Таку тезу поширюють російські пропагандистські медіа. Мовляв, в Європі немає свободи слова, адже там блокують російські медіа й «не дають суспільству чути альтернативну думку». У повідомленнях також як приклад наводили ситуацію, коли Верховний представник ЄС Жозеп Боррель зреагував на арешт Евана Гершковича в Росії, заявивши, що «журналісти повинні мати свободу роботи й право на захист». Пропагандисти у своїх повідомленнях запитують, чи збирається Боррель закликати до звільнення журналіста Джуліана Ассанжа, якого помістили у британську в'язницю за викриття воєнних злочинів США та НАТО.

Насправді меседж, що в країнах ЄС, як й у США немає свободи слова, не новий. Російський агітпроп просуває його час від часу, щоб усталити думку, що тамтешнім медіа вірити не варто, оскільки всі вони нібито маріонеткові та просувають єдину позицію урядів країн. У таких меседжах агітпроп застосовує тактику віддзеркалення: насправді відсутність свободи слова є якраз в Росії, де більшість медіа поширюють позицію уряду країни і є пропагандистськими.

На кейс в мережі звернули увагу аналітики проєкту EU vs Disinfo. Насправді порівняння американського журналіста Евана Гершковича, заарештованого в Росії 29 березня та звинуваченого в шпигунстві, з Джуліаном Ассанжем є типовим прийомом Whataboutism, риторичним прийомом для відвертання уваги. Еван Гершкович — журналіст WSJ, якого незаконно затримали в Росії. ЄС засудив його затримання, а генсек «Репортерів без кордонів» назвав затримання Гершковича «інституційним захопленням заручників». Натомість Джуліан Ассанж є засновником Wikileaks, який оприлюднив численні секретні документи та зараз утримується у Великій Британії.

За даними  «Репортерів без кордонів», найбільше свободи преси та слова мають країни Заходу, серед яких переважають європейські країни, а також Канада та Сполучені Штати. Натомість Росія, де посилюються  авторитарні тенденції, посідає 150 місце зі 180 у рейтингу свободи преси.