Таку тезу поширили в соціальних мережах російського сегменту. У повідомленнях розповідали, як Володимир Зеленський присвоїв 131-му окремому розвідбатальйону Сухопутних військ ЗСУ ім’я Євгена Коновальця. Пропагандисти у відповідь на це писали, що такі дії підкреслюють справжню «нацистську» сутність України, де  посадовці вже не бояться «возвеличувати прибічників Бандери».

Російська пропаганда вкотре спекулює на темі українського націоналізму й перекручує це на «нацизм». Нібито бути українцем, дбати про власні державні інтереси — це вже підстава отримати звинувачення в нацизмі з боку росіян. Автори апелюють до українців і називають їх «націоналістами», щоб натякнути на нібито радикальні погляди серед мирних людей. Агітпроп навмисне перебільшує вагу в українському суспільстві носіїв націоналістичних поглядів, описуючи їх як таких, що поділяють думки з представниками нацистської Німеччини та знущаються з прихильників Росії. І схвалення історичних діячів в українському контексті пропагандисти також зводять до «нацизму». 

У тому, що український президент назвав розвідбатальйон на честь історичної постаті, нема нічого поганого. Євген Коновалець — один із найвідоміших діячів українського національного руку ХХ століття. За свої 47 років йому вдалося пройти шлях від студента правничого факультету Львівського університету до полковника армії УНР, командира Січових стрільців, голови Проводу українських націоналістів, засновника та першого очільника Організації українських націоналістів. При чому базовий принцип течії націоналізму — цінність нації як найвищої форми суспільної єдності та її першості в державотворчих процесах. Ідеться про те, що в такій парадигмі інтереси нації ставлять на перше місце. А сам термін «націоналіст» не є чимось поганим, а характеризується лояльністю та відданістю до своєї нації. 

Детальніше про ідеї українського націоналізму читайте ось тут. Дослідник політичної історії початку ХХ століття, доктор історичних наук Олександр Зайцев розповів про те, якою бачили Україну тодішні націоналісти. Зокрема, він пояснив, що український варіант націоналізму характерний тим, що у 1920-30-х роках це був націоналізм бездержавної нації. Або ж нації, яка втратила свою державність під час Української революції, зазнавши поразки у творенні єдиної, цільної держави.