Під час президентської кампанії в Польщі енергетика стала однією з найбільш суперечливих, але водночас об’єднуючих тем. Більшість кандидатів, які 18 ттравня позмагаються за посаду президента держави погоджуються, що енергія має бути «польською» — незалежною, стабільною і виробленою на місці. Проте є значні розбіжності щодо джерел цієї енергії. У деталях поглядів кандидатів розібрались фактчекери проєкту Demagog.pl.

Попри те, що, за даними Forum Energii, частка вугілля в енергобалансі Польщі знижується, воно досі забезпечує понад половину виробництва електроенергії. І хоча з фінансового погляду підтримка вугільних блоків уже скоро стане збитковою, деякі кандидати відкрито захищають вугілля. «Вугілля — це, панове, польське золото», — заявив Марек Якубяк під час дебатів у Коньських, повторивши міф про запаси вугілля на 900 років.

Його підтримує Кароль Навроцький із гаслом: «Федрувати, видобувати, розвивати». Григорій Браун теж не бачить майбутнього без вугілля: «Польща лежить на вугіллі, Польща стоїть на вугіллі». Славомір Менцен звинувачує ЄС у високих цінах на електроенергію і вважає, що без європейських регуляцій видобуток знову стане вигідним. Проте OKO.press вказує, що аргументи Менцена — маніпулятивні: польське вугілля дороге не через ЄС, а через об’єктивні економічні чинники.

Усіх прихильників вугілля об’єднує опозиція до Європейського Зеленого курсу. Але навіть скептики визнають, що президент не має повноважень скасовувати ухвалені в ЄС закони. «Акти права ЄС були ухвалені, бо політики так вирішили», — нагадує кандидат Марек Вох.

Разом з тим більшість кандидатів погоджуються: енергетична трансформація повинна бути справедливою. «Це не лише питання енергетики, а й традиції, гордості і місцевої ідентичності», — зазначив Рафал Тшасковський, говорячи про Сілезію. «Дитина шахтаря має такі ж права, як і дитина еколога», — підкреслив Сzymon Hołownia. А представниця лівих Магдалена Бєйат запевнила: «Відповідальність лівої президентки — зробити так, щоб трансформація не відбувалась коштом звичайних людей».

Більшість кандидатів також підтримують розвиток атомної енергетики. Сейм Польщі нещодавно виділив понад 60 млрд злотих на будівництво АЕС, і 92,5% опитаних громадян це схвалюють. Адріан Зандберг бачить в атомі ключ до незалежності: «Або ми дійсно швидко будуємо 8 ядерних блоків, або залежимо від диктатур». Він пропонує 15-річний план атомної індустрії — амбітніший, ніж урядовий, який передбачає лише дві АЕС до 2043 року.

Складнішою є ситуація з відновлюваними джерелами енергії. Шимон Головня назвав їх частиною «польського шляху»: «Польський вітер, польське сонце, польський атом». Рафал Тшасковський бачить у відновлювальних джерелах енергії прояв енергетичного патріотизму. Магдалена Бєйат хоче, щоб інвестиції в енергетику не враховувались у дефіциті бюджету ЄС.

Натомість Марек Якубяк назвав вітрову енергію «фантазією» і поширював неправду про морські вітрові станції. А Артур Бартушевич, відомий критик Зеленого курсу, брав участь у заході разом із прихильником псевдомедицини, де засуджував інвестиції у вітрову енергетику.

Попри науковий консенсус щодо зміни клімату, більшість поляків не вважають її пріоритетною темою виборів, свідчать дані соціологів із CBOS. Проте вона залишається викликом, який вимагає уваги політиків — незалежно від того, чи обирають вони «польський вітер», «польський атом» чи «польське золото».