Наприкінці червня 2026 року, коли Польщу накрила рекордна спека, у соціальних мережах знову почали поширюватися маніпулятивні твердження про те, що кілька спекотних днів нібито не можуть бути доказом глобального потепління, а зміна клімату є міфом. Такі повідомлення супроводжувалися також запереченням вирішальної ролі людини в сучасному потеплінні. Про це розповіли фактчекери Demagog.pl.

Прихильники кліматичного скептицизму часто змішують поняття погоди та клімату. Погода відображає короткочасний стан атмосфери, тоді як клімат визначають за багаторічними середніми показниками, які аналізують протягом десятиліть. Тому окремий період спеки чи морозів сам по собі не є доказом або спростуванням зміни клімату.

Водночас довгострокові спостереження свідчать про стале підвищення середньої температури на планеті. Дані міжнародних наукових установ, зокрема Всесвітньої метеорологічної організації, NASA та Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США, демонструють чіткий тренд до потепління. За оцінками Всесвітньої метеорологічної організації, останнє десятиліття стало найтеплішим за всю історію інструментальних спостережень.

Ознаки зміни клімату спостерігаються не лише у глобальній статистиці, а й на національному рівні. У Польщі зростає середньорічна температура, а кількість днів із температурою понад 30 градусів і тропічних ночей збільшується. За даними польських метеорологів, екстремальні температурні явища поступово стають новою нормою.

Ще одним доказом кліматичних змін є природні архіви, які вивчають науковці. Інформацію про клімат минулих століть і навіть тисячоліть містять льодовики, гірські породи та річні кільця дерев. Саме вони дають змогу простежити, як змінювалися температура, кількість опадів і тривалість вегетаційного періоду.

Зростання температури влітку не є виключно наслідком природних циклів. Хоча клімат Землі змінювався і в минулому, нинішні темпи потепління істотно перевищують природні коливання. Відповідно до висновків Міжурядової групи експертів зі зміни клімату, сучасне глобальне потепління однозначно пов'язане насамперед із діяльністю людини та зростанням концентрації парникових газів в атмосфері.Отже, маніпуляції, які використовують окремі погодні явища для заперечення кліматичних змін або людського впливу на них, не відповідають сучасним науковим даним.

Російська пропаганда поширює неправдиві твердження про те, що нова супутникова система «Рассвет» нібито стала повноцінним аналогом Starlink і навіть перевершує її можливості. Такі повідомлення з’явилися після того, як на початку 2026 року російські війська втратили доступ до незареєстрованих терміналів Starlink, що суттєво ускладнило їхній зв’язок, логістику та використання безпілотників. Про це розповіли фактчекери StopFake.

Після втрати можливості використовувати супутники Starlink російська пропаганда намагалася приховати невдачу і просувала заяви про нібито успішне створення власної супутникової мережі. У червні 2026 року Володимир Путін заявив, що Росія активно розгортає угруповання супутників «Рассвет», однак ці твердження не відповідають реальному стану проєкту.

Хоча перші супутники «Рассвет» справді були запущені на орбіту навесні 2026 року, темпи реалізації проєкту істотно відстають від раніше оголошених планів. Російська влада ще у 2023 році обіцяла регулярно запускати ракети із супутниками, а пропагандистські медіа прогнозували, що у 2026 році на орбіті вже працюватимуть понад півтори сотні апаратів. Насправді ж за останні місяці Росія змогла вивести лише 16 супутників, один із яких уже втратили. Такої кількості супутників недостатньо для створення повноцінної системи супутникового широкосмугового зв’язку. За оцінками українського військового аналітика Сергія Бескрестнова, для стабільної роботи військового сегмента Росії необхідно мати щонайменше кілька сотень супутників, тоді як нинішня система працює лише у тестовому режимі й не демонструє ознак повноцінного бойового застосування.

Відповідно, твердження російської пропаганди про те, що «Рассвет» нібито перевершує або вже замінив Starlink, не підтверджуються фактами. Реальні масштаби російського проєкту значно поступаються заявам Кремля, а інформаційна кампанія навколо нього покликана створити ілюзію технологічної переваги Росії, якої наразі не існує.

Росія використовує FPV-дрони на війні проти України не лише для завдання ударів, а й для поширення пропагандистських матеріалів серед мешканців прифронтових територій. Поєднання фізичного насильства, інформаційної ізоляції та обіцянок «допомоги» має на меті зламати опір цивільного населення і нав’язати йому вигідну Кремлю картину війни. Про те, як працює ця тактика на прикладі Херсона, розповіли у проєкті EUvsDisinfo.

Сучасна російська психологічна операція побудована за принципом поєднання трьох елементів: постійного фізичного тиску, руйнування інформаційного середовища та створення ілюзії «порятунку» від того самого джерела, яке спричиняє загрозу. Обстріли, атаки дронів і пошкодження критичної інфраструктури створюють атмосферу виснаження та страху. Паралельно Росія намагається обмежити доступ до українських інформаційних ресурсів і заповнити простір власними повідомленнями через телеграм-канали, радіомовлення та інші інструменти впливу.

Херсон став одним із головних прикладів використання такої стратегії. Після звільнення міста українськими силами у 2022 році російські війська, розташовані на лівому березі Дніпра, продовжили регулярні атаки на цивільну інфраструктуру та житлові райони. У цих умовах Росія почала використовувати дрони для скидання листівок із пропагандистськими повідомленнями.

У таких матеріалах повторюються типові кремлівські наративи: твердження про нібито «війну, нав’язану Заходом», дискредитація української влади та образ України як держави, яка начебто не здатна захистити своїх громадян. Водночас пропагандистські листівки обіцяють мешканцям «допомогу», відновлення, житло та безпеку в разі співпраці з російськими структурами. Часто вони містять QR-коди або контакти телеграм-каналів, пов’язаних із російськими мережами впливу.

Така схема побудована на маніпуляції вразливим станом людей. Росія спочатку створює умови страху та нестабільності, а потім пропонує себе як нібито єдине джерело порятунку. Мета таких повідомлень — не лише поширення окремих фейків, а поступова зміна сприйняття реальності та послаблення довіри до України.

Окрему роль у цій кампанії відіграє інформаційна ізоляція. У деяких районах України російські сили атакували телекомунікаційну інфраструктуру, після чого намагалися заповнювати інформаційний вакуум власними повідомленнями. Наприклад, після ударів по телевежах у Дніпропетровській області російські канали використовували ситуацію для просування своїх наративів.

Використання дронів для пропаганди не є новим явищем. Листівки з повітря розкидали в різних війнах протягом десятиліть — від повітряних куль до авіації. Однак сучасні технології змінили масштаб і швидкість таких операцій: один і той самий безпілотник може одночасно бути зброєю та засобом психологічного впливу.

Російські методи також адаптуються до цифрової епохи. Окрім листівок використовуються соціальні мережі, підроблені акаунти, автоматизоване поширення контенту та повідомлення, створені за допомогою штучного інтелекту. Мета залишається незмінною — впливати на сприйняття людей, послаблювати опір і формувати готовність прийняти нав’язану агресором реальність.