У виданні Foreign Affairs вийшла аналітична стаття Ерін Дамбехер, у якій вона застерігає: стрімкий розвиток штучного інтелекту й технології дипфейків може створити безпрецедентні ризики для глобальної безпеки, зокрема у сфері ядерного стримування. Авторка матеріалу наголошує, що поєднання автоматизованих систем раннього попередження та здатності ШІ генерувати переконливі фальшиві відео, зображення чи аудіо може призвести до фатальних помилок у критичні моменти ухвалення рішень, про що розповіли у виданні Foreign Affairs.

Авторка публікації нагадує, що ще з часів Холодної війни людство неодноразово опинялося за крок від катастрофи через хибні сигнали систем раннього попередження. Один з найвідоміших прикладів — інцидент 1983 року, коли радянська система помилково зафіксувала нібито запуск американських ядерних ракет, а світ уникнув трагедії лише завдяки рішенню чергового офіцера не довіряти автоматичному сигналу. Сьогодні, застерігає авторка, подібні сценарії можуть повторитися в ще небезпечнішій формі через використання штучного інтелекту.

Окрему загрозу становлять дипфейки, які здатні переконливо імітувати заяви політичних лідерів або створювати ілюзію воєнних дій, яких насправді не відбувається. У матеріалі згадують випадки, коли такі фальшиві відео вже використовувалися для дезінформації під час війни Росії проти України, а також попереджають, що в умовах ядерного протистояння навіть кілька хвилин дезінформації можуть мати незворотні наслідки.

Авторка звертає увагу на те, що деякі держави, зокрема США, активно впроваджують ШІ в оборонні та безпекові структури. Водночас вона підкреслює: ядерні системи командування, контролю та раннього попередження мають залишатися під жорстким людським контролем. На її думку, автоматизація у цій сфері несе більше ризиків, ніж переваг, адже алгоритми можуть помилятися, «галюцинувати» або ставати жертвами навмисних маніпуляцій.

У статті також наголошується на необхідності перегляду ядерних доктрин, сформованих ще в епоху Холодної війни. Сучасне інформаційне середовище, перенасичене фейками та штучно згенерованим контентом, потребує нових підходів до перевірки даних, кризових комунікацій та ухвалення рішень. Експерти закликають держави, що володіють ядерною зброєю, домовитися про принципову норму: жодне рішення про її застосування не може ухвалюватися без прямої та усвідомленої участі людини.

На завершення авторка підсумовує, що технологічний прогрес сам по собі не є злом, однак без чітких правил, стримувань і відповідальності він може стати каталізатором глобальної катастрофи. Саме тому ключовим завданням для урядів залишається не швидкість реакції, а точність, перевірка інформації та збереження людського контролю над найнебезпечнішими рішеннями.

Російська пропаганда знову вдалася до звичного прийому, знявши постановне відео й намагаючись видати його за «сенсаційне викриття». Цього разу в кадрі нібито показані українські військові, які мають «похідні крематорії» та спалюють тіла загиблих побратимів. Попри приголомшливий задум, і зміст, і форма цього матеріалу свідчать про черговий грубо зліплений фейк, позбавлений логіки, фактів і розуміння того, як насправді діє українська армія. Про це розповіли в «АрміяInform».

Згідно з аналізом «АрміяInform», опубліковане відео не містить жодної інформації, яку можна перевірити: незрозуміло, де саме воно зняте, відсутня прив’язка до місцевості, немає реальних учасників подій, а так звані «свідки» говорять загальними, шаблонними фразами, більше схожими на репліки з поганої постановки. 

Такі вигадки або є свідомою брехнею, або демонструють повне нерозуміння того, що означає військове братерство в українській армії, повідомляє «АрміяInform». Для українських воїнів побратим ніколи не був «витратним матеріалом». Боротьба за кожного, евакуація тіл загиблих з поля бою під вогнем, обміни полеглими — це болісна, але щоденна реальність війни. Саме тому історія про нібито спалення своїх загиблих постає абсурдною для будь-кого, хто бодай раз стикався з фронтовою дійсністю або спілкувався з військовими без телевізійної камери.

Цей фейк є прикладом психологічної проєкції, коли Росія намагається приписати Україні власні дії. Саме російська армія масово залишає тіла своїх солдатів на полі бою, приховує реальні втрати, знищує сліди, щоб уникнути виплат родинам, і ставиться до власних військових як до одноразового ресурсу. Тому вигадані «крематорії» і виникають у фантазіях кремлівських пропагандистів — вони судять по собі.

Мета таких вкидів, як пишуть в «АрміяInform» — дискредитувати Збройні сили України, посіяти сумніви в суспільстві та створити ілюзію «однакової жорстокості сторін». Коли немає успіхів на фронті й аргументів у реальності, в хід ідуть постановки та вигадані жахіття. У цьому «фільмі» без фактів і честі згоріло лише одне — залишки совісті тих, хто намагається видати брехню за «розслідування». Українські військові не спалюють своїх побратимів: вони за них воюють, за них гинуть і ніколи не дозволять перетворити пам’ять про полеглих на інструмент чужої пропаганди.