Росія системно використовує освіту, молодіжні проєкти та військово-патріотичні заходи для мілітаризації та індоктринації українських дітей на тимчасово окупованих територіях. У Криму окупаційна влада розвиває кадетські й «козачі» класи, залучає до військових зборів та співпраці з силовими відомствами навіть дошкільнят, а на ТОТ Донеччини російські десантники проводять для школярів заходи з демонстрацією військового спорядження. Роль пропаганди у мілітаризації молоді на ТОТ проаналізували у Харківській правозахисній групі.

В окупованому Криму окупаційне «Міністерство освіти» заявило про подальший розвиток кадетської та «козачої» освіти. Під час засідання так званої «Ради кадетської освіти» обговорювали військові збори, взаємодію шкіл з окупаційними силовими відомствами, роботу кадетських і «козачих» класів та проєкт «Кадетики та козачата». Окупаційна посадовиця Валентина Лаврик назвала «патріотичне виховання» та «готовність до служіння вітчизні» пріоритетами освіти на захопленому півострові.

Окремо у ХПГ звертають увагу на залучення до таких ініціатив дітей дошкільного віку. До проєкту «Кадетики й козачата» залучили 13 дитсадків у Сімферополі, Євпаторії, Джанкої та Джанкойському районі. Учасниками стали діти від п’яти до семи років, їхні батьки та педагоги, а старші кадети й козаки виступали як «наставники». Проєкт подають як спосіб виховання «патріотизму», поваги до російської історії та «традицій» із раннього дитинства.

Ще одним напрямом мілітаризації стали заходи для школярів на інших окупованих територіях. На ТОТ Донеччини російські десантники провели для дітей «військово-патріотичний» захід, під час якого демонстрували військове екіпірування, тактичне спорядження та засоби зв’язку. Для школярів також організували виставку «Обличчя війни вчора та сьогодні» з фотографіями російських військовослужбовців, а завершився захід концертом за участю фронтової бригади повітряно-десантних військ РФ.

ХПГ також аналізує зміни у російській шкільній освіті, які посилюють її пропагандистську складову. За даними Служби зовнішньої розвідки України, у новому навчальному році в російських школах, зокрема на окупованих територіях, з’явилося сім нових або оновлених пропагандистських ініціатив. Серед них — скорочення уроків суспільствознавства та посилення ролі історії, у підручниках з якої більше уваги приділяють протистоянню із Заходом, «традиційним цінностям» і війні.

Паралельно школярам пропонують предмет «Духовно-моральна культура Росії», покликаний формувати так звані «традиційні цінності». У його межах, за даними розвідки, дітям розповідатимуть, зокрема, про державних діячів і військових, передусім учасників війни проти України. Водночас військову складову шкільної освіти посилюють через поділ курсу «Основи безпеки та захисту Батьківщини» на безпеку життєдіяльності та початкову військову підготовку.

Ще один інструмент пропаганди — залякування дітей прихильністю до України. У тимчасово окупованому Генічеську російські силовики проводили для школярів заняття про «тероризм та екстремізм». За даними Центру національного спротиву, дітям нав’язували думку, що підтримка України може трактуватися як «терористична діяльність», зокрема через реакції та вподобайки під проукраїнськими публікаціями. У такий спосіб окупаційна влада поєднує пропаганду з контролем за поведінкою дітей у соціальних мережах.

За оцінкою ХПГ, мілітаризація є частиною ширшої системи, яку Росія розбудовує в окупованих українських територіях. До неї належать освітні програми, молодіжна політика, законодавство про «тероризм» та «екстремізм», військово-патріотичні організації й силові структури. Експерти Московського механізму ОБСЄ, як зазначає ХПГ, дійшли висновку, що ця система спрямована на ідеологічну обробку та мілітаризацію українських дітей, придушення проявів незгоди й трансформацію їхньої ідентичності.

ХПГ також наводить висновки Управління Верховного комісара ООН з прав людини, згідно з якими російська влада на окупованих територіях використовувала освітні програми, молодіжні організації та літні табори для поширення російського патріотизму й мілітаризації українських дітей. Таким чином, описані кадетські класи, військово-патріотичні заходи, зміни шкільної програми та залякування дітей «екстремізмом» є складовими системної політики впливу на неповнолітніх.