Російські кампанії з дезінформації не є набором випадкової брехні, а продуктом ретельно розробленої системи. Цю систему найкраще уявити як айсберг: структуру, де найгучніші прокремлівські голоси є лише видимою вершиною, яку підтримує величезна і часто прихована система внизу. Про архітектуру російської пропаганди детально йдеться у 3-му звіті Європейської служби зовнішніх справ (European External Action Service). У цьому матеріалі стисло переказано ключові знахідки документа щодо структури пропаганди.

За кожним урядовцем чи пропагандистом на щедро фінансованих державних телеканалах Росії стоїть безліч менш помітних каналів: вебсайти, блоги, акаунти в соцмережах, інфлюенсери та псевдокоментатори. Вони підсилюють, заперечують, висміюють, перекручують, ставлять під сумнів і заплутують — усе заради головної мети Кремля: домінування в інформаційному просторі.

Російські операції з маніпулювання інформацією та втручання за кордоном (FIMI) спираються на масштабну, добре фінансовану й спеціально створену архітектуру, що складається з видимих і прихованих елементів. До неї залучені як державні, так і недержавні учасники. Ця система гнучка, легко адаптується і здатна застосовувати індивідуальні підходи для формування сприйняття та впливу на поведінку — як у сусідніх із Росією країнах, так і далеко за їхніми межами.

Попередні дослідження російської дезінформації порівнювали її з цифровою гідрою, яка має чіткі складові та здатність еволюціонувати під тиском. Третій звіт EEAS про загрози FIMI пропонує новий погляд на цю архітектуру через аналіз технічних і поведінкових індикаторів. Такий підхід дає змогу глибше зануритися в систему, виходячи за межі видимої верхівки айсберга.

Про індикатори

Деякі російські державні медіа, як-от RT, відкрито демонструють свій зв’язок із Кремлем. Наприклад, головна редакторка RT публічно порівнювала значущість каналу з Міністерством оборони Росії. Водночас RT відомий проєктами, які ретельно приховують своє походження та джерела фінансування.

Коли зв’язки каналу з державою навмисно приховані, технічні та поведінкові індикатори допомагають розкрити правду. Технічні ознаки — це цифрові сліди, шаблони хостингу, власність доменів та інші деталі, що вказують на інфраструктуру FIMI. Поведінкові ознаки — це моделі створення контенту, його поширення та взаємодії (наприклад, автоматичне поширення, мовні шаблони чи використання ШІ). Разом ці індикатори дозволяють класифікувати джерела дезінформації за їхньою близькістю до Кремля та розробляти ефективніші протидії.

Чотири рівні архітектури FIMI

Офіційні державні канали

На вершині айсберга — офіційні державні канали, які відкрито пов’язані з Кремлем. Це уряд Росії, його інституції та представники, що відображають офіційну позицію держави. Такі діячі, як міністр закордонних справ чи очільник розвідки, часто стають головними рупорами дезінформації, задаючи тон для всієї системи. Іноді вони підхоплюють анонімні джерела, піднімаючи конспірологічні теорії на найвищий політичний рівень. Ці канали також використовують міжнародні майданчики для просування прокремлівських наративів.

Контрольовані державою медіа

Наступний рівень — медіа, які фінансуються, управляються та редакційно контролюються державою. Їхній зв’язок із Кремлем очевидний. До цієї категорії належать федеральні телеканали Росії, а також RT і Sputnik, багато з яких потрапили під санкції ЄС за підтримку вторгнення в Україну.

Канали, пов’язані з державою

Глибше, на межі видимості, розташовані канали, які діють під наглядом держави, але не афішують цього. Вони працюють у сірій зоні, приховуючи своє походження та розмиваючи межі між урядом, медіа й онлайн-впливом. Їхня мета — формувати наративи, маніпулювати сприйняттям і сіяти плутанину. Прикладом є NewsFront, зареєстрований в окупованому Криму. Він позиціює себе як «документальну журналістику», але створений людьми, близькими до російської влади, і пов’язаний із розвідкою. Цей ресурс роками просуває прокремлівські меседжі та підсилює дезінформацію.

Канали, узгоджені з державою

Найглибший рівень — канали, які не можна прямо пов’язати з державою через брак прямих доказів. Проте технічні та поведінкові ознаки (наприклад, спільна інфраструктура чи систематичне поширення однакових наративів) свідчать про їхню узгодженість із відомими частинами FIMI. Такі джерела, як-от акаунти в соцмережах чи сайти, що імітують інші медіа, відіграють важливу роль у російських операціях впливу, наприклад, у кампаніях False Façade чи Portal Kombat.

Ці канали залишаються формально неатрибутованими до Кремля, але є невід’ємною частиною його дезінформаційної машини, демонструючи, наскільки складною та багатошаровою є ця система.

У соціальних мережах активно поширюють нібито скриншот статті від 31 березня, опублікованої в The Wall Street Journal. У ній стверджується, що підтримка України коштувала Франції вдвічі більше, ніж землетруси завдали шкоди бюджетам М’янми і Таїланду. На це звернули увагу розвінчувачі брехні StopFake. 

«За один тиждень Франція, надаючи допомогу Україні, втратила вдвічі більше, ніж М’янма і Таїланд після землетрусів», — нібито зазначено в матеріалі.

Насправді це підробка, яка маніпулятивно використовує репутацію відомого видання.

По-перше, The Wall Street Journal не публікувала жодної статті з таким заголовком чи змістом, що підтверджується перевіркою архівів Wayback Machine.

За даними проєкту Osavul, фейковий скриншот уперше з’явився 1 квітня в телеграм-каналі «Медведь», який відомий як пропагандистський ресурс.

У фальшивці вказано, що автором є Джеймс Глінн — реальний журналіст WSJ. Проте він спеціалізується на темі енергетичних ринків Австралії і не пише про Францію, Україну чи міжнародну допомогу. Його справжні статті доступні на офіційному сайті видання.

Фейки, які перебільшують втрати Франції чи інших країн, можуть викликати внутрішні дебати в цих суспільствах, підживлюючи скептицизм щодо доцільності допомоги Україні. Представляючи допомогу Україні як економічно невигідну чи навіть катастрофічну для країн-партнерів, Росія намагається зменшити їхню готовність надавати фінансову чи військову підтримку.