Пропагандисти розповсюджують у своїх медіа інформацію, що українська влада, якщо їй щось не подобається в роботі журналістів, нібито може їх просто ліквідувати, а західні правозахисники, мовляв, промовчать. Це буцімто підтверджують кейси «жертв» української влади. Втім фахівці Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки розібрали детальніше ситуацію із кількома “мучениками”, про яких активно згадує пропаганда. 

• Андрій Стєнін – російський «журналіст», який у липні 2014 року працював фотографом для «РИА Новости», знімав катування полонених українських військових на Донеччині. Ці матеріали використовувалися російською пропагандою для деморалізації ЗСУ. Загинув 2014 року.

• Ігор Корнелюк і Антон Волошин – кореспонденти ВГТРК, які в 2014 році висвітлювали окупацію сходу України, намагаючись підтримати гібридну агресію Росії. Загинули 2014 року.

• Дар’я Дугіна – пропагандистка, яка, серед іншого, називала різанину в Бучі у 2022 році «інсценуванням», відзначалася антиукраїнською риторикою. Загинула 2022 року.

• Владлен Татарський (Максим Фомін) – колаборант і пропагандист, що воював у складі бандформувань «ЛНР» і «ДНР», був громадянином Росії. Загинув 2023 року.

• Гонсало Ліра – пропагандист, який підтримував кремлівських колег, таких як Аліна Ліпп, Грем Філіпс і Патрік Ланкастер, активно поширюючи їхні фейки. За словами пропагандистів, помер в українському СІЗО у 2024 році, але Україна цього не підтверджує.

У такий спосіб, Кремль намагається представити загибель власних пропагандистів в різних обставинах як «жертву репресій» з боку Києва, що є частиною їхньої дезінформаційної кампанії. Мета таких маніпуляцій – створити враження про те, що Україна веде боротьбу не тільки проти російських агресорів, а й проти міжнародної преси, що ставить під сумнів її статус демократичної держави.