Російська пропаганда запустила черговий вкид, що маніпулює на чутливій темі українсько-польських відносин. Цього разу у соцмережах розповсюдили фейк про те, що українські майстри нібито продають сувенірні сокири з натяком на Волинську трагедію та закликами до нового насильства. Насправді ж «кривавий сувенір» виявився продуктом штучного інтелекту, а першоджерелом вкиду стали проросійські майданчики.

Розвінчали цей вкид польські фактчекери Demagog. 

Анатомія фейку: що поширювали у мережі?

У польському сегменті соцмереж X (Twitter) та Facebook, а також у телеграм-каналах масово розлетілися фотографії сокири з вигравіюваними написами українською мовою: «43′ ми можемо повторити», «Все минає, все змінюється. Історія повторюється» та роками «1943–202...».

Користувачам це подавали як реальний товар, який буцімто відкрито продається в Україні на платформі оголошень 44.ua та польському сайті sprzedamy.pl. Мета вкиду очевидна — викликати у польського суспільства обурення, страх та ненависть до українців, використовуючи болючу тему трагічних подій на Волині у 1943 році.

ШІ-генерація замість реальності: як викрили підробку

Польські фактчекери з проєкту Demagog дослідили походження фото та довели, що «сокири розбрату» фізично не існує.

Хто розпочав маніпуляцію?

Провокація досягла своєї мети серед радикально налаштованих користувачів. Під публікаціями почали з’являтися коментарі із закликами до депортації українців та агресивними випадами на кшталт: «Операція "Вісла" 2.0 зараз би не завадила».

Однією з перших (3 липня) у польському сегменті дезінформаційну хвилю підняла одіозна польська діячка, модель, та кандидатка у мери Кракова Маріанна Шрайбер, чий пост у Х зібрав чимало переглядів та обурених реакцій, перш ніж фейк спростували. У червні 2026 року Шрайбер вже використовувалал ШІ-генерований відеоролик на якому скидає український прапор з краківської ратуші. 

Чому це важливо?

Тема Волинської трагедії 1943–1945 років є однією з найчутливіших у відносинах між Києвом та Варшавою. Російські спецслужби та підконтрольні їм ботоферми роками паразитують на історичних ранах обох народів. Використання штучного інтелекту суттєво здешевлює процес створення подібних «вкидів».

Цей класичний приклад гібридної атаки, спрямованої на руйнування солідарності між Польщею та Україною. 

Напередодні 11 липня в X поширювали дипфейк-«ведучу» з трьома різними наративами.

За кілька днів до відзначення у Польщі новоствореного державного дня пам"яті Волинської трагедії (11 липня) в соцмережі X почала поширюватися серія відеороликів (1, 2, 3), оформлених під ефір телеканалу DW News. Пости з роликами набрали від 147 до 155 тисяч переглядів кожен і були тагретовані на англомовну аудиторію, та поширення у західних медіа. Виявили відеофейк аналітики "Детектора Медіа". 

Що поширювали

Усі ролики починаються з ідентичного вступу «ведучої» — фрази «why Poles hate Ukrainians» ("Чому поляки ненавидять українців"), — після чого в кожному відео звучить окремий, змістовно не пов'язаний з іншими наратив. Усі три пости тегають ідентичний набір медіа (DW, Kyiv Independent, Reuters, BBC, AFP, Euronews, POLITICO Europe, ZDF, BILD, Der Spiegel, франкомовні та польські ЗМІ тощо) — типовий прийом для штучного нарощування охоплення й тиску на редакції. Які наративи поширювали:

Чому це фейк

Контекст

Кейс укладається в задокументовану аналітиками Детектора Медіа ширшу кампанію напередодні річниці Волинської трагедії, пов'язану з фейковими «архівними документами» та іншими маніпуляціями, спрямованими на загострення українсько-польських відносин.

У соцмережах поширювали дезінформацію про те, що під час виконання грузинського гімну гравці збірної України нібито демонстративно повернулися спиною до суперників. Насправді ж це стандартна спортивна процедура, яка не має жодного стосунку к протесту. Спростували маніпуляцію фактчекери MythDetector.

