Пропагандисти роками намагаються пояснювати актуальній події конспірологією, щоби перекласти відповідальність за проблеми з реальних політичних акторів на уявні «світові уряди». Деякі такі теорії сягають корінням позаминулого століття, як, наприклад, відома фальсифікація кінця ХІХ — початку ХХ сторіччя під назвою «Протоколи сіонських мудреців».

Цей текст вперше був опублікований в 1903 році в Російській імперії, хоча в рукописних варіантах існував раніше. В ньому викладено нібито плани певної єврейської організації зі встановлення світового домінування. Справжнє авторство тексту невідоме, певні його частини скопійовані з давніших памфлетів, тобто він є компіляцією тогочасних конспірологічних антисемітських уявлень.

Чому такий «документ» набув популярності саме в Росії? Головні тези уявного плану євреїв — використання різноманітних ідеологій, від ніцшеанства до комунізму, для підриву «традиційних» підвалин суспільства, які заважають встановленню світового панування. Головні ж вороги євреїв та масонів, за «Протоколами», — інститути католицького папства та російського самодержавства. Такий погляд на політичні й суспільні процеси пасував російським монархістам-консерваторам, які захищали царя як єдину справжню перепону на шляху «сатанинських сил» до захоплення влади.

Сучасна російська пропаганда не використовує «Протоколи», хоча конспірологічний антисемітизм загалом часто з'являється навіть у висловах найвищих представників путінського режиму, не говорячи вже про маргінальніших пропагандистів. Проте загалом можна помітити, що підхід конспірологічного агітпропу не змінився. Так само сучасне «зло», від українського «нацизму» до західного «культурного марксизму» прагне знищити «все добре», що є у світі, а єдиний, хто цьому «протистоїть», — російський цар, який нині називається президентом. Хіба що тепер замість умовних євреїв світу загрожує умовний «глобальний уряд».

Таким примітивним прийомом пропагандисти прагнуть досягнути двох цілей. По-перше, перекласти відповідальність за суспільні проблеми з реальних представників влади, насамперед того самого царя-президента, який десятиліттями перебуває при владі, на когось іншого. По-друге, згуртувати населення навколо «традиційної» влади, адже вона нібито єдина, хто може захистити від проблем (насправді цією ж владою інспірованих). Проте на початку ХХ сторіччя «Протоколи сіонських мудреців» не допомогли російському царю та його пропагандистам утримати владу. На їх прикладі можна добре побачити, що конспірологія не здатна подолати суспільні суперечності, а авторитарні режими часто падають раптово та жорстко, передовсім для їх очільників.