Намагаючись схарактеризувати сучасну Україну, пропагандисти вдаються до терміну «Коротка антидержава Зеленського». Це визначення віддзеркалює концепцію ідеолога «русского міра» Владислава Суркова «Довга держава Путіна», згідно з якою Росія — це антипод Заходу, і під керівництвом Путіна вона нібито повернула собі роль «наддержави». 

Україна ж, навпаки, як стверджують пропагандисти, зробила все, щоб стати «анти-Росією»: пройшла цей шлях від Української РСР, через Україну «не-Росію» і прийшла в стан України «анти-Росії». 

«Антидержава», позаяк все, що роблять органи української влади, нібито спрямоване на руйнування загального добробуту, а не на його покращення. Так, за версією агітпропу, Міносвіти — знищує освіту, Мінкульт — просуває «архаїчне хуторянство», Міненергетики — хвалиться закриттям енергетичних проєктів континентального масштабу і т.д. Як наслідок, українці буцімто намагаються розірвати всі можливі зв'язки з цією «антидержавою», поїхати якнайдалі й не повертатися. 

«Антидержава Зеленського», оскільки влада президента України нібито нічим необмежена: ні Конституцією, ні мораллю, ні суспільством, — вона безстрокова й безапеляційна. За словами пропагандистів, Володимир Зеленський пройшов шлях від «всіма улюбленого коміка» до людини, яку начебто ненавидять усі, окрім невеликої когорти бенефіціарів його «режиму».

Зрештою, «Коротка антидержава» — тому що нібито довго такий проєкт «саморуйнування» жити не може. Як пишуть росіяни: «Сьогодні одна правда — завтра інша, сьогодні одні герої — завтра інші, сьогодні один план перемоги — завтра інший. Все максимально емоційно та швидко змінюється». 

Насправді ж така риторика пропагандистів переносить російське повномасштабне вторгнення на другий план і не дає відстежити причинно-наслідкові звʼязки між описаними процесами. Те, що такі профільні міністерства, як Міносвіти чи Міненергетики можуть не завжди належно виконувати свою роботу, часто безпосередньо повʼязано з обмеженнями війни, що триває — у багатьох українських дітей освіта є дистанційною через загрозу російських обстрілів, а енергетична система України ледь встигає оговтуватися між регулярними «прильотами». Своєю чергою, президент Зеленський залишається легітимним главою України навіть після п’яти років правління. В Україні немає практичної можливості обрати його наступника, а Конституція забороняє проводити вибори під час дії правового режиму воєнного стану. 

Термін «Коротка антидержава Зеленського» вписується в російський наратив про Україну як «країну 404», тобто країну-помилку. Зображаючи Україну таким чином, агітпроп переконує в принциповій переможності України, її слабкості та непереможності Росії, протиставляючи цю концепцію іншій, а саме «Довга держава Путіна».