На початку липня користувачі соцмереж, зокрема у Фейсбуці ( 1 ; 2 ; 3 ; 4 ; 5 ) поширювати дописи про те, що під час баскетбольного матчу між збірними України та Грузії українські спортсмени нібито виявили неповагу до грузинських колег. Як «доказ» автори публікацій додавали фото та відео, на яких українські баскетболісти під час виконання гімну Грузії дійсно стоять спиною до грузинської команди.

Ці повідомлення подавалися як жест «протесту» чи «неповаги» з боку українців.

Що відбулося насправді?

Гравці збірної України повернулися не «спиною до грузинських колег», а обличчям до державних прапорів.

Матч проходив у столиці Латвії — Ризі. Як пояснили фактчекерам з організації Myth Detector у Федерації баскетболу України (ФБУ), державні прапори країн на ризькій арені були вивішені на одному боці майданчика. Згідно зі спортивним етикетом та протоколом, під час виконання державних гімнів спортсмени обох команд повертаються обличчям саме до прапорів. Оскільки грузинська збірна стояла навпроти української, під час розвороту до прапорів українці опинилися спиною до суперників.

Жодного політичного підтексту чи демаршу в цьому не було.

Аналогічна ситуація відбулася за кілька днів до цього — 28 червня, під час товариського матчу між збірними Латвії та Грузії. На відеозаписі гри чітко видно, що латвійські баскетболісти спочатку стояли обличчям до грузинських колег, але безпосередньо перед початком виконання гімнів розвернулися в бік прапорів, опинившись у такій самій позиції, як і українці 2 липня.

Отже, подібні маніпуляції спрямовані на штучне розпалювання ворожнечі та створення видимості конфліктів між країнами-партнерами там, де для цього немає жодних підстав. Спортсмени збірної України діяли виключно за міжнародним спортивним протоколом, виявляючи повагу до державних символів.

Аналітики Детектор Медіа зафіксували у соцмережі X (Твіттер) скоординовану хвилю антиукраїнської дезінформації, запущену ввечері 8 липня 2026 року — напередодні відзначення у Польщі 11 липня "Дня пам'яті жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами", запровадженого на державному рівні у 2025 році.

Дезінформатори використали звичний прийом: підробки під публікації авторитетних західних медіа (Politico, Euronews, BBC), а також поширювали вигадки від імені «німецьких спецслужб», з фейковими цитатами реальних українських посадовців. Публікації масово тегали десятки редакцій медіа у США, Британії, Німеччині, Франції, Україні та Польщі — очевидно, для штучного підняття охоплення.

Що не так із кожним твердженням

У інтерв'ю РБК-Україна, 7 липня, голова Офісу Президента Кирило Буданов справді висловився про те, що Польща готує «Низку незрілих ескалаційних кроків», і що Україна не прийматиме ультиматумів. Жодних звернень, як йдеться у дописі на Х від імені «головного рабина Парижа» про Буданова в жодному західному чи українському медіа не існує — цитата вигадана повністю, аби додати нібито «незалежного» осудливого голосу. 

«Перший заступник міністра оборони Вискуб закликав Польщу уникнути ескалації, пославшись на українську війську міць». Олексій Вискуб обіймає посаду першого заступника міністра оборони (з лютого 2026 року). Проте жодних його заяв про «стримання ескалації» чи «значні військові можливості» України щодо Польщі в українських чи іноземних медіа, включно з Euronews, під сюжет якого підроблено ролик використаний у дописі, не зафіксовано. У своїй сфері відповідальності Вискуб курує технологічні й дронові проєкти, а не публічну дипломатію з Варшавою.

«Залужний на BBC про лицемірство Польщі». Валерій Залужний не давав інтерв'ю BBC у липні 2026 року, і не говорив про «лицемірну позицію» Польщі щодо УПА. Ні на сайті BBC, ні в передруках українських видань такої заяви немає. Ба більше, останнє велике інтерв'ю Валерія Залужного вийшло 18 лютого 2026 року, коли він ексклюзивно говорив із агентством Associated Press. У ньому теж про Польщу та політику пам"яті теж не було окремих заяв.

