Кліше без суті — це короткі загальновживані фрази, які мають на меті пом’якшити когнітивний дисонанс та зламати критичне мислення. Їх використовують для припинення суперечок, дискусій, щоб обійти складні запитання або спрямувати увагу на інші речі.

Цей термін ввів у свою книгу «Технологія "промивки мізків". Психологія тоталітаризму» американський психіатр Роберт Джей Ліфтон, щоб описати мову, яку використовувала Комуністична партія Китаю як «початок і кінець будь-якого ідеологічного аналізу». Кліше без суті китайський уряд використовував для того, щоб не дати людям сумніватися в діях партії та запобігти інакодумству чи повстанню. Ліфтон пояснював, що, вживаючи ці фрази, співрозмовники «зривають розмову та не дають людям глибше задуматися про важливі питання».

Цей метод пропаганди агітпроп використовував і в Радянському Союзі (що надихнуло Джорджа Орвелла на написання книги «1984»), і сучасна Росія, аби нав’язати людям конформність, стиснути найскладніші і найсерйозніші проблеми в короткі, спрощені та чіткі фрази, якими можна завершити «неприємну» розмову. Під час повномасштабного вторгнення до використання кліше без суті активно вдаються росіяни, які підтримують Путіна та війну проти України, та українці, на яких діє російська пропаганда.

Приклади:

— «Всієї правди ми ніколи не дізнаємося», «все не так однозначно» — кліше, що використовуються як відповідь на будь-який реальний факт. Приклад застосування на практиці можна побачити під час масштабних російських ударів по українських містах, коли агітпроп накидає протилежні версії події (наприклад, ракетний удар по Чернігову), викликаючи когнітивний дисонанс. Людина під дією пропаганди та щоб уникнути когнітивного дисонансу не намагатиметься відшукати правдиву версію реальності.

— «Життя все розставить на свої місця» — відповідь на докази злочинів, які вчиняють росіяни в Україні. Це кліше зводить нанівець будь-яку можливість дискусії, адже людина не сприймає факти та аргументи і не хоче думати про проблеми, яку обговорюють.

— «Де ви були вісім років?», «київський режим», «українці — нацисти» — ці кліше використовуються для перенаправлення уваги з незручного питання, тобто це «переведення стрілок» на вигадані недоліки опонентів.

— «Це нічого не змінить», «я поза політикою» — використовується для того, щоб відкинути свою участь у якійсь справі, бо нібито людина незначна і від її дій нічого не залежить. Цією фразою росіяни відповідали на запитання, чому вони не виходять на мітинги після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

— «Політики хочуть нас посварити» — відповідь людей, які намагаються відмежуватися, зняти з себе колективну відповідальність за дії росіян або за ракетні удари, обстріли інфраструктури та загибель українців унаслідок їхніх дій.

Агітпроп часто використовує тактику «протилежні версії» — подає взаємовиключні пояснення певної події чи явища. Застосування цієї тактики викликає когнітивний дисонанс — внутрішній конфлікт, який виникає внаслідок зіткнення у свідомості людини несумісних суджень, ідей, переконань, які заперечують одне одного. Агітпроп навмисне поширює взаємозаперечні версії, щоб викликати в людей відчуття розгубленості, невпевненості та нав’язати враження, що «не все так однозначно», а «всієї правди ми ніколи не дізнаємося». Людина, у свідомості якої виник когнітивний дисонанс, навряд чи намагатиметься відшукати правдиву версію реальності. На це і розраховує агітпроп.

Після того, як 6 червня 2023 року російські військові підірвали Каховську ГЕС, пропагандисти просували меседжі, що суперечили одні одним: мовляв, дамба обвалилася сама через неналежний догляд; дамба розсипалася внаслідок обстрілів з боку українських військових; тільки верхня частина Каховської ГЕС зруйнована, а дамба — не постраждала; «київський режим» скоїв «підрив споруд Каховської ГЕС».

Повідомлення із взаємовиключними версіями з’являлися і про Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. У травні та червні 2023 року агітпроп писав, що Залужний нібито «загинув»; його буцімто прибрали з публічного простору, оскільки він «не заслужив довіри в Зеленського»; у нього серйозне поранення і йому зробили операцію; він узагалі виїхав за кордон.

Подібні версії агітпроп поширював і про очільника ГУР Кирила Буданова: він нібито  «загинув» від ракетного удару; перебуває у шпиталі Берліна після того, як у сусідній з ним кабінет «влучила російська ракета»; після російської ракетної атаки він у комі, хоча це «приховують».

Агітпроп подає інформацію таким чином, щоб спантеличити людину і створити суперечність, що викликатимуть тривожність, відчуття провини, тиск, яких вона захоче позбутися. Оскільки пропагандисти поширюють безліч версій однієї події, то людині складно визначити, яка з них правдива.

Коли попередні уявлення не узгоджуються з новою інформацією, це викликає відчуття дискомфорту. Подолати неприємні відчуття і позбутися когнітивного дисонансу можна кількома способами:

Росіяни намагаються позбутися когнітивного дисонансу шляхом найменшого спротиву — не змінити свою думку, а знайти виправдання власним переконанням, щоб вони здавалися логічними. Для цього вони шукають у російських медіа, соцмережах, серед друзів з подібними поглядами інформацію, наприклад, про те, що в Україні панує нацизм. Використовуючи когнітивний дисонанс, пропагандисти намагаються викликати в людей сумніви та параною, аби згодом цей стан розгубленості використати у власних інтересах — спонукати бути бездіяльним чи, навпаки, робити конкретні дії, вигідні агітпропу, як-от мобілізуватися до російської армії та вчиняти геноцид українського народу.