Такі звинувачення озвучили міністерство оборони Росії та посол Росії в ООН Василь Небензя, а також написали російські медіа та анонімні канали у соціальних мереж. Це – неправда.

Офіційний представник ООН Мартін Гріффітс підтвердив, що в ніч на 29 жовтня, на момент атаки, в гуманітарному зерновому коридорі не було кораблів. Росія звинувачує Україну у використанні гуманітарного коридору для атак безпілотників, не надавши жодних доказів.

Українська сторона не взяла на себе відповідальність за інцидент, хоча водночас не заперечувала причетність до нападу. 22 липня за посередництва ООН і Туреччини Україна і Росія підписали угоду, в межах якої узгоджено безпечний морський коридор між трьома українськими портами та турецькими територіальними водами.

Для контролю за виконанням угоди у Стамбулі створено Спільний координаційний центр (СКЦ), який, своєю чергою, об’єднує чотири групи по 8 інспекторів. Росія, Україна, Туреччина та ООН представили по два інспектори. Моніторингові групи перевіряють усі судна, які заходять у турецькі води коридором з України. Порожні судна, що повертаються в Україну, також перевіряються задля запобігання перевезенню зброї чи несанкціонованих товарів в Україну суднами та незаконному перевезенню людей.

2 листопада, через чотири дні після виходу з угоди, Росія знову приєдналася до угоди. Росія задовго до атаки флоту у Севастополі готувала вихід із зернової угоди. Спроба блокування зернового коридору — складова путінського плану нового етапу війни на виснаження України.

У Росії дуже складна ситуація, і вони вигадують то те, що кораблі з зерном мали відношення до атак, то «брудну» бомбу, щоб звернути увагу світу на себе і щоб на росіян врешті-решт почали зважати.