Мережа International Reporters, яка на перший погляд є закордонним медіа, насправді є російським засобом поширення пропаганди.

Детектор медіа раніше публікував дослідження «Репортерів без кордонів» (RSF), яке викривало мережу International Reporters — команду пропагандистів із восьми країн. Під виглядом журналістики вони створюють контент французькою, англійською та російською мовами, просуваючи російську агресію, аби легітимізувати окупацію українських територій і тиражувати наративи Кремля про військові «успіхи». Аудиторія соцмереж International Reporters зростає, проте залишається скромною — трохи більше 76 000 підписників у Телеграмі (кілька пов'язаних каналів, французькою, англійською, італійською та російською мовами), 12 000 у вконтакті і майже 20 000 в Іксі. Співзасновницями проєкту є Вікторія Смородіна та Крістель Неан. Вікторія Смородіна популяризує професію «журналіста» в школах Ростова-на-Дону, Крістель Неан неодноразово з'являється в прокремлівських медіа.

Нинішнє дослідження «Детектора медіа» фокусується на контенті, який публікують International Reporters у своєму телеграм-каналі. Якщо заглянути до телеграм-каналу International Reporters, можна побачити новини про різні держави світу, але у постах переважає тема російсько-української війни. Основні теми, що висвітлюють пропагандисти, згадуючи про Україну: мобілізація, воєнні злочини з боку української армії та «київського режиму», успіхи російської армії на фронті та випадки «поширення нацистської символіки в Україні».

Наприклад, пост, що був опублікований 4 березня 2026 року і містить в собі два відеоролика. Перше присвячене Збройним силам України від київського закладу OctoTower і друге про шлях реабілітації військових. Втім, коментарі авторів каналу до цих відео містять в собі одразу декілька наративів російської пропаганди: «Відео також показує… сумнозвісну синьо-жовту істерію бандерівської України. Вони не можуть не використовувати сині та жовті кольори всюди; це давно стало нав'язливим та нездоровим. Ми з Крістель у звільнених районах, якими ми подорожували, завжди були шоковані цим хворобливим синьо-жовтим синдромом».

«Синьо-жовта істерія бандерівської України». Пропагандисти стверджують, що використання національних кольорів України всюди стало «нав'язливою ідеєю та хворобою». Мета такого наративу — висміяти українську ідентичність та знецінити символи спротиву та єдності. Використання національних кольорів у публічному просторі під час війни — це не «нав’язлива ідея», а візуальний спротив окупації. Дані соціологічного дослідження групи «Рейтинг» показують, що з початком повномасштабного вторгнення довіра та прихильність до державних символів в Україні зросли.

Далі в пості авторки перелічуть низку історичних подій та фактів, які, на їх думку, є або українськими міфами або «історичним ревізіонізмом», наприклад, називають Голодомор вигадкою, а Сталіна не причетним до його організації: «Злі «росіяни» на чолі зі Сталіним змовилися створити голод, який знищив 10 мільйонів українців (вони не наважилися зробити більше смертей, але спокуса сильна!)».

Різниця в цифрах зазвичай залежить від методології: чи враховуються лише померлі від голоду, чи також враховуються ненароджені (демографічні втрати). За даними Інституту демографії та соціальних досліджень, 3,9 мільйона осіб — безпосередні втрати від надлишкової смертності, та близько 600 тисяч осіб — втрати через дефіцит народжуваності. Загальні демографічні втрати оцінюються у 4,5 мільйона осіб. В останні роки деякі дослідники, зокрема Музей Голодомору, озвучували цифру у 10,5 мільйонів жертв. Проте ця цифра викликала гостру критику в академічному середовищі через питання до методології підрахунків. Більшість фахових істориків та демографів продовжують дотримуватися консенсусної цифри у ~4 мільйони. Станом на 2026 рік Голодомор визнали геноцидом українського народу понад 30 країн світу, а також низка міжнародних організацій: Європейський Парламент (2022 рік) офіційно визнав Голодомор геноцидом, ПАРЄ (2023 рік) ухвалила резолюцію, що визнає Голодомор геноцидом, сенат та палата представників США визнали Голодомор геноцидом у 2018 році. Міжнародні дослідження базуються на документах про «чорні дошки», заборону на пересування селян та примусове вилучення не лише зерна, а й усіх продуктів харчування. Це доводить, що метою був не просто хлібозаготівельний план, а фізичне знищення українців.

У іншому пості автори безапеляційно стверджують, що кількість загиблих українських бійців у російсько-українській війні сягла 723 тисяч. Однак від початку повномасштабної війни з Росією за офіційно озвученою статистикою загинули, щонайменше, 55 тисяч українських військових. Також велика кількість людей вважається зниклими безвісти. Такі цифри називав президент України Володимир Зеленський в інтерв'ю телеканалу France 2 4 лютого 2026 року. У 2025 році в інтерв'ю британському журналісту Пірсу Моргану Зеленський називав кількість у 45 100 загиблих і близько 390 тисяч поранених. Видання New York Times писало про загальну цифру втрат України і Росії у війні за майже чотири роки, пославшись на дослідження Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні (CSIS), опубліковане 27 січня 2026 року. За цими даними, Росія втратила майже 1,2 мільйона військових, а Україна — близько 600 тисяч. Разом це майже 1,8 млн — йдеться про загиблих, поранених та зниклих безвісти бійців. Для підрахунку використовувалися оцінки урядів США та Великої Британії, а також інші доступні джерела.

Телефони у труні і квітучий похоронний бізнес. У іншому дописі пропагандисти зазначають, що місць на кладовищах зовсім не залишилося через велику кількість втрат на фронті. Могили викопують заздалегідь, а в середину труни нібито кладуть телефони та ліхтарики на випадок, якщо померлий раптово прокинеться: «Бізнес похоронних бюро процвітає… разом із продажем прапорів, похоронних речей і навіть рекламою похоронних телефонів, які кладуть у труни на випадок, якщо покійний «прокинеться»… Продаються й інші гаджети, такі як ліхтарі, не кажучи вже про продаж квітів, як живих, так і штучних».

В Україні справді відкриваються нові меморіальні сектори та кладовища. Найбільшим проєктом є Національне військове меморіальне кладовище (НВМК). За офіційними даними Міністерства у справах ветеранів, станом на лютий 2026 року там вже проведено понад 200 поховань ідентифікованих та неідентифікованих захисників, за даними Інтерфакс-Україна, УП. Життя. Щодо телефонів у труні, то жодного офіційного магазину, реклами чи виробника «похоронних телефонів для пробудження» в Україні не існує.

Це стара міська легенда та «чорний гумор», який пропаганда видає за реальність. Подібні вкиди робляться для того, щоб показати українське суспільство як «божевільне» або «дике». В Україні існують ритуальні гаджети, наприклад, цифрові пам'ятники з QR-кодами, що ведуть на сторінку пам'яті, але жодних засобів зв'язку «з труни» не продаються. Це абсурдна вигадка, розрахована на емоційний шок.