Фейкова обкладинка Charlie Hebdo: Зеленський нібито пов'язаний з пограбуванням Лувру

30 October 2025 09:25

Фактчекери mythdetector зафіксували в соціальних мережах, зокрема у фейсбуці, тіктоці та іксі (колишньому твіттері), поширення зображень нібито обкладинки французького сатиричного журналу Charlie Hebdo. На ній зображено карикатуру на президента України Володимира Зеленського, який краде експонати з Лувру, з реплікою: «J'en ai davantage besoin!» («Мені потрібно більше!»). На задньому плані видно будівлю Лувру та озброєних людей, а внизу – підпис «LA TRACE UKRAINIENNE» («Український слід»). Ця обкладинка подається як реакція на пограбування музею Лувр, яке сталося 19 жовтня.

Скриншот одного з акаунтів в іксі, що поширював фейкову обкладинку

Утім це фейк. Ця обкладинка не має жодного стосунку до справжнього видання Charlie Hebdo. Вона є частиною дезінформаційної кампанії, спрямованої на дискредитацію українського президента.

Деталі перевірки

Дата й номер випуску фейку: На поширюваному зображенні вказано дату 21 жовтня та номер 1735. Номеру з такою обкладинкою в реальності не існує.
Справжній випуск Charlie Hebdo: Номер 1735 вийшов 22 жовтня. На його обкладинці зображено піраміду Лувру з підписом «Jusqu'où l'humiliation?» («Як далеко заходить приниження?»). Карикатура стосується подій навколо музею, але ніяк не пов'язана з Володимиром Зеленським чи Україною. Жодної згадки про українського президента на обкладинці чи в матеріалах випуску немає.
Історія інциденту: Пограбування Лувру справді відбулося 19 жовтня, але жоден випуск Charlie Hebdo ні до, ні після цієї дати не містить подібної карикатури. Перевірка офіційних джерел видання та архівів показала: фейкова обкладинка не фігурує в жодному з них.

Скриншот сайту Charlie Hebdo з обкладинками справжніх номерів журналу

Подібні фальшиві обкладинки Charlie Hebdo не є новинкою. «Детектор медіа» вже неодноразово розвінчував аналогічні фейки, які часто поширюються російськомовними джерелами. Зазвичай на них зображено Володимира Зеленського в негативному світлі – як злочинця, корупціонера чи агресора. Мета таких матеріалів – сіяти недовіру до українського керівництва, особливо в контексті російської агресії проти України.

Цей випадок – класичний приклад пропаганди: використання відомого сатиричного бренду для поширення брехні.