,4% ВВП Польщі — приблизно 94 млрд злотих (понад 20 млрд євро). Рівень зайнятості серед українських біженців зріс із 61% у 2023 році до 76% у 2025-му, 87% їхніх домогосподарств живуть передусім із заробітку, а соціальні виплати становлять лише приблизно 10% доходу — утричі менше, ніж у польських сімей. Від громадян України Національний фонд охорони здоров'я Польщі отримав приблизно 4,4 млрд злотих внесків, а витратив на них 2,5 млрд.

Маніпуляції щодо фінансування України — одна з найпопулярніших тем антиукраїнської дезінформації в Польщі. Достатньо взяти реальну державну статистику, прибрати з неї слово «російська» перед «агресією» — і рахунок за війну, яку розв'язала Москва, перекладається на Київ і українських біженців. Втрати поляків від інфляції та витрати на власну безпеку перетворюються на «гроші, віддані Україні», а винуватець цих втрат у такій версії зникає зовсім.

Російські окупанти готують серію постановних відеоінтерв'ю з жителями окупованих Олешок на Херсонщині. Місцеві мешканці мають звинуватити Сили оборони України в обстрілах і блокаді міста, розкритикувати українську владу й подякувати російським військовим. Про це повідомила Служба безпеки України 7 жовтня. Ці дані СБУ отримала під час контррозвідувальної діяльності. Запустити кампанію планують у жовтні — на початку листопада.

Олешки розташовані на лівому березі Дніпра навпроти Херсона, місто перебуває в окупації ще з 24 лютого 2022 року. Після звільнення Херсона в листопаді 2022-го Олешки опинилися на лінії фронту: прямого сполучення з правим берегом немає, береги й дороги заміновані. Влітку 2023 року росіяни підірвали Каховську ГЕС, і тоді місто зазнало значного затоплення. До повномасштабного вторгнення в Олешках жило приблизно 25 тисяч людей. Тепер, за різними оцінками, лишилося від 1,5 до 2 тисяч, серед них щонайменше кілька десятків дітей. Електрики й газу немає від середини 2023 року.

Регулярні постачання їжі припинилися наприкінці травня 2026 року. Тоді ж відбулася й остання евакуація. Люди виживають завдяки запасам, городам і бур'янам, а частину допомоги волонтери та українські військові доставляють дронами.

Україна пропонувала кілька варіантів евакуації, зокрема коридор через підконтрольну Росії територію і режим тиші, але Москва їх не погодила. Наприкінці вересня Україна винесла ситуацію в Олешках на позачергове засідання Постійної ради ОБСЄ. Верховна представниця ЄС Кая Каллас заявила, що Олешки «чітко показують, що відбувається з людьми на окупованих територіях».

Кремль намагається перекласти відповідальність на Україну. 21 вересня речник Путіна Дмитро Пєсков стверджував, що «київський режим робить усе, щоб перешкодити доставкам».

Постановні інтерв'ю, про які попереджає СБУ, мають підкріпити цю тезу «голосами з місця». За задумом окупантів, мешканці повинні:

Такі відео не можуть бути свідченням. Їх записують російські військові в місті, де люди залежать від окупантів у всьому: їжа, ліки, можливість виїхати. Відверто говорити перед камерою в таких умовах неможливо.

СБУ закликає медіа та громадян критично ставитися до «сенсаційних» відео з Олешок, не довіряти ворожим і проросійським телеграм-каналам, не поширювати неперевірену інформацію і спиратися на офіційні джерела.

У X та фейсбуці поширюють відеоролик, на якому тіла людей у чорних мішках скидають у довгий рів. Кремлівські акаунти та дезінформаційні ресурси стверджують, нібито це «свіжі кадри» катастрофічних втрат Збройних Сил України, а в країні нібито не вистачає місця для поховань, тому влада ховає загиблих у масових і безіменних могилах. Зокрема поширення такого ролика в польському сегменті соцмереж зафіксували дослідники Demagog. 

НАПРАВДУ: Це чергова маніпуляція та цинічне спотворення фактів ворожою пропагандою. Поширюваний відеофрагмент не має жодного стосунку до поточних втрат ЗСУ чи «нових» братських могил.

Центр протидії дезінформації при РНБО України також зауважує, що цей дезінформаційний наратив одночасно поширювали кількома мовами (зокрема, арабською, англійською та словацькою) для дискредитації України за кордоном та створення панічних настроїв.

