«Сьогодні вночі ППО Лаосу намагалося завалити ще кілька наших бортів, але цього разу не вийшло. Мабуть, у цьому напрямі робота ведеться навколонульова, або з нульовим результатом. Радше навіть із негативним, ніж із нульовим. Дуже шкода», — допис з іронією в одному з російських провоєнних телеграм-каналів.

Коли в росіян трапляється черговий епізод зі збиттям їхніх літаків чи вертольотів за незрозумілих обставин, так звані «воєнкори» у своїх публікаціях починають вживати словосполучення «ППО Лаосу». У такий спосіб вони непрямо інформують свою авдиторію про ймовірність «дружнього вогню» від власних зенітників.

У Defense Express пишуть, що «воєнкори» вдаються до цього терміну, оскільки подекуди мають бажання покритикувати актуальний стан справ, однак їм не хочеться сідати у вʼязницю через статтю про «дискредитацію» армії Росії (ст. 280.3 КК).

Пропагандисти поширюють у соцмережах та інших медіа нові вигадки про «злочини» українських військових після повернення з фронту. Зокрема, вони стверджують, що український військовослужбовець, повернувшись із фронту, нібито «вчинив різанину», жорстоко вбивши двох осіб. Стверджується, що однією з жертв був працівник Територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК СП), який раніше мобілізував «убивцю». Також повідомляється, що військовий нібито «розправився з літньою родичкою жертви, яка стала свідком злочину». На додачу до цієї історії, агітпроп поширює вигадку із посиланням на публікацію місцевого видання «Сумські дебати», що український військовий, мешканець Охтирки, нібито «систематично здійснював сексуальне насильство щодо своєї матері», і що суд нібито «не захотів виносити нормальний вирок» — мовляв, «ґвалтівника» засудили до виправних робіт та домашнього арешту. Втім насправді ця інформація не відповідає дійсності. 

Про це написали фахівці проєкту StopFake. Вони з’ясували, що для першої історії пропагандисти використали публікацію харківського видання «Думка» про те, що в Харківській області суд засудив чоловіка до 14 років ув'язнення за вбивства та розбій. У статті йдеться, що мешканець селища Манченки отримав 14 років позбавлення волі за два вбивства, нанесення тяжких тілесних ушкоджень та розбійний напад. Один із цих злочинів стався ще у 2020 році, до повномасштабного вторгнення: чоловік, дізнавшись, що пенсіонерка отримала пенсію, вимагав у неї гроші. Після відмови він задушив жінку, викрав гроші та підпалив її будинок, щоб приховати сліди злочину. Інше вбивство сталося у 2023 році: під час конфлікту зі знайомим засуджений наніс йому два смертельні ножові удари, після чого втік. У публікації «Думки» ніде не згадується, що засуджений був військовослужбовцем, а також про те, що одна з жертв була працівником ТЦК СП. Крім того, пропагандисти стверджують, що «військовий» нібито вбив працівника ТЦК СП, а потім і літню жінку, яка стала випадковим свідком злочину. Однак насправді ці два злочини сталися в різний час і не пов'язані між собою.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень вдалося знайти відповідний вирок суду — рішення №125167609 колегії суддів Харківського районного суду Харківської області від 14 лютого 2025 року. У документі також ніде не згадується, що засуджений був військовослужбовцем, а одна з жертв — працівником ТЦК СП. Більше того, у вироку зазначено, що у 2020 році, під час скоєння першого вбивства, чоловік був неповнолітнім, а отже, не міг служити в армії. Твердження пропагандистів про те, що засудженому нібито «запропонують повернутися на передову», не відповідають дійсності. Згідно з рішенням суду, обвинуваченого визнали винним у скоєнні кримінальних правопорушень та засудили до 14 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Для другої історії опублікований пропагандистами скриншот новини видання «Сумські дебати» був відредагований. Вони навмисно змінили текст, додавши до нього фальшиву інформацію про те, що обвинувачений нібито був військовослужбовцем і здійснював «сексуальне насильство» над своєю матір'ю. В оригінальній новині йдеться, що Охтирський міськрайонний суд призначив мешканцю міста покарання за домашнє насильство. Чоловік систематично ображав свою матір нецензурною лайкою, що призводило до її психологічних страждань та погіршення якості життя. У публікації відсутня інформація про те, що обвинувачений був військовослужбовцем української армії, а також будь-які згадки про сексуальне насильство.

Російські пропагандисти поширюють такі фейки з кількох ключових причин. Зокрема, вони намагаються створити образ українських військовослужбовців як неконтрольованих, агресивних та небезпечних для суспільства осіб. Подібні вкиди також спрямовані на провокування суспільного невдоволення та страху серед українців. Якщо люди почнуть боятися мобілізованих військових або сумніватися в їхній моральності, це може підірвати єдність суспільства та зменшити підтримку ЗСУ. Якщо самих військовослужбовців та їхні родини постійно атакують подібними вкидами, це може створювати психологічний тиск. Такі дії спрямовані на те, щоб військові почувалися ізольованими, несправедливо звинуваченими або відчували, що суспільство їм не довіряє. Ця стратегія є частиною ширшої інформаційної війни, яку веде Росія проти України, намагаючись розхитати ситуацію зсередини.

