Разом із «спеціальною воєнною операцією» чи навіть «українською кризою» російський агітпроп свідомо приховує свої дії та уникає відповідальності. Аби не вдаватися постійно до офіційних формулювань, які увійшли до державної риторики, пропагандисти використовують неформальне визначення війни — «конфлікт».

Цей термін з’явився ще у 2014 році, коли Росія почала називати війну в Україні, анексію Криму й захоплення Донеччини й Луганщини, — «конфліктом». Попри численні докази причетності Росії до війни, офіційно Росія не визнавала факту свого вторгнення в Україну. Тому й називала це буцімто «конфліктом» чи проведенням «бойових дій» або «громадянською війною».

Зараз і тоді ці терміни мають на меті одне — приховати криваву війну, яку веде Путін та  російська армія, отримавши підтримку російського народу відповідними висловлюваннями чи мовчанням. Термін  «конфлікт» викликає асоціації з якимись дипломатичними процесами, з ситуацією, яку можна врегулювати переговорами, домовленостями тощо. Анексія територій та згодом широкомасштабний наступ на територію України, вбивство мирних українців, знищення українських селищ, міст та містечок, захоплення територій — це не прояв дипломатії, а приклад ведення варварської війни, знищення українського народу. Такі дії аж ніяк не підлягають перемовинам і домовленостям та надалі досягненням «миру». У «спеціальній воєнній операції», «українській кризі» та у «конфлікті» є чітке визначення, якого російський агітпроп усіма способами намагається уникнути, — війна. 

Це дванадцятий текст для нової рубрики «Новомова», яку «Детектор медіа» запустив у межах проєкту «Хроніки дезінформації», де розповідатиме та розтлумачуватиме нові лексеми, які агітпроп використовує для викривлення реальності.