Контекст: Російська пропаганда регулярно намагається перекласти відповідальність за власні воєнні злочини на українську сторону. Братські поховання в Україні дійсно виявляли — але виключно на деокупованих територіях (на Харківщині, Київщині, Донеччині та Херсонщині), де російські загарбники катували та вбивали цивільних і військовополонених.

За даними правозахисних організацій (зокрема Human Rights Watch), лише в Маріуполі за перший рік окупації у подібних місцях масових поховань з'явилися тисячі нових могил жертв російської агресії.

ВИСНОВОК: Пропагандисти взяли трагічні кадри воєнних злочинів армії РФ проти цивільного населення Маріуполя 2022 року та видали їх за «сучасні масові поховання українських солдатів». 

Грузинські та російськомовні акаунти у Facebook і TikTok поширюють відео, на якому співголова «Альтернативи для Німеччини» (AfD) Аліса Вайдель нібито називає Володимира Зеленського «політичним шантажистом», а Україну — «чорною дірою» для німецьких грошей. Фактчекери грузинського Myth Detector встановили: російськомовне аудіо згенероване штучним інтелектом, а в оригінальній промові про Україну не йдеться взагалі.

30 вересня ролик опублікував грузиномовний акаунт у Facebook. Раніше ідентичне відео з'являлося в російськомовних Facebook і TikTok — на сторінці Global.Politic воно висить із 8 березня з підписом «Алиса Вайдель разнесла Зеленского в щепки! Такого в Бундестаге не ждал никто!».

Закадровий голос російською «від імені» Вайдель стверджує, що Зеленський наживається на війні, мільярди зароблених німцями євро зникають в Україні, а сам український президент руйнує енергетичну безпеку Німеччини й намагається «втягнути її в Третю світову». Звучить і засудження фінансової та військової допомоги Києву.

Насправді це не Бундестаг. За допомогою зворотного пошуку Myth Detector знайшов оригінал — запис виступу Вайдель на заході AfD у Північному Рейні-Вестфалії, опублікований на YouTube-каналі партії 26 січня. Збігаються одяг, жести, синій фон із логотипом фракції та навіть телефони слухачів у кадрі. У фейку використано фрагмент із 1:00 до 7:27 приблизно 23-хвилинного запису. У ньому Вайдель говорить про виборчу кампанію, банкрутства німецьких компаній, високі податки (зокрема на викиди CO₂), ціни на енергію та субсидії на «зелену» енергетику, критикує Фрідріха Мерца і ХДС, а AfD називає «останнім шансом» для Німеччини. Ні Зеленського, ні України в промові немає. Інструмент Hiya (InVID) оцінив 3,5-хвилинний фрагмент російськомовного аудіо як згенерований ШІ з імовірністю 92%

Вибір Вайдель не випадковий: AfD — найпомітніша німецька партія, що виступає проти військової допомоги Україні, тож аудиторії легко повірити, що вона «нарешті сказала правду». Вплив партії справді зростає. 6 вересня на виборах у Саксонії-Ангальт AfD здобула 43,8% і 39 з 83 мандатів — до одноосібної більшості забракло трьох. 20 вересня вона стала першою в Мекленбурзі-Передній Померанії (38,2%) і посіла третє місце в Берліні (16,3%).

Утім, при партія не є у владі на федеральному рівні: у Саксонії-Ангальт підтримувати її місцевий уряд (на рівні федеральної землі) відмовилася інші партії, у Мекленбурзі-Передній Померанії інші партії виключають співпрацю з нею, а на федеральному рівні AfD перебуває в опозиції до коаліції ХДС/ХСС і СДПН. Наступні вибори до Бундестагу мають відбутися взимку 2029 року — за даними Федеральної виборчої керівниці, між 26 січня і 25 березня. За час до цих виборів багато що (зокрема, ситуація з економікою в Німеччині та чутливість міграційної політики) може змінитися. 

Для російської пропаганди зростання AfD — зручний привід видавати бажане за дійсне: якщо реальна Вайдель про Зеленського в цій промові мовчить, їй просто дописують потрібний текст. А підпис про «Бундестаг» додає партійному заходу ваги офіційної трибуни.

Кадри, на яких муніципальна охорона силоміць витягує активісток із будмайданчика на Теремках, у польських, грузинських і російськомовних соцмережах подали як "доказ" того, що в Україні почали примусово мобілізувати жінок. Фактчекери польського Demagog і грузинського Myth Detector пояснювали своїй аудиторії: це не ТЦК і не армія, а черговий епізод конфлікту киян із міською владою через вирубку дерев.

