Російський політик Дмитро Медведєв знову оприлюднив пропагандистські заяви, вигадуючи нові терміни на кшталт «депаразитизація» та «дебандерізація» України. У своїх висловлюваннях він цинічно говорить про «демократизацію», хоча сам мешкає у країні, де знищено політичну опозицію, вільні медіа працюють в еміграції, а вибори давно втратили конкуренцію. Цю дезінформацію викрили фактчекери проєкту «БезБрехні».

Як зазначив керівник проєкту Олександр Гороховський, нова термінологія, яку просуває Медведєв, — це пропагандистська абракадабра, покликана приховати справжню мету російської агресії. За словами експерта, під виглядом «оздоровлення» Кремль намагається виправдати геноцид українського народу, знищення національної ідентичності, поневолення економіки та насадження власної диктаторської моделі.

Такі словесні конструкції, як «дебандерізація», по суті означають спробу стерти історичну пам’ять українців, а «депаразитизація» — звинувачення України у надмірній залежності від Заходу. Під терміном «демілітаризація» ховається прагнення роззброїти державу, щоби легше її захопити. А «демократизація» в уявленні російської верхівки — це фактично нав’язування авторитарного режиму.

Медведєв виступає з пропагандою про демократичні цінності, але сам представляє систему, в якій придушено будь-які прояви політичної конкуренції, опозиція ліквідована, незалежна преса змушена рятуватися за кордоном, а Конституцію країни переписали під одну особу. Він також звинувачує Україну в «превентивних ударах», водночас закликаючи до них сам і забуваючи, що саме Росія розв’язала війну.

Паралелі, які Медведєв проводить між Україною та нацистською Німеччиною, не витримують критики. Справжні воєнні злочини відбуваються з боку Росії: трагедії Бучі, Ірпеня, Ізюма, масові катування, депортація українських дітей — усе це повторює практики СС та концтаборів. Заявами про «остаточне вирішення українського питання» російська влада демонструє геноцидні наміри.

Попри звинувачення в «паразитизмі», саме Україна протягом трьох десятиліть будувала незалежну економіку, тоді як Росія залишається залежною від експорту нафти, газу та військової допомоги з боку авторитарних режимів. Водночас Росія скуповує дрони в Ірані та боєприпаси в КНДР, тоді як Україні намагаються заборонити навіть оборонятись.

У підсумку, Медведєв не просто вигадує нові слова — він намагається створити концептуальну основу для геноциду під виглядом «оздоровлення». Справжній «Третій Рейх» сьогодні — не в Києві, а у Москві, де влада, як колись Гітлер, обіцяє мир лише в обмін на території, життя та покору.