Російський міністр закордонних справ Сергій Лавров знову вдався до дезінформації. Цього разу він нібито передав держсекретарю США Марко Рубіо добірку цитат українських високопосадовців, у яких ті начебто закликають до знищення «русні». Насправді ці заяви вирвані з контексту, перекручені або вигадані. Пропагандистські потуги головного російського дипломата спростували фактчекери з проєкту «Без брехні».

У своїй заяві Лавров стверджував, що українське керівництво — зокрема президент Володимир Зеленський, керівник Офісу президента Андрій Єрмак, прем’єр-міністр Денис Шмигаль і радник Єрмака Михайло Подоляк — нібито відкрито говорили про потребу фізично знищувати росіян.

Проте фактчекери наголошують: подібні заяви — типова спроба Кремля перекласти відповідальність за війну на Україну, виставивши її владу «терористичною», «нацистською» та «антиросійською». Ці заяви є  підміною причин і наслідків: жорстка риторика українських посадовців — не причина, а наслідок повномасштабної війни, розв’язаної Росією. Заяви українських лідерів — відповідь на масові вбивства, бомбардування та геноцид, що триває з лютого 2022 року.

Як підтверджує звіт Моніторингової місії ООН, станом на липень 2025 року внаслідок вторгнення Росії в Україні загинуло щонайменше 13 580 цивільних осіб, серед них 716 дітей, і ще понад 34 тисячі було поранено. У червні 2025-го кількість загиблих цивільних стала рекордною за останні три роки.

Ще одна маніпуляція Лаврова — спроба прирівняти будь-яку критику дій Росії до «русофобії». Така риторика ігнорує ключове: йдеться не про ворожість до культури чи народу, а про осудження або протидію агресії, воєнним злочинам і геноциду, скоєним державою-агресором.

Цинізм Лаврова особливо кричущий на тлі справжніх закликів до геноциду з боку російських пропагандистів. Зокрема, Антон Красовський, ексдиректор RT, заявляв, що українських дітей «треба топити». Його вже засудили в Україні. Володимир Соловйов неодноразово закликав до масових ударів по українських містах і «карання» всіх українців без винятку. А сам Лавров порівнював Зеленського з Гітлером, заявляв, що український президент — «нацист» і «зрадник єврейського народу».

Ці приклади демонструють, що справжнє джерело мови ненависті та закликів до знищення — не Київ, а Москва. Кремль не просто воює — він намагається виправдати злочини через брехню, яка щоразу дедалі більше втрачає переконливість в очах світу.

У болгарських соцмережах поширюють неправдиву інформацію про те, що нібито Туреччина підписала таємну угоду з Росією і готується вийти з НАТО. У дописах стверджується, що президенти Реджеп Тайїп Ердоган і Володимир Путін досягли домовленості, яка може призвести до «історичного розриву» в Альянсі. Також публікують згенеровану штучним інтелектом фейкову фотографію лідерів. Фейк розвінчали фактчекери з проєкту Factcheck.bg.

Офіційних заяв про вихід Туреччини з НАТО не було. Більше того, країна продовжує активно брати участь у навчаннях, операціях та ухваленні рішень усередині Альянсу. Наступний саміт НАТО, як уже оголосили, пройде саме в столиці Туреччини — Анкарі.

Поширення фейку посилюється вигаданими джерелами: зокрема, згадуються нібито «грецький розслідувальний портал Katapodis News» і так званий «польський військовий аналітик М. Казмерчик», однак у відкритих джерелах немає підтверджень існування ні сайту, ні експерта.

Фактчекери з’ясували, що остання відома зустріч Ердогана з Путіним відбулася в Сочі ще 4 вересня 2023 року. Під час неї йшлося про ситуацію в Україні та експорт зерна. Відтоді нових переговорів не було, а меморандумів між Анкарою та Москвою у сфері безпеки — тим більше.

Натомість 24 червня 2025 року військовий представник Туреччини в НАТО, генерал-лейтенант Кемаль Туран, заявив: «Туреччина завжди ставила НАТО в центр своєї політики оборони і безпеки. Ми будемо й надалі виконувати всі свої зобов’язання як союзник, як робили це протягом останніх 73 років».