Синхронність — головна ознака кампанії

Усі публікації з'явилися майже синхронно 8 липня, з акаунтів із типово «ботовими» іменами (tropz, Bella Bilovus, Zach Kerker), кожен допис супроводжено ідентичним довгим списком тегнутих західних та українських медіа. Такий патерн не схожий на органічне поширення, радше на вкид, розрахований на потрапляння у стрічки журналістів і подальше «підхоплення» фейкових цитат як нібито реальних заяв напередодні чутливої дати 11 липня.

Висновок

Жодна з цитат — Буданова, Вискуба, Залужного — не підтверджується жодним справжнім джерелом. Це хвиля вкидів у стилі підробки під західні медіа, синхронізована напередодні річниці Волинської трагедії, з метою представити Україну як сторону, що загострює конфлікт з Польщею, і посіяти недовіру до українських посадовців серед західної аудиторії.

Аналітики Детектор Медіа зафіксували поширення в проросійських телеграм-каналах маніпулятивного відеоролика, стилізованого під офіційну публікацію фонду UNITED24, офіційної платформи для збору пожертв на підтримку України.. У відео стверджується, що Міністерство освіти та науки України нібито оголосило «наймасштабніший» конкурс дитячих малюнків на тему УПА, а підсумки буцімто оголосять саме 11 липня — в день, коли в Польщі вшановують жертв Волинської трагедії, «поки президент Польщі тисне руку Зеленському в Туреччині». Ролик супроводжують нібито цитати міністерки культури Тетяни Бережної. Це — цілковита вигадка. 

Такого конкурсу МОН не оголошувало

На офіційному сайті МОН серед анонсованих конкурсів дитячого малюнка — «Охорона праці очима дітей», «Зоологічна галерея», конкурси до Дня Соборності тощо. Жодного конкурсу на тему УПА чи приуроченого до 11 липня в переліку немає, немає такої інформації й у планах всеукраїнських заходів на 2026 рік.

UNITED24 такого відео не публікував

Ролик стилізовано під фірмовий стиль фонду, однак на офіційних каналах UNITED24 (сайт, telegram, соцмережі) немає жодного матеріалу про конкурс малюнків на тему УПА. UNITED24 збирає пожертви на оборону, відбудову й гуманітарну допомогу і не організовує шкільних конкурсів в партнерстві із МОН. Оригінальний відеоряд присвячений іншій темі — його перемонтували, наклали фейкові субтитри та драматичну музику для ефекту «викривального» матеріалу.

Цитата Тетяни Бережної — вигадана

Тетяна Бережна дійсно очолює Міністерство культури та стратегічних комунікацій (з жовтня 2025 року — віцепрем'єрка-міністерка культури). Але заяви на кшталт «Україна прищеплює повагу до героїв змалку» щодо конкурсу про УПА в жодному офіційному джерелі чи інтерв'ю не зафіксовано. Реальні виступи міністерки стосуються фінансування культури під час війни, збереження спадщини, зруйнованої російськими ударами. Це типовий прийом дезінформації — приписати реальному спікеру вигадану цитату.

Контекст

11 липня в Польщі вдруге на державному рівні відзначають «День пам'яті жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами» (дату встановили Сейм 2016 та Сенат 2025 року) — це публічна й гостро дискутована дата, довкола якої триває напружений українсько-польський діалог.

Висновок

Наратив про «конкурс малюнків на тему УПА» до дня пам'яті жертв Волинської трагедії — сфабрикований. Підтверджень від МОН, UNITED24 чи Мінкультури немає, цитата міністерки не має джерела. Мета вкидання — дискредитувати Україну на тлі напруженого українсько-польського діалогу про історичну пам'ять і посварити Київ та Варшаву.

Телеграм канали, що поширили фейк: 1, 2, 3, 4, 5.  

Черговий масований удар Росії по Києву та області в ніч на 6 липня 2026 року став приводом для поширення тези, нібито у передмісті української столиці детонували боєголовки зі збідненим ураном, які буцімто зберігалися на складі у м. Вишневому. Цю інформацію в Facebook і на платформі X поширив Пйотр Панасюк — учасник польського «Антивоєнного руху», відомий тиражуванням наративів, співзвучних із кремлівською пропагандою. У дописі, який зібрав понад 56 тисяч переглядів на X, Панасюк стверджував, що уражений склад належав НАТО. Розвінчали дезіфнормацію польські фактчекери Demagog.

В пості на фейсбуці польський користувач Пйотр Панасюк використав скриншоти пропагандистських російських телеграм-каналів та послався на фейсбук-допис на екснардепа, та пропагандиста, що перебуває під санкціями України, Ігоря Мосійчука. 

Інформацію поширювали акаунти, пов'язані з Росією

Тези про удар по складу зі снарядами зі збідненим ураном польські фактчекери знайшли виключно в джерелах, пов'язаних із Кремлем.

Крім Мосійчука та Панасюка, цю інформацію на X поширила Діана Панченко — екс-телеведуча, яка стала колаборанткою та прокремлівською пропагандисткою.

Повідомлення з'явилося на сайті pravda.ru, що належить кремлівській мережі дезінформації. Про снаряди у Вишневому також написав ресурс voenndoedelo.com, домен якого зареєстрований у Росії. Цю новину передрукував російський, польськомовний портал Reporter. Усі перелічені джерела посилаються саме на Мосійчука.

Евакуація через детонацію, а не через радіацію

Пропагандисти використала факт евакуації частини мешканців Вишневого як «доказ» радіаційного витоку. Насправді розпорядження про тимчасове відведення людей було пов'язане виключно зі стандартними протоколами безпеки через загрозу повторної детонації звичайних боєприпасів та уламків після пожежі, а не через міфічне випромінювання.

АТ «Українська оборонна промисловість» звільнило керівників двох державних підприємств оборонного сектору після вибухів у Вишневому Київської області, які сталися після російської атаки. Причиною назвали порушення законодавства та правил безпечного зберігання засобів ураження. Радіаційний фон у Вишневому та навколишніх населених пунктах залишається в межах норми. 

Збіднений уран: чому ним лякають

Дискусії про нібито радіоактивність збідненого урану виникли ще 2023 року — на тлі повідомлень про передачу таких боєприпасів Україні з боку Великої Британії та США. Тоді, не без підігріву з боку Росії, поширювалися побоювання, що Україна отримала «ядерну зброю».

Аналітики порталу EUvsDisinfo у матеріалі, присвяченому цьому типу боєприпасів, наголошують, що збіднений уран не вважається ядерною зброєю. Як зазначає Управління ООН з питань роззброєння (UNODA), збіднений уран має значно нижчу радіоактивність, хоча за токсикологічними властивостями не відрізняється від звичайного урану. У боєприпасах його застосовують передусім через високу щільність матеріалу.

Проросійські ресурси поширюють сфабрикований відеосюжет із логотипом Інституту вивчення війни, у якому Президента України Володимира Зеленського та українські спецслужби бездоказово звинувачують у нібито підготовці теракту проти цивільного об’єкта.

Про це повідомляє StopFake.

У відео стверджується, що мішенню начебто може стати лікарня або житловий будинок, а відповідальність за атаку українська влада нібито планує покласти на Росію. Автори фейку також приписали президентці Інституту вивчення війни Кімберлі Каган вигадану заяву про те, що Зеленському буцімто «потрібна трагедія», яку можна було б представити західним партнерам.

Насправді Інститут вивчення війни не публікував ані такого відео, ані наведеної в ньому інформації. Сюжет відсутній як на офіційному сайті організації, так і на її YouTube-каналі. Жодних підтверджень таких тверджень не наводили й інші авторитетні джерела.

Російські пропагандисти вже не вперше використовують назву, логотип і репутацію Інституту вивчення війни для поширення дезінформації. Водночас підроблені сюжети помітно відрізняються від справжніх матеріалів організації. У відео ISW аналітики зазвичай особисто представляють результати досліджень, посилаються на факти, дані та відкриті джерела.

Фейковий сюжет натомість складається з низькоякісної нарізки стокових кадрів і містить лише абстрактні звинувачення. У ньому немає ані документів, ані свідчень, ані посилань на джерела, які могли б підтвердити заяви про підготовку теракту.

Поширюючи такі повідомлення, російська пропаганда приписує Україні методи, які сама Росія використовує для виправдання воєнної агресії та впливу на громадську думку. Зокрема, той таки ISW раніше вказував на ознаки відповідальності Росії у вибуху у колонії в окупованій Оленівці у 2022 році, внаслідок якого загинули українські військовополонені. Росія тоді звинуватила в ударі Україну.

За допомогою подібних фейків Кремль намагається заздалегідь перекласти на українську владу відповідальність за можливі жертви серед цивільного населення, виправдати російські удари по цивільній інфраструктурі та посіяти недовіру до України серед її західних партнерів.

Фотографію дітей, прив’язаних до дерева, протягом багатьох років поширювали як нібито документальне свідчення вбивств поляків українцями під час Волинської трагедії. Насправді світлина була зроблена майже за два десятиліття до цих подій і не мала жодного стосунку ані до України, ані до діяльності Української повстанської армії.

Про це в інтерв'ю «Українській правді» розповів історик та нардеп Володимир В'ятрович.

За його словами, фотографію активно використовують для підтвердження наративу про злочини українців проти польського населення.

Навколо зображення виникли численні вигадані «свідчення». У різних версіях стверджувалося, що фотографію зробили в різних населених пунктах, а також що дерев із прив’язаними до них убитими дітьми нібито була ціла алея.

Однак у 2006–2008 роках польські журналісти з’ясували справжнє походження світлини. Як повідомляє «Центр стратегічних комунікацій», фотографія була зроблена у 1923 році та зображувала дітей, яких убила їхня психічно хвора матір Маріанна Долінська. Згодом фотографію публікували у спеціалізованій психіатричній літературі як ілюстрацію цього випадку.

Попри відсутність зв’язку з Волинською трагедією, зображення протягом тривалого часу використовували як «доказ» злочинів УПА. За його мотивами навіть створили один з елементів пам’ятника жертвам Волинської трагедії у польському Перемишлі. Після викриття справжнього походження фотографії цей елемент демонтували.

Історія світлини демонструє, як неправдиві або вирвані з контексту матеріали можуть закріплюватися в суспільній пам’яті та ставати частиною політизованих історичних наративів.

У тіктоку продовжують працювати блогерки, які виправдовують російську агресію проти України, популяризують імперські погляди Кремля та повторюють ключові пропагандистські наративи про «історичне право» Росії на українські території. Вони поєднують емоційний стиль подачі з псевдоекспертними міркуваннями, намагаючись зробити виправдання війни більш привабливим для широкої аудиторії. Як працює пропаганда, проаналізував Юрій Луканов для «Детектора медіа».

Однією з героїнь дослідження стала російська тіктокерка Маша Чадіна, яка підтримує війну та не приховує співпраці з державними структурами Росії. Вона просуває тезу, що війна нібито необхідна для зміцнення міжнародного впливу Росії, хоча реальні наслідки агресії — міжнародна ізоляція, економічні втрати та людські жертви — повністю суперечать таким твердженням. Автор також звертає увагу на фінансову підтримку, яку блогерка отримує від російських державних інституцій, що свідчить про системне заохочення подібного контенту.

Ще одним прикладом стала блогерка Олександра Кішкурно, яка використовує псевдонім Lemesle після одруження з громадянином Франції. Попри постійні заяви про «занепад Заходу» та переваги російської моделі, вона сама проживає у Франції, веде там бізнес і допомагає іншим росіянам переїжджати до Європи. Автор звертає увагу на очевидну суперечність між її антизахідною риторикою та способом життя, який повністю базується на можливостях європейської держави.

У матеріалі також проаналізовано діяльність Єлизавети Корчагіної, відомої під псевдонімом Zanoza. Колишня оглядачка ресторанів і кав’ярень почала регулярно коментувати російсько-українську війну, поєднуючи між собою непов’язані теми — від побутових конфліктів до прагнення України вступити до НАТО. Автор зазначає, що її відео побудовані переважно на емоціях і театральній манері подачі, тоді як логічних аргументів практично немає.

Окрему увагу приділено білоруській блогерці Ксенії Буглак, яка працює в державних медіа Білорусі. Вона поширює твердження про нібито успішні російські військові операції та занепад західних країн, ігноруючи численні жертви серед мирного населення України. Автор показує, що її публічні виступи повністю відтворюють офіційну риторику союзників Кремля та є прикладом державної пропаганди в соціальних мережах.

За висновками автора, попри різний стиль, зовнішність і способи подачі інформації, усіх героїнь об'єднує одна спільна риса — системне поширення кремлівських наративів, спрямованих на виправдання війни, дискредитацію України та просування російського імперського бачення світу.

Загострення українсько-польських відносин напередодні 11 липня — Дня пам’яті жертв Волинської трагедії — стало приводом для нової хвилі російської дезінформації. Пропагандистські телеграм-канали використали історичну тематику, євроінтеграцію України та окремі політичні заяви польських посадовців для поширення маніпуляцій, покликаних посилити недовіру між Києвом і Варшавою. Пропаганду проаналізували в Центрі досліджень «Детектора медіа».

Однією з центральних тем кампанії став інформаційний вкид Федеральної служби безпеки Росії про командира УПА Дмитра Клячківського. Російська спецслужба поширила непідтверджену цитату з нібито архівного документа про масові вбивства поляків, яку швидко підхопили державні російські медіа та проросійські телеграм-канали. Дослідники встановили, що оприлюднений ФСБ документ не містив відповідних тверджень, а сама цитата не підтверджується жодними незалежними польськими, українськими чи німецькими історичними джерелами. Отже, спецслужба використала неперевірену інформацію для розпалювання історичного конфлікту між двома країнами.

Водночас пропагандисти активно просували тезу про те, що історична пам’ять та постать Степана Бандери нібито стануть головною перепоною для вступу України до Європейського Союзу. Для цього вони маніпулювали документами Європейської комісії та Європарламенту, стверджуючи, що питання Волинської трагедії вже стало офіційною умовою євроінтеграції України. Аналіз показав, що в офіційних документах такі вимоги відсутні, а основна увага приділяється реформам, верховенству права та боротьбі з корупцією.

Окремий блок повідомлень був присвячений територіальним спекуляціям. Російські канали виривали з контексту висловлювання польських посадовців про «Східну Малопольщу» та подавали їх як нібито підтвердження польських претензій на західні області України. Дослідники звернули увагу на синхронність появи практично однакових повідомлень у різних телеграм-каналах, що свідчить про координоване поширення цього наративу. Насправді оригінальні заяви стосувалися історичної пам’яті, а не сучасних державних кордонів.

Ще одним напрямом кампанії стало використання окремих висловлювань польських політиків і громадських діячів для створення враження масової антиукраїнської позиції польського суспільства. Пропагандисти поширювали емоційні цитати, історії про дитячі книжки, шкільні заходи та непідтверджені результати соціологічних опитувань, перетворюючи окремі випадки на нібито загальнонаціональні тенденції. Водночас автори дослідження наголошують, що такі повідомлення не містили інформації про методологію опитувань або достовірні джерела.

Значну увагу пропаганда приділила листу лідера польської партії «Право і справедливість» Ярослава Качинського. Його заяви використовували як доказ того, що польський політикум начебто одностайно виступає проти європейської інтеграції України. Насправді лист відображав позицію конкретної політичної сили, однак російські канали подавали її як офіційну позицію всієї Польщі та використовували для дискредитації українського керівництва.

Окремою темою стали марші пам’яті жертв Волинської трагедії у Варшаві. Пропагандистські ресурси активно висвітлювали ці заходи, акцентуючи увагу на антиукраїнських гаслах окремих учасників і використовуючи їх для просування закликів припинити військову та фінансову допомогу Україні. Паралельно поширювалися конспірологічні твердження про нібито майбутній поділ української території Польщею та маніпуляції навколо «Карти поляка». Автори дослідження наголошують, що такі твердження не відповідають реальній польській політиці й покликані лише посилити взаємну недовіру.

Усі розглянуті інформаційні кампанії були частиною єдиної стратегії. Використовуючи історичні травми, окремі заяви політиків, непідтверджені документи та емоційні сюжети, російська пропаганда прагнула поглибити суперечності між Україною та Польщею, поставити під сумнів перспективи європейської інтеграції України та послабити підтримку Києва з боку польського суспільства й західних партнерів.