2 травня 2025 року виповнилося 11 років від дня трагедії в Одесі, коли під час сутичок між проросійськими та проукраїнськими активістами загинуло 48 людей. Пожежа в Будинку профспілок стала одним із символів для російської пропаганди, яка подає події як «масове вбивство російськомовного населення українськими нацистами». У тому, хто поширює російську версію обставин трагедії в Одесі 2014 року, розібралися чеські фактчекери з проєкту «Demagog».

Чеські аналітики нагадали, як саме відбувалися події 2 травня 2014 року. Того дня футбольні вболівальники з Одеси й Харкова разом із проукраїнськими активістами влаштували ходу за єдність України. Їм протистояли проросійські демонстранти, які вважали зміну влади в Києві переворотом і вимагали приєднання півдня та сходу України до Росії.

Сутички розпочались, коли проросійські активісти, озброєні битками, вогнепальною зброєю та «коктейлями Молотова», атакували ходу прихильників єдності. У зіткнення втрутились тисячі людей, поліція не змогла стримати натовп, загинуло шестеро осіб. Після боїв у центрі міста учасники обох сторін перемістилися до площі перед Будинком профспілок, де розміщувався табір сепаратистів. У будівлі почалася пожежа, внаслідок якої загинуло ще 42 людини — частина з них отруїлася чадним газом або зазнала сильних опіків, інші загинули, стрибаючи з вікон.

Розслідування трагедії вели як українські органи влади, так і міжнародні інституції. Спеціальна парламентська комісія дійшла висновку, що першими конфлікт спровокували проросійські активісти. Рада Європи у своєму звіті визнала, що відповідальність за насильство лежить на обох сторонах. У березні 2025 року Європейський суд з прав людини постановив, що Україна порушила право на життя і не забезпечила ефективного розслідування трагедії. Суд також звернув увагу на деструктивну роль російської дезінформації.

Тим не менш, деякі чеські політики продовжують повторювати версію російської пропаганди. Депутатка Європарламенту Катержина Конєчна неодноразово звинувачувала «Правий сектор» у підпалі й поширювала непідтверджену інформацію про участь українських спецпідрозділів. Подібну риторику застосовували й інші політики: Іван Давид, Зузана Майєрова, Томіо Окамура та Данієл Штержік, які в різні роки повторювали тези про «вбивства росіян» або «українську провокацію».

Таким чином, попри численні звіти міжнародних структур і журналістські розслідування, трагедія в Одесі залишається предметом маніпуляцій. Її використовують для посилення антиукраїнських наративів та виправдання російської агресії, знехтувавши складністю подій та відповідальністю обох сторін конфлікту.