Сьогодні Туреччина є однією з країн, що робить найбільший внесок у місії НАТО. Вона забезпечує присутність командувань Альянсу на своїй території, розміщує військові об’єкти (зокрема в Інджирліку, Коньї та Кюреджику), а також виконує роль посередника у війні Росії проти України. Хоча Анкара не вводила санкцій проти Кремля, вона не визнає незаконної окупації українських територій.

Соціологічні дослідження також свідчать: більшість турецьких громадян підтримує членство своєї країни в НАТО — таких 65%, проти лише 20%, які виступають за вихід.

Отже, твердження про нібито вихід Туреччини з НАТО — вигадка без жодного підтвердження. Як пишуть болгарські фактчекери, воно є частиною ширшої кампанії з дезінформації, яка намагається послабити довіру до євроатлантичної єдності.

Російські медіа поширили тезу, нібито рівень життя в Україні падає через заборгованість Заходу, зманіпулювавши дослідженням Центру економічної стратегії, повідомляє команда StopFake. Насправді, згідно з результатами дослідження ринку праці та безробіття, проведеного Центром економічної стратегії в липні 2025 року, рівень життя населення в Україні справді падає, проте основною причиною цього є російська агресія.

На захист від агресії з боку Росії Україна щодня витрачає понад 5 мільярдів гривень. Оборона держави фінансується коштом внутрішніх доходів, зазначає український уряд. В Україні фіксується суттєве зростання рівня бідності з початку повномасштабного російського вторгнення — частка громадян за межею бідності зросла щонайменше на 1,8 мільйона осіб. Через розв’язану Росією війну страждає людський і фізичний капітал країни. Російські масові атаки спричиняють масштабну еміграцію — як внутрішню, так і зовнішню. Наслідками війни є також скорочення площ сільськогосподарських земель, збитки інфраструктури, знищення малого і середнього бізнесу тощо.

Отже, саме російська збройна агресія є причиною занепаду української економіки. Попри це, українці залишаються прикладом стійкості та незламності у важкі часи — в нашій державі збережено критично важливі соціальні та медичні послуги, приватний і малий бізнес, доступ дітей до освіти.

Поширення дезінформації такого типу є послідовним і стратегічним кроком Росії з метою погіршити відносини України з міжнародними партнерами та посіяти зерно зневіри стосовно підтримки Заходу в українському суспільстві.

Матеріал підготувала Анастасія Сизоненко

Російські пропагандистські медіа повідомили, що ООН засудила Україну за жорстоке поводження з військовополоненими, посилаючись на останню доповідь Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ). Це — маніпуляційна тактика, метою якої є спотворення інформації, пояснює команда фактчекерів StopFake.

У 42-ій періодичній доповіді УВКПЛ, що охоплює період з 1 грудня 2024 року по 31 травня 2025 року, дійсно йдеться про окремі випадки жорстокого поводження з військовополоненими, які утримуються українською стороною, проте пропагандисти спотворюють зміст доповіді, перебільшуючи масштабність подібних випадків та замовчуючи власні злочини.

Серед воєнних злочинів РФ, згаданих у доповіді — численні випадки тортур, жорстокого чи нелюдського поводження, а також сексуальне насильство над українськими полоненими, обмеження свободи вираження та переслідування за проукраїнську позицію, примусове нав’язування російського громадянства тощо. 

ООН дійсно наголосила, що Україна має провести ефективне розслідування подібних інцидентів зі свого боку та притягнути винних до відповідальності, проте вимоги були висунуті і до Росії — припинити тортури, жорстоке поводження, насильницькі зникнення, довільні затримання, сексуальне насильство, а також надати міжнародним організаціям доступ до місць утримання як цивільних, так і військових осіб. УВКПЛ чітко вказує на факт систематичного порушення з боку РФ міжнародного гуманітарного права та прав людини.

У доповіді УВКПЛ також фіксується зростання кількості жертв серед цивільного населення на 37% порівняно з аналогічним періодом минулого року. З 1 грудня 2024 року по 31 травня 2025 року 968 мирних жителів було вбито. 4807 цивільних зазнали поранень. Більшість жертв постраждали внаслідок ударів російських збройних сил із застосуванням далекобійної вибухової зброї та безпілотників по населених пунктах, підконтрольних уряду України, зокрема поблизу лінії фронту.

Російські тези про масове жорстоке поводження української сторони з військовополоненими є частиною інформаційної війни й маніпуляційною тактикою, що базується на замовчуванні контексту та уникненні відповідальності за власні злочини.

Матеріал підготувала Анастасія Сизоненко