Російська система дезінформації розгорнула масштабну інформаційну кампанію, звинувачуючи Україну, її військові структури та ГУР МОУ у нібито підтримці та підготовці збройних формувань у Малі. У центрі ворожих маніпуляцій опинилися твердження про навчання операторів FPV-дронів, передачу озброєння, ПЗРК та розвідувальних даних, а також про нібито системне співробітництво з ісламістським угрупованням JNIM, пов’язаним із «Аль-Каїдою». Головною метою цієї кампанії є дискредитація України на міжнародній арені, таврування її як «держави-спонсора тероризму», виправдання діяльності російського «Африканського корпусу» та підрив дипломатичних відносин України з країнами Глобального Півдня. Про дезінформаційні повідомлення розповіли БезБрехні.

Головним маніпулятивним прийомом стала підміна категорій та навмисне змішування суб’єктів. Пропагандисти взяли поодинокі та обережні повідомлення західних медіа 2024 року про можливі контакти із туарезькими сепаратистськими рухами (Фронтом визволення Азаваду) і безжодних доказів розширили їх до тверджень про «пряме навчання джихадистів та ісламістських терористів JNIM». Наявність технологічної схожості (застосування FPV-безпілотників) пропагандисти видавали за «український почерк», не надавши жодних верифікованих фото-, відео- чи документальних доказів присутності українців на місці боїв.

Інформаційна кампанія, як свідчить аналізу 117 російськомовних публікацій за період із 3 червня по 1 серпня 2026 року та структури аргументації, розвивалася чотирма послідовними хвилями через мережу Telegram-каналів (зокрема «Рыбарь» та Mash) та прокремлівські веб-ресурси, які застосовували синхронне копіювання однакових текстів. Ключовий сплеск поширення (41% усіх матеріалів) відбувся 17 липня після офіційної заяви заступника міністра закордонних справ РФ Георгія Борисенка про нібито «другий фронт». Ця заява не містила нових фактів, але надала медійним вигадкам інституційного статусу для масового передруку в державних ЗМІ. Для надання фальшивкам переконливості росіяни активно використовували анонімні джерела, фотографії символіки без метаданих та вигаданий «мавританський маршрут» постачання.