На початку серпня 2026 з'явилися новини про те, що заради побудови резервної тепломагістралі для мікрорайонів Теремків-1 і Теремків-2 планують вирубати 662 дерева, зокрема столітні дуби. КМДА апелювала до турботи про мешканців — створення резерву на випадок нових російських ударів по ТЕЦ-5 — і попереджала, що блокування робіт «може поставити під загрозу опалювальний сезон». Після протестів 12 серпня оголосили двотижневий мораторій, а 21 вересня роботи відновили за «оптимізованим» проєктом. Активісти не повірили, що траншею копають уже новою трасою, і прийшли це знімати — муніципальна охорона витіснила їх силою. Одна з учасниць розповіла NV, що охоронець вивернув їй кисть, і вона звернулася до поліції; сутичку висвітлювала й УП.Життя.

Саме ці кадри пішли «на експорт» пропагандистам. 22 вересня о 19:31 російський телеграм-канал «Шепот Фронта» опублікував відео з підписом «Будущая медсестра армии Зеленского!!!». Звідти ролик із вотермаркою каналу потрапив у грузинський Facebook із підписом «В Україні взялися за жінок!», а 24–25 вересня грузинські й російськомовні акаунти доповнили, що жінок забирають «незалежно від віку» і відправляють «першу партію» до ТЦК.

У польськомовному сегменті відео ширили у Facebook (1, 2, 3) та X — зокрема профіль @WolnaRadio, відомий поширенням неправдивої інформації.

Myth Detector через зворотний пошук знайшов першоджерело — відео активістки, опубліковане у Facebook 22 вересня о 13:33, тобто за шість годин до допису «Шепота Фронта». Demagog знайшов той самий кадр у репортажі «Нового голосу України» (4:58). Люди у формі на відео — не військові, а працівники муніципальної охорони.

Мобілізації жінок в Україні немає. 25 серпня Комітет Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки заявив: «Мобілізація жінок в Україні не проводиться, не готується і не розглядається». Жінки служать лише добровільно.

Попередню хвилю цього фейку наприкінці серпня фіксував ЦПД: тоді приводом стала стаття The Telegraph про жінок у ЗСУ.

Кейс показовий тим, що пропаганді не довелося нічого вигадувати. Реальний конфлікт — кияни проти міської влади — для іноземної аудиторії без розуміння контексту легко перетворюється на «незаконну мобілізацію» та «полювання ТЦК на жінок». Законне невдоволення діями КМДА стає сировиною для антиукраїнського наративу, а найголовніше — про що, власне, протестували на Теремках — у цій версії зникає повністю.

Російська пропаганда активізувала нову хвилю інформаційних маніпуляцій, спрямовану на заперечення та виправдання воєнних злочинів російської армії в українському місті Буча. Про дезінформаційні повідомлення розповіли в Центрі протидії дезінформації.

Головною темою дезінформації стало використання кишенькових іноземних експертів із так званої «Міжнародної асоціації з фактчекінгу», створеної у Москві. Один зі спікерів цієї псевдоструктури поставив під сумнів реальну кількість жертв серед мирного населення та запропонував притягнути до відповідальності саму Україну за звинувачення Росії в жорстоких розстрілах цивільних громадян.

Українські фахівці та структури з протидії дезінформації викрили цю брехню, наголосивши, що залучення фейкових міжнародних організацій є класичною та відпрацьованою тактикою Кремля. Метою таких маніпуляцій є спроба розмити чітку доказову базу, заплутати аудиторію та дискредитувати об’єктивні висновки міжнародних слідчих груп, які задокументували численні злочини окупантів.

Минулого тижня в соціальних мережах поширювали фейки про нібито бійку українського і російського пілотів на борту літака компанії Flydubai. В Індії, пілота-громадянина якої поранили теж, поширювали схожі фейки і теж плутали громадянство учасників бійки  

Основною темою дезінформації в Індії, як розповідають фактчекери DigitEYE India, було що оманський пілот нібито завдав ножового поранення в шию пілоту з Еміратів, намагаючись навмисно розбити літак. Такі дописи в соцмережах доповнювали відеозаписами хаосу в салоні літака, нагнітаючи паніку навколо авіабезпеки та звинувачуючи різні державні режими в організації чи фінансуванні цієї провокації.

