Російська пропаганда поширює в соцмережах твердження, що Росія нібито не воює з мирним населенням і не мінує міста, а також заперечує існування певних видів вибухових пристроїв. Ці заяви супроводжуються звинуваченнями на адресу українських військових у мінуванні міст східних територій України мінами «Лєпєсток». Однак ці твердження є маніпулятивними та не відповідають дійсності.

За даними Національної поліції України станом на серпень 2024 року, майже 1,8 тисячі цивільних осіб постраждали від мін, залишених російськими окупантами; близько 700 з них загинули. Російські війська замінували населені пункти, поля та ліси, створюючи серйозну загрозу для мирних жителів. Крім того, російські сили використовували протипіхотні міни, такі як ОЗМ-72, які можуть вбивати на відстані до 80 футів і є одними з найсмертоносніших, застосовуваних в Україні.

Щодо звинувачень на адресу Збройних сил України у використанні мін «Лєпєсток», російська пропаганда часто використовує такі заяви для відволікання уваги від власних злочинів та дискредитації українських військових. Однак незалежні розслідування та звіти міжнародних організацій підтверджують, що саме російські війська систематично використовують заборонені види озброєння та мінують території, наражаючи на небезпеку цивільне населення.

Тому твердження про те, що Росія не воює з мирним населенням і не мінує міста, є черговим прикладом дезінформації, спрямованої на спотворення реальної ситуації та виправдання агресивних дій російських військ в Україні.

Пропагандисти поширюють у соцмережах та інших медіа інформацію, посилаючись на одне з нещодавніх інтерв’ю Такера Карлсона з канадсько-американським адвокатом і лобістом Робертом Амстердамом, що «Томос про автокефалію Православної церкви України був профінансований адміністрацією Байдена через USAID». Однак це — неправда.

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці з’ясували, що Амстердам був найнятий для захисту УПЦ МП у міжнародних інстанціях Вадимом Новінським — скандальним українським олігархом і колишнім народним депутатом, якому Державне бюро розслідувань у січні 2024 року офіційно оголосило підозру в державній зраді та розпалюванні релігійної ворожнечі. Слідство встановило, що з початку російської агресії проти України у 2014 році Новінський публічно просував російські наративи, а також виконував вказівки глави Російської православної церкви патріарха Кирила (Гундяєва), відомого своєю підтримкою війни проти України.  

Що ж до Томосу, то його надання Православній церкві України було ініційоване ще у 2018 році — за часів президентства Дональда Трампа, а не Джо Байдена. Офіційно документ про автокефалію ПЦУ був вручений українській делегації 6 січня 2019 року, коли господарем Білого дому все ще був Трамп. Таким чином, твердження про фінансування процесу адміністрацією Байдена є безпідставним та маніпулятивним.  

Пропагандисти поширюють цю дезінформацію, щоб створити враження, що автокефалія ПЦУ була не волею українських вірян та рішенням Вселенського патріархату, а результатом втручання США. Таким чином вони намагаються дискредитувати незалежність української церкви та посилити теорію змови про «зовнішнє управління» Україною. Окрім того, це частина ширшої інформаційної кампанії Росії, спрямованої на підтримку УПЦ МП як інструмента російського впливу в Україні та виправдання релігійної експансії Москви.

Російські пропагандисти та конспірологи використовують вже наявні речі, маніпулюючи ними проти України, як і у цьому випадку. «15-хвилинне місто» – це концепція міського планування, яка передбачає, що всі необхідні послуги (магазини, лікарні, школи, місця для відпочинку) мають бути розташовані в межах 15 хвилин ходьби чи їзди на велосипеді від оселі. Ця ідея спрямована на покращення якості життя мешканців, зниження навантаження на дороги та зменшення викидів парникових газів. Попри свою очевидну користь, ця концепція стала основою для теорій змови, які стверджують, що вона є механізмом тотального контролю над населенням.

Конспірологічні версії щодо «15-хвилинного міста» набули популярності в середовищах противників екологічних ініціатив, правих популістів і антивладних рухів. Уперше ця теорія активізувалася у 2022–2023 роках у Великій Британії, де окремі політики та блогери стверджували, що місцева влада використовує цей концепт для обмеження пересування громадян. У соцмережах поширювалися заяви, що мешканці будуть зобов’язані залишатися у «своїх районах», а виїзд за їхні межі вимагатиме спеціального дозволу. Ці твердження не мали під собою жодних доказів, проте спровокували протести.

Хоча в Україні концепція «15-хвилинного міста» не є широко впровадженою, російська пропаганда та конспірологи використовують її для дискредитації державних урбаністичних ініціатив. Зокрема, фейкові наративи із використанням цієї теорії застосовували у випадку з містом Ладижин (Вінницька область). Після російських атак на інфраструктуру там розглядалася можливість відбудови за сучасними принципами сталого розвитку. Проте дезінформаційні ресурси та проросійські блогери почали поширювати неправдиві твердження про те, що Ладижин перетворять на «цифровий концтабір», а війна в Україні нібито є постановкою для випробування механізмів контролю над людьми, що спростували фактчекери Logically Facts. 

Теорія змови про «15-хвилинні міста» є ще одним прикладом того, як урбаністичні зміни використовуються в інформаційній війні. Російська пропаганда та іноземні конспірологи намагаються викривити реальні ініціативи, щоб створити враження, ніби українці опиняться під тотальним контролем. Це частина ширшої стратегії, спрямованої на дискредитацію європейських реформ в Україні та посилення панічних настроїв у суспільстві.