Тактики Як російська пропаганда стигматизує тему ментального здоров’я
Стигматизація — негативне виділення людини або ж групи людей в суспільстві за якоюсь ознакою. Найчастіше більшість стигматизує людину чи групу за ознакою, яка відрізняє їх від загалу. Наприклад, це працює з людьми з ЛГБТКІА-спільноти чи з людьми з інвалідністю тощо. На стигматизацію впливають забобони, ідеологеми, які історично встановилися в конкретному суспільстві і стали частиною світогляду його членів. При цьому певні характеристики конкретної людини не беруться до уваги. Стигма — властивість, на підставі якої формується негативний стереотип. Тому практично всі стигми є за своєю суттю стереотипами. Наприклад, «усі геї вдягаються, як жінки» тощо. Тобто йдеться про стереотипи, які формуються на узагальненнях і переважно не мають підтвердження в реальному житті.
Стигматизувати можна різні групи людей, і російська пропаганда також використовує стигматизацію як інструмент. Наприклад, говорячи й пишучи про ментальне здоров’я. «Досить скиглити, слабак!» — саме в такий спосіб можна коротко описати, як ментальне здоровʼя представлене в російській пропаганді. До прикладу, агітпроп поширює фейки, що українські військові нібито скуповують антидепресанти, називаючи їх слабкими й нездатними воювати. Мовляв, українські військові не витримують ситуації на фронті, а після повернення додому не можуть пристосуватися до нормального життя і становлять небезпеку для цивільних. Зокрема, для підтримки цих меседжів у мережі поширювали фейк щодо дефіциту антидепресантів в Україні. Буцімто він виник через те, що їх скупили українські військові.
«Слабкодухим» українським військовим агітпроп протиставляє російських — витривалих морально. Проте замовчування проблеми не означає її відсутність, і Росія, на відміну від України, продовжує її поглиблювати ігноруванням. Ще задовго до повномасштабної війни в російській армії були поширеними самогубства, спричинені дідівщиною. Сама ж дідівщина має у своїй основі приниження осіб за віком або субʼєктивними критеріями, які для себе визначають особи-агресори. Однак офіційна статистика, навпаки, ігнорує проблему та применшує її значення. Імовірно, активні бойові дії, які веде російська армія, лише погіршили ситуацію.