Пропагандисти поширюють у соцмережах інформацію про те, що Україна нібито є «поліцейською державою». У відповідних повідомленнях стверджується, що на кожні 10 громадян нібито припадає один поліцейський, а загальна кількість правоохоронців буцімто становить 300 тисяч. Також пропагандисти заявляють, що українські поліцейські «переховуються в тилу» та не залучені до оборони країни. Однак насправді ці твердження не відповідають дійсності.

Про цей випадок пишуть на StopFake. Фахівці проєкту зазначають, що згідно з офіційними даними станом на грудень 2024 року, чисельність особового складу Національної поліції України становить 100 тисяч осіб – тобто втричі менше, ніж вказано в дезінформаційних постах. Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко повідомив, що 25% українських поліцейських – жінки, а ще 17% – чоловіки, які не досягли мобілізаційного віку. Фейком є й твердження про те, що поліцейські не беруть участі у війні. Зокрема, приблизно 10 тисяч співробітників поліції воюють у складі Сил оборони України. Наприклад, у Національній поліції було сформовано штурмову бригаду «Лють», яка діє на передовій. Ще 25 тисяч поліцейських постійно перебувають у зонах бойових дій, займаючись евакуацією мирного населення та роботою на блокпостах. 40-45 тисяч співробітників поліції, Нацгвардії та Держприкордонслужби постійно виконують бойові завдання в зоні бойових дій і прифронтових регіонах.  

Що стосується міфу про «поліцейську державу», то до 2014 року ситуація справді була іншою. До Революції Гідності та російського вторгнення режим експрезидента Віктора Януковича активно посилював контроль над населенням, а не армією. На кінець 2013 року в Україні працювали 357 700 співробітників МВС, тоді як чисельність Збройних сил України становила лише 168 201 військовослужбовця – більш ніж удвічі менше. Ця диспропорція свідчить про те, що режим Януковича цілеспрямовано ослаблював армію, водночас нарощуючи силовий апарат для контролю над суспільством. Це була частина підготовки до можливого придушення протестів і забезпечення проросійської політики.  

У такий спосіб російська пропаганда намагається спотворити реальність, відвернути увагу від власних репресивних методів та підірвати довіру до українських силових структур.

Пропагандисти поширюють у соцмережах інформацію про те, що волонтери нібито збирали кошти на «неіснуючу» бригаду ЗСУ. У таких «новинах» вони додають скриншоти дописів у соцмережах волонтерських організацій із звітами про допомогу 38-й окремій артилерійській бригаді, додаючи до них відповідь Міністерства оборони України, в якій зазначено, що такої бригади немає. «З 2023 року волонтерські групи активно збирали пожертви і передавали допомогу бойовикам якоїсь 38 ОАБр. Лише нещодавно Міністерство оборони України офіційно заявило, що «38-ї окремої артилерійської бригади» у складі ЗСУ не існує. То в чиїх кишенях осідали гроші наївних українців?» – пише одне з російських медіа. Насправді ця історія є маніпуляцією. 

Про неї пише StopFake. Фахівці проєкту з’ясували, що хоч скриншоти, які використовують пропагандисти, дійсні, а у волонтерських групах «Благодійний фонд Пульс Добра» та «Кухарський батальйон Вінниччини» справді публікувалися звіти про допомогу 38-й окремій артилерійській бригаді. Також справжньою є відповідь Міноборони України, де зазначено, що бригада не існує. Однак агітпроп навмисно приховав важливий факт – ця бригада дійсно існувала, але була розформована відносно недавно.  

Бригада була сформована ще у 2018 році в Житомирській області. Після повномасштабного вторгнення Росії про неї майже не було згадок. У 2023 році волонтери почали збирати допомогу для військових цієї бригади, що свідчить про її активність на той момент. До кінця 2023 року бригада зникла з публічного простору, а згодом була офіційно розформована. Цю інформацію підтверджує портал Militaryland, який 15 лютого 2025 року опублікував матеріал про 38-му бригаду. Журналісти звернулися за коментарем до виконувача обов’язків командувача артилерійськими і ракетними військами ЗСУ полковника Віталія Мешка, який офіційно повідомив, що бригада більше не існує, оскільки її було розформовано.  

Пропагандисти використали старі звіти волонтерів за 2023 рік та свіжу відповідь Міноборони про розформування бригади, щоб створити хибне враження про те, що українці нібито донатили на неіснуючий підрозділ. У такий спосіб вони намагаються дискредитувати волонтерський рух в Україні та підірвати довіру до благодійних ініціатив, які допомагають армії.