Агітпроп використовує власні версії історичних подій проти України, щоб дискредитувати та знецінити досягнення українців. Пропагандисти регулярно поширюють маніпулятивні твердження щодо минувшини нашої держави, звинувачуючи українців у переписуванні історії Київської Русі, Голодомору, Другої світової війни чи окремих територій, зокрема Криму та східної частини України. 

Наприклад, кремлівська пропаганда наголошує на тому, що Київська Русь була «спільною державою предків», а отже, Україна й Росія мають «єдине коріння». Київ фігурує в таких твердженнях як «матір міст руських», що нібито підкреслює історичний зв’язок і посилює вплив країни-агресорки на Україну. Проте після початку російської агресії дезінформатори майже припинили називати Русь Київською та стали акцентувати на провідній ролі Великого Новгорода у формуванні давньоруської цивілізації.

Також російська пропаганда намагається підкреслити позитивні аспекти історії СРСР, значно применшуючи її негативні наслідки. Так пропагандисти хочуть зобразити Росію спадкоємицею Радянського Союзу й утвердити її вплив на Україну. Агітпроп применшує або заперечує страждання, яких зазнали українці за радянських часів, особливо під час Голодомору. Його зображують як спільний радянський досвід, а не цілеспрямований геноцид українців. А розпад Радянського Союзу подається як «найбільша трагедія в історії росіян, українців і білорусів».

Пропагандисти країни-агресора гіперболізують роль Радянського Союзу в перемозі над нацистською Німеччиною відносно інших держав-переможниць. При цьому вони вибірково замовчують або применшують внесок і жертви українців, натомість возвеличуючи та перебільшуючи роль Росії. Агітпроп часто зображує весь український націоналізм і рух за незалежність нацистськими через співпрацю окремих українських націоналістичних груп із Німеччиною під час Другої світової війни. 

Для виправдання незаконної анексії Криму у 2014 році російська пропаганда стверджує, що Крим «завжди був російською землею та є її невід’ємною частиною». Агітпроп позитивно висвітлює періоди, коли півострів перебував під російським контролем. Водночас вони замовчують історію Кримського ханства та будь-які позитивні зміни на півострові, пов’язані з Україною. Окрім того, дезінформатори намагаються виправдати депортацію Сталіним кримських татар у 1944 році тим, що всі вони нібито були «нацистськими колаборантами».