Вірусне відео з казковим Румпельштільцхеном, яке в жовтні 2026 року перетворилося на міжнародний мем і зібрало мільйони переглядів, створили авторки російського ШІ-проєкту «НейроФерма». Його зв’язок із Росією підтверджують дані про реєстрацію підприємницької діяльності однієї з авторок в Оренбурзькій області. Водночас доказів співпраці проєкту з російськими державними структурами чи пропагандистськими медіа не виявили. Про російський слід розповів Андрій Богданович із «Детектора медіа».

Ролик із персонажем казки братів Грімм спочатку сприймали як фрагмент старого фентезійного фільму. У відео чоловічок з кучерявим волоссям танцює перед переляканою дівчиною, перетворює солому на золото і зрештою стає принцом. Деякі користувачі навіть намагалися знайти цей епізод у фільмі «Румпельштільцхен» 1987 року. Насправді такого фрагмента у стрічці немає — відео повністю створене за допомогою штучного інтелекту.

Першоджерело вдалося встановити завдяки дослідникам інтернет-культури з Know Your Meme та журналістам NBC News. 27 серпня 2026 року ролик опублікували в інстаграмі у спільному дописі акаунтів Stroinaya, Neuroferma й Anna Glinskaya. NBC News називає основною авторкою відео Тетяну Терещенко, яка представляється ШІ-художницею та режисеркою.

Спочатку ролик був демонстрацією можливостей генеративного штучного інтелекту: авторки показали, як можна створити кінематографічну історію без акторів, знімальної групи й декорацій. Про використання ШІ вони повідомляли відкрито.

Міжнародним мемом відео стало після того, як інші користувачі почали додавати до нього музику й нові підписи. 29 вересня користувач тіктоку @6aimbot9 опублікував перероблену версію під пісню американського репера Riff Raff «Tip Toe Wing In My Jawwdinz». За тиждень ролик набрав понад 850 тисяч переглядів. 1 жовтня його поширили в соцмережі X, де публікація за наступні п’ять днів зібрала 9,8 мільйона переглядів. Згодом з’явилися десятки варіацій з персонажами серіалів, відомими людьми та стримерами.

За даними розслідування, початкове відео створили в межах проєкту «НейроФерма», який представляють Тетяна Терещенко й Анна Глинська. Проєкт займається виробництвом рекламних роликів, анімації, музичних кліпів, цифрових моделей і короткометражних фільмів за допомогою ШІ. Також на його сайті продають навчальні курси зі створення цифрового контенту. Станом на жовтень 2026 року їхня вартість становила від 14 450 до 24 490 російських рублів.

«НейроФерма» заявляє про понад тисячу учнів, більш ніж два роки роботи зі штучним інтелектом і співпрацю з понад 40 великими замовниками. Однак ці показники є твердженнями самого проєкту, незалежного підтвердження їм немає. Автори розслідування припускають, що вірусне відео може бути для студії не лише творчою роботою, а й демонстрацією її можливостей потенційним клієнтам.

Російський зв’язок проєкту підтверджують його реквізити. На сайті «НейроФерми» вказана індивідуальна підприємиця Анна Глинська. Дані російських бізнес-реєстрів свідчать, що її підприємницьку діяльність зареєстрували 27 лютого 2026 року в Оренбурзькій області. Основним видом діяльності зазначена роздрібна торгівля через інтернет, серед додаткових — освітні та інші послуги. Водночас реєстрація бізнесу в цьому регіоні сама по собі не доводить, що обидві авторки там проживають.

У розслідуванні також перевірили можливі зв’язки «НейроФерми» з російськими державними структурами. Документальних підтверджень співпраці з Міністерством оборони Росії, російськими військовими чи державними пропагандистськими медіа не знайшли. У відкритих реєстрах немає й підтверджених державних контрактів зареєстрованої підприємниці. Водночас такі дані не охоплюють усіх можливих приватних замовлень і субпідрядів.

Також не вдалося знайти повного переліку понад 40 великих клієнтів, про співпрацю з якими заявляє проєкт. Немає й належним чином підтверджених публічних заяв Терещенко та Глинської на підтримку російського вторгнення в Україну або його засудження. Частина їхніх публікацій у соцмережах недоступна, а повного архіву дописів за 2022–2026 роки немає. Тому називати авторок російськими пропагандистками на основі зібраних даних було б безпідставно.

Водночас історія відео демонструє, як комерційний цифровий продукт може поширюватися міжнародною аудиторією, майже повністю втрачаючи зв’язок із першоджерелом. Мільйони користувачів бачать кумедний танець, додають власні жарти й поширюють мем, не знаючи, хто його створив і де зареєстрований бізнес авторів.

Це не означає, що кожен розважальний продукт російського походження є інформаційною загрозою або що за його поширенням стоїть Кремль. Однак популярність відео може стати додатковою рекламою для студії, допомогти їй здобути впізнаваність і зацікавити потенційних замовників. Тож навіть розважальний контент варто перевіряти на предмет його походження та авторства.