Насправді надзвичайний інцидент стався на борту рейсу авіакомпанії Flydubai за маршрутом «Дубай — Тель-Авів», де другий пілот — громадянин Оману напав з ножем на командира літака — громадянина Індії Сміта Маччара. Попри серйозне поранення та різке зниження літака поранений індійський пілот зміг самостійно відчинити двері кабіни. Що дало змогу екіпажу та пасажирам стабілізувати керування і знешкодити нападника. Згодом літак успішно приземлився в Саудівській Аравії, а лідери Індії та Ізраїлю офіційно привітали капітана Маччара за хоробрість і порятунок пасажирів.

Російські пропагандисти запустили чергову хвилю дезінформації про нібито підготовку масової евакуації українських парламентарів із Києва до західних кордонів держави. Чому це дезінформація, розповіли у StopFake.

Головною темою фейків стала вигадка про те, що народні депутати отримали вказівку залишити столицю до 17 жовтня через загрозу посилених російських обстрілів. Як джерело пропагандисти використали публікацію закордонного видання, яке спиралося виключно на анонімні дані та саме визнавало відсутність незалежних доказів. Крім того, дезінформатори поширили маніпуляцію, що звичайні мешканці столиці начебто повністю позбавлені можливості виїхати з міста через затримання на блокпостах.

Речниця фракції партії «Слуга народу» Юлія Палійчук запевнила, що керівництво парламенту не давало жодних доручень про виїзд, а спікер Верховної Ради раніше відкинув чутки про перенесення роботи у місто Львів. Водночас міф про нібито блокування виїзду для громадян виявився відвертою брехнею, адже блокпости на вʼїздах та виїздах працюють у штатному режимі воєнного стану задля перевірки транспорту та безпеки, не створюючи жодних заборон на пересування.

Окремою основою для маніпуляцій стало облаштування безпечного укриття безпосередньо в будівлі парламенту для роботи під час повітряних тривог. Спікер пояснив журналістам, що цей крок спрямований виключно на запобігання паралічу влади через атаки, а всі народні обранці залишаються в Києві та продовжуватимуть голосувати особисто за встановленою адресою.

Російська пропаганда поширює неправдиві повідомлення про нібито підготовку України до масового голоду та запровадження продуктових талонів. Насправді зміни в системі зберігання продовольства пов’язані із захистом запасів від російських ударів.

Про це повідомляє StopFake.

У пропагандистських публікаціях стверджують, що Україна начебто планує масово вивозити продукти за кордон, залишаючи населення без їжі. Автори також звинувачують українську владу в намірі продавати продовольство за межами країни, уникаючи контролю.

Як пояснили фактчекери, в Україні немає дефіциту продовольства, а уряд не розглядає запровадження продуктових талонів. Тимчасові перебої з постачанням окремих товарів спричинені російськими атаками на складську інфраструктуру. Зокрема, такі труднощі виникали з постачанням солодких газованих напоїв.

Міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький наголосив в інтерв’ю, що українські аграрії виробляють значно більше продукції, ніж споживає населення. За його словами, в Україні вже зібрали понад 24 мільйони тонн пшениці за внутрішнього споживання близько шести мільйонів тонн. Це забезпечує потреби у борошні, крупах і хлібобулочних виробах. Достатні обсяги виробництва зберігаються й щодо інших зернових культур.

За поясненням Висоцького, Україна забезпечує внутрішній ринок овочами, олією, базовою молочною продукцією, свининою, м’ясом птиці та яйцями. Виробництво розподілене між багатьма підприємствами, що допомагає підтримувати постачання в умовах війни. Залежність від імпорту продовольства залишається невеликою: серед товарів, які закуповують за кордоном, — цитрусові, екзотичні фрукти, кава та морська риба.

Основним викликом міністр назвав зберігання продуктів та їхню доставку. Російські обстріли зруйнували частину проміжних складів, через що бізнесу довелося змінювати логістичні маршрути й розосереджувати запаси. Водночас пошкодження окремих великих центрів не означає зупинки всієї системи постачання.

Як пояснюють у Мінагрополітики, компанії використовують підземні складські приміщення, а для окремих імпортних і дорогих товарів — склади поблизу західного кордону України. Йдеться про адаптацію до воєнних ризиків і збереження продукції для споживачів.

Російські медіа підмінили зміст цих пояснень, представивши перебудову логістики як підготовку до голоду. Така маніпуляція використовує страх перед наслідками обстрілів і перекладає відповідальність за спричинені Росією проблеми на українську владу.

Підконтрольні Росії телеграм-канали використовують страх перед обстрілами та зимовими відключеннями, щоб спонукати українців до так званого «Майдану за мир».

У проаналізованому масиві з постів російських та проросійських телеграм-каналів за пошуковим запитом «Майдан за мир» та «Майдан проти мобілізації за мир» було знайдено всього декілька унікальних повідомлень. Кожне із них повторюється в кількох каналах, причому частина однакових повідомлень оприлюднена з різницею в секунди. Це вказує на ознаки узгодженого поширення однакових тез: становище неминуче погіршуватиметься, а порятунок нібито залежить від протесту проти української влади.

Найдетальніше пропагандисти описують загрозу енергетичної та гуманітарної кризи. Читачів залякують каскадними відключеннями електроенергії, зупинкою промисловості, перебоями в роботі залізниці, насосних станцій, водопостачання та зв’язку. Окремо стверджують, що удари по магістральних лініях електропередач змусять атомні електростанції зупиняти енергоблоки. Перелік технічних ризиків створює враження експертного пояснення, після якого автори переходять до категоричного прогнозу: «Чорна зима близько». Потенційні наслідки атак подають як невідворотний сценарій, а політичний протест оголошують єдиним способом уникнути його.

Особливо виразно цей шантаж спрямований на киян. Автори запевняють, що життя в столиці стане ще гіршим, і пропонують виходити на «Майдан за мир» «замість того, щоб ховатися в метро від нічних ударів». До погрози додають обіцянку винагороди: після виступу українців «через декілька днів обстрілів майже не буде». Читачам нав’язують прямий зв’язок між їх підкоренням вимогам пропагандистів та рішенням Росії продовжувати або припиняти атаки.

Жителів західних областей залякують майбутнім знищенням економіки. Посилаючись на нібито відомий їм кремлівський перелік цілей, пропагандисти називають прикордонні переходи, склади, енергетичні й газові об’єкти, залізницю, промислові та логістичні центри. Заявлену мету ударів формулюють відверто: «обнулити економічний потенціал країни». Для посилення тривоги встановлюють часовий горизонт у шість-дев’ять місяців і радять протестувати, доки регіон ще має економіку. Водночас мешканців заходу України звинувачують у підтримці продовження війни, оскільки вони нібито недостатньо відчувають її наслідки. Це додає до залякування спробу посварити людей із різних регіонів, використовуючи відмінності в їхньому досвіді війни.

Відповідальність за очікувані страждання автори перекладають на українську владу та західних партнерів. Президенту приписують приховування інформації про необхідність евакуації Києва, а ЄС і Великій Британії — зацікавленість у продовженні війни та використанні України як «камикадзе». Росію водночас представляють стороною, яка нібито прагне миру. Так автори прямо описують намір російської армії завдати якнайбільшої шкоди, але політичну відповідальність за цю шкоду покладають на тих, хто чинить опір агресії.

Переконливості цим повідомленням намагаються надати через посилання на «інсайди» та нібито масову підтримку. Формулювання «за нашими даними» підміняє перевірюване джерело, а запевнення «з нами погоджуються мільйони українців» створює враження загальносуспільного консенсусу без опитувань чи інших доказів. Попередження про російську дезінформацію автори завчасно дискредитують як спробу влади заборонити людям прагнути миру. У такий спосіб вони захищають власні заклики від критики: викриття маніпуляції намагаються представити нападом на природне бажання українців жити в безпеці.

Центральний механізм цих дописів — нав’язування хибного вибору між протестом «за мир» і гуманітарною катастрофою. Реальні страхи перед ударами, холодом, втратою доходів та відключеннями використовують, щоб спрямувати невдоволення проти української держави. Від читачів вимагають повірити, що їхнє виживання залежить від тиску на власну владу, тоді як припинення атак залишається рішенням Росії. Саме обіцянка припинити обстріли в обмін на вимогу погодитись на будь-які умови Кремля найвиразніше показує логіку примусу, закладену в гасло «Майдану за мир».

Ця кампанія розгортається на тлі відсутності значних успіхів росіян на фронті: Reuters 1 жовтня зазначало, що Росія посилила повітряні атаки, тоді як її загальне просування цього року сповільнилося. Аналіз дописів дозволяє розглядати їх як інформаційний супровід російської стратегії примушення України до капітуляції через виснаження цивільного населення. За відсутності помітного воєнного результату удари по тилу та залякування мають перетворити втому й страх на внутрішній політичний тиск. Розрахунок полягає в тому, щоб українці самі вимагали згортання опору та змусили державу погодитись на вимоги Кремля.