У мережі зросла хвиля дезінформації навколо участі спортсменів на Зимових Олімпійських іграх — 2026 у Мілані, і одним із таких фейків стала історія про нібито «антиукраїнську реакцію» угорського лижника Адама Коні. У проросійських телеграм-каналах і медіа поширювали твердження, що Коня буцімто наклеїв на рукавицю напис англійською: «We’re all fed up with U» – «Нам всім набридла Україна», ніби висловлюючи невдоволення діями українських спортсменів на Іграх. Розвінчало фейк «Ґвара Медіа».

Цей меседж подавали як реакцію на активність української збірної — скелетоніста Гераксевича та інших українських олімпійців, які його підтримали, зокрема те, що саночниця Олена Смага продемонструвала на своїй рукавиці напис «Вшанування — це не порушення!».

Однак перевірка показала, що фото, яке використовували як «доказ», було змінене: на оригінальному знімку з офіційної сторінки збірної Угорщини у фейсбуку на рукавичці Адама Коні не було жодних написів. Підроблене зображення додало текст, тоді як сам спортсмен у своєму акаунті спростував участь у подібних акціях і виклав оригінальне фото, на якому видно його справжній зовнішній вигляд без будь-яких політичних написів.

Немає жодних підтверджених даних про те, що Коня або будь-хто з інших олімпійців робив подібні антиукраїнські заяви. Більш того, в реальному контексті на Іграх багато спортсменів висловлювали підтримку одне одному, зокрема й українцям, яких дискваліфікували або яким заборонили використання певних символів під час змагань. Отже, твердження про нібито «політичне послання» угорського лижника — це фейк.

Російська пропаганда дедалі активніше виходить за межі прямого заперечення фактів про війну в Україні і вдається до складніших форм інформаційного впливу, зокрема в сусідніх із Росією або в Центральній Європі країнах. Аналіз «Ґвара Медіа» показує, що в Чехії кремлівські наративи поступово стають частиною інформаційного простору, де вони є інструментом не лише дискредитації України, а й розхитування внутрішньої єдності самої Чеської Республіки.

На відміну від очевидних фейків про «програші армії» або «катастрофічні втрати», російські кампанії в Чехії будуються на багатошарових наративах. Вони спираються на реальні події або факти, а потім підмінюють їхній зміст – так званим «дзеркальним методом», реальна допомога чи проблема подаються як її протилежність – «зрада» або «економічна конкуренція».

Одним із таких широко тиражованих наративів є твердження, нібито українці перепродують гуманітарну допомогу. Наприклад, у соцмережах з’явилися дописи з буцімто оголошеннями про продаж генераторів, де стверджувалося, ніби це ті самі пристрої, які Польща передала Україні як гуманітарну підтримку.

Однак фактчекери з’ясували, що оголошення з’явилося ще до офіційної передачі обладнання, а в продажу були моделі, які взагалі не входили до списку польських поставок. Це типовий прийом російської пропаганди: експлуатувати реальні обставини (реальна потреба України в генераторах через постійні обстріли) і перетворювати їх на «доказ» неефективності допомоги.

Тож наратив про «Нецільове використання Україною західної допомоги» поширюється на різні сфери.

Ще один потужний наратив, що просувається в Чехії, пов’язаний з ідеологічними страхами — про нібито «поширення нацизму» в Україні. Такий меседж виправдовує критику військової підтримки Києва, бо начебто саме вона зміцнює радикальні та екстремістські елементи.

Як приклад пропаганда використовує фотографії людини з татуюванням свастики, видаючи його за українського солдата, хоча насправді це росіянин, який потрапив у полон і сам розповідав, що зробив татуювання до 2015 року. Використання подібних зображень має на меті пов’язати всю армію чи націю з екстремізмом, підмінюючи реальні факти загальною негативною емоцією.

В цьому випадку було використано підміну понять. Пропагандисти створюють маніпулятивну конструкцію, у якій один об’єкт навмисно підміняють іншим, щоб через спотворений приклад сформувати негативне ставлення до всього явища загалом.

Фейкове фото однієї людини з радикальними татуюваннями – у цьому випадку росіянина, який зробив їх ще до 2015 року, – подають як «доказ» того, що таку ідеологію нібито поділяє вся Україна та її військові. Аудиторії нав’язують хибну логіку: якщо є один приклад, значить, «усі такі». У такий спосіб внутрішню проблему Росії – наявність радикалів у її армії – штучно переносять у чеський інфопростір як «українську».

Однак маніпуляції зі світлинами – не єдиний інструмент цього наративу. Паралельно застосовується прийом штучного протиставлення внутрішніх проблем країни та підтримки України. Показовим став кейс, що ширився в соцмережах у листопаді: дописи стверджували, нібито уряд Чехії спрямував кошти на відновлення українських лікарень замість допомоги власним громадянам, які постраждали від масштабних повеней. Така постановка питання навмисно створює враження вибору «або свої, або Україна», хоча в реальності фінансування здійснюється за різними бюджетними та міжнародними програмами й не є взаємовиключним. Усі чинники цього кейсу детально розібрало чеське видання Demagog.

Пропаганда штучно протиставляє «допомогу Україні» і «підтримку своїх», щоб викликати враження несправедливості та протестні настрої.

Окремим елементом маніпуляцій є меседжі щодо «надмірних пільг для українських біженців». Почати варто з тези, яка з’явилася практично одразу після повномасштабного вторгнення Росії в Україну і стала однією з найпопулярніших у чеському інформаційному просторі: «Українські біженці отримують від Чехії більше підтримки, ніж її власні громадяни». У листопаді 2023 року понад 13 тисяч користувачів фейсбуку поширили допис (згодом видалений), у якому стверджувалося, що українці «де-факто отримуватимуть стільки ж, скільки й громадяни Чехії, але без необхідності платити за житло». Автор робив висновок, що допомога для біженців нібито «фактично вдвічі більша», а мати з трьома дітьми автоматично отримує 20 тисяч крон.

Як з’ясували фактчекери, цей текст циркулює в мережі ще з квітня 2022 року – приблизно через два місяці після початку повномасштабної війни. Тоді уряд Чехії запровадив тимчасову гуманітарну допомогу в розмірі 5000 крон на людину на місяць для громадян України, які рятувалися від війни. Йшлося про екстрений інструмент підтримки, який мав обмежений термін дії. Проте в соцмережах у 2023–2024 роках цей механізм подавали як актуальний і безстроковий. Отже, допис, поширений у січні 2024 року, описує гуманітарну допомогу, яку на той момент уже не надавали. Інший поширений меседж, що нібито «українці отримають чеські пенсії вже у 60 років». Цей кейс також з’явився ще у 2022 році, але знову набув популярності у 2024-му. У дописах використовували фото міністра праці та соціальних справ Маріана Юречки, прем’єр-міністра Петра Фіали та спікерки Палати депутатів Маркети Пекарової-Адамової. Автори постів заявляли, що поки чехам підвищують пенсійний вік до 68 років, українці нібито виходитимуть на пенсію в 60 (а жінки — у 55) і отримуватимуть виплати за рахунок чеських платників податків.

Тут застосовано метод «напівправди». Так, пенсійний вік в Україні справді нижчий за чеський. Однак це не означає автоматичного права на чеську пенсію. Як пояснювали чеські профільні органи, для отримання виