«Кіно — це найважливіше мистецтво», — казав (за версією агітпропу) більшовик Ленін, вихваляючи радянську школу кінематографа. Володимир Путін також заприсягнувся наглядати за російським кіно, коли нещодавно доручив показувати у кінотеатрах Росії фільми про війну проти України. Точніше б мовити, фільми покликані «боротися з поширенням неонацистської та неофашистської ідеології». У дорученні від Путіна йдеться, що міністерство оборони сприятиме російським документалістам у підготовці кінематографічного матеріалу про учасників так званої «спецоперації» (насправді — повномасштабної війни), які «виявили відвагу, мужність і героїзм». Утім, «відвага, мужність і героїзм» — це те, що притаманно російським окупантам? Російська пропаганда намагається збудувати вигідний образ «героїв-військових», застосовуючи при цьому кінематограф. 

«Бандерівці», «прибічники нацистів», «телепні у шароварах» — таким постає українець у російському кіно, яке створюється на замовлення Москви. Російські фільми методично використовують стереотипи, щоб розлюднювати українців і решту неросійських народів. У такий спосіб агітпроп спотворює реальність та нав’язує стереотипи глядачам, які починають вірити в альтернативну реальність. Крім демонізації українців, Москва часто вдається до «токсичної ностальгії» та крутиться навколо своїх стереотипів про «добрий Радянський Союз» та «побєдоносную Велику Вітчизняну» — для підживлення наративу про існування «єдиного народу», ментально об’єднуючи росіян з українцями. 

У 2014 році, з початком російсько-української війни, вийшла стрічка під назвою «Російський характер». Стрічка вийшла на екрани 28 грудня 2014 року, тобто менше, ніж через рік після окупації Криму. Це історія про те, як у 2013 році російський флотський офіцер приїжджає у відпустку до діда в Крим і дізнається, що його вбили «бандерівці» Місцева «міліція» прикриває «бандерівців», адже за ними стоїть українська влада, якою водночас керують американські олігархи. Також постійно просуваються меседжі про «Крим — наш», «утиски російськомовних людей», «підлу натуру українців, які все життя розмовляли російською, а раптом згадали, що вони українці» тощо. 

А фраза Леніна про кіно, як кажуть, повністю звучить так: «Поки народ безграмотний, із усіх мистецтв найважливішими для нас є кіно і цирк». За таким принципом діє і російська влада.