У російських пропагандистських медіа та телеграм-каналах поширюється цитата засновника месенджера Телеграм Павла Дурова, яка нібито викриває «змову за участі французьких спецслужб» щодо нещодавніх президентських виборів у Румунії. Як підкреслюють експерти проєкту EUvsDisInfo, це класичний приклад маніпуляції та перекручування фактів із метою підриву довіри до демократичних процесів.

Пропагандисти стверджують, що Дуров буцімто публічно викрив спробу впливу французьких спецслужб на вибори в Румунії. За версією агітпропу Париж хотів змусити Телеграм «блокувати консервативні голоси». Це, на думку розповсюджувачів фейку, дозволило європейській «мафії» фальсифікувати результати виборів і не допустити до влади кандидата Джордже Сіміона. Ключовий меседж цієї дезінформаційної кампанії: «народ ніколи нічого не вирішує, усе контролюють еліти». Цим кремлівська пропаганда намагається підірвати віру громадян у чесність виборів не лише в Румунії, а й загалом у демократичних країнах.

Що сталося насправді?

Павло Дуров справді заявив, що представники французьких спецслужб зверталися до нього з проханням обмежити певний контент у Telegram. Проте у своєму дописі на платформі X 18 травня 2025 року він уточнив: «Цієї весни в Hôtel de Crillon у Парижі глава французької розвідки Ніколя Лернер попросив мене заблокувати консервативні акаунти в Румунії перед виборами. Я відмовився. Але ця заява була зроблена людиною, яка не надала жодних доказів». Тобто йдеться не про офіційне втручання, а про непідтверджене прохання, яке Дуров, за його ж словами, не виконав.

Генеральна дирекція зовнішньої безпеки (DGSE), розвідслужба Франції, публічно спростувала слова Дурова: «DGSE справді зверталася до Павла Дурова з питань, що стосуються боротьби з тероризмом та розповсюдженням дитячої порнографії, але категорично спростовує будь-які прохання про блокування акаунтів у зв’язку з виборчими процесами». Тобто жодного підтвердження тиску на Телеграм для цензури політичного контенту не було надано.

Подібні фейки це частина ширшої дезінформаційній кампанії, що має на меті дискредитувати вибори в Румунії, представити вибори у країнах ЄС як «змову еліт» та стимулювати недовіру до демократичних інститутів у країнах Східної Європи. 

Росія перетворює пісенний конкурс Євробачення не просто на об’єкт критики, а на інструмент «культурної війни». Пропагандисти десятиліттями намагалися поєднати популярність конкурсу серед росіян з наративами про нібито моральну перевагу Росії над «західним занепадом». Як Росія систематично намагається дискредитувати Євробачення, використовує музику як платформу для ідеологічної боротьби, та відроджує радянську «альтернативу» конкурсу у вигляді «Інтербачення», розбиралися аналітики проєкту EUvsDisInfo.

Від веселкових прапорів до «Гейропи»

У проросійській риториці Європа це не просто географічне об'єднання, а символ морального падіння. Ключовим мемом стала вигадана Кремлем назва «Гейропа», яка в їхній інтерпретації уособлює усю «збоченість» Заходу. І Євробачення, із його інклюзивністю та відкритістю до ЛГБТК+ спільноти, у цій картині світу стало символом «західної дегенерації».

Ця риторика активно почала використовуватися ще з 2014 року, коли термін «Гейропа» був вперше прив'язаний саме до Євробачення. Відтоді конкурс стабільно фігурує у кремлівських кампаніях дискредитації західних цінностей.

Ображений глядач: реакція Росії після відсторонення

У 2022 році Росія була виключена з Євробачення через повномасштабне вторгнення в Україну. Втративши можливість брати участь у конкурсі, Кремль активізував інформаційні атаки на нього. У 2024-му, після конкурсу в шведському Мальме, російські державні медіа вибухнули агресивною риторикою. Речниця МЗС РФ Марія Захарова заявила, що конкурс «перевершив будь-які оргії, шабаші та блюзнірства».

Пропагандистські ресурси заявили, що перемога «гомосексуаліста зі Швейцарії» є черговим доказом морального занепаду Європи, а сам конкурс назвали «болотом аморальності й антикультурних цінностей».

Інтербачення як «анти-Євробачення»

У лютому 2025 року Володимир Путін видав указ про створення «Інтербачення», альтернативного конкурсу пісні, який має стати відповіддю Євробаченню. За задумом, новий конкурс має пропагувати «традиційні духовно-моральні цінності» та бути вільним від будь-яких «перверсій», як висловився очільник російського МЗС Сергій Лавров. У часи Холодної війни СРСР уже створював схожий проєкт, конкурс «Інтербачення» проводився з 1965 по 1980 роки. Тепер його відродження є не просто спробою створити культурну альтернативу, а прямим відлунням радянського минулого. Очолив підготовку конкурсу особисто заступник голови адміністрації Путіна Сергій Кирієнко, який відкрито заявляє, що суспільство треба «програмувати». Він відомий як один з архітекторів сучасної кремлівської дезінформаційної машини.

Співати буде не будь-хто

Участь у новому конкурсі вже підтвердила Білорусь. Серед потенційних учасників також розглядаються Китай, Азербайджан, Бразилія, Куба, Киргизстан та країни Близького Сходу. Від Росії, як очікується, виступатиме співак Шаман (Ярослав Дронов), палкий прихильник Путіна та автор пісні «Встанем», що стала музичним тлом прокремлівських мітингів. Його інший хіт «Я русский» із націоналістичними мотивами викликав паралелі з естетикою Третього рейху.

Війна не лише зброєю, а й піснею

Історія з Шаманом це лише ілюстрація ширшого процесу: Кремль дедалі частіше використовує культуру як арену ідеологічного протистояння. Якщо у 2003 році Росія ще могла відправити на Євробачення поп-дует t.A.T.u, що позиціонувався як лесбійська пара, то сьогодні ті самі ідентичності стали об’єктами заборон. У 2023 році Росія навіть оголосила міжнародний ЛГБТ-рух «екстремістською організацією».

Відродження Інтербачення це нав’язування російського бачення «норми», відмежування від Європи, підсилення уявлень про «духовну перевагу» та просування авторитарної культурної політики. Пісенний конкурс стає частиною гібридної війни Кремля, війни за уми, цінності та ідентичність.