На початку червня 2026 року Зеленський звернувся до Путіна з відкритим листом, запропонувавши пряму зустріч, повне припинення вогню на час переговорів, обмін полоненими «всіх на всіх» і повернення депортованих дітей. Kremlin-aligned Ukraina.ru відреагувала матеріалом, у якому ця ініціатива подається як «стара схема»: Київ нібито імітує мирні зусилля, щоб отримати схвалення Заходу й продовжувати війну. Додатковий аргумент — Зеленський нібито «нелегітимний», бо його п'ятирічний мандат збіг у травні 2024 року, а отже, Москві нема з ким говорити, йдеться у матеріалі румунського фактчекінгового проєкту Veridică.

Чому це маніпуляція

По-перше, аргумент про «нелегітимність» Зеленського — це свідома підміна понять. Конституція України передбачає, що президент виконує повноваження до складення присяги новообраним. Водночас законодавство прямо забороняє проведення виборів в умовах воєнного стану. Мільйони громадян — у вимушеному переселенні, сотні тисяч — на фронті, частина території — окупована або під обстрілами. Саме ці обставини, породжені російською агресією, унеможливлюють вибори. Москва створила ситуацію, за якої вибори неможливі, а тепер використовує їх відсутність як привід відмовитися від переговорів.

По-друге, наратив про «Росію, відкриту до діалогу» спростовується хронологією подій. У травні 2025 року Зеленський підтримав ідею зустрічі в Стамбулі — Путін відмовився приїхати. У червні 2026 року Путін відхилив і відкритий лист, знову поставивши під сумнів «щирість» Києва. Умови Москви для переговорів фактично передбачають визнання окупації, зміну влади в Україні та обмеження її військового потенціалу — тобто капітуляцію, а не мир.

По-третє, посилання на Мінські угоди й Стамбул використовуються вибірково. Пропаганда замовчує, що саме Росія в лютому 2022 року визнала «ДНР» і «ЛНР» і розпочала повномасштабне вторгнення, порушивши власні попередні зобов'язання. Переговори 2022 року не дали результату не через рішення Києва, а через масові воєнні злочини на окупованих територіях — зокрема в Бучі, — які докорінно змінили контекст.

По-четверте, про легітимність варто говорити в обох напрямках. Путін перебуває при владі 27 років. ОБСЄ не отримала запрошення спостерігати за президентськими виборами в Росії 2024 року. Голосування проводилося зокрема на окупованих українських територіях. Режим, що знищив реальну політичну конкуренцію, не має підстав ставити під сумнів легітимність держави, яку сам атакував.

Контекст

Генеральна Асамблея ООН ще у березні 2022 року зажадала негайного виведення російських військ з України. МКС видав ордер на арешт Путіна у зв'язку з депортацією українських дітей. Європейський парламент визнав Росію державним спонсором тероризму. Ці факти визначають реальний контекст питання про те, хто саме відмовляється від миру.

Висновок

Матеріал Ukraina.ru інвертує причинно-наслідковий зв'язок: мирну пропозицію Києва подає як доказ агресивних намірів, а систематичну відмову Москви від будь-яких форматів переговорів — замовчує. Це класична пропагандистська техніка перекладання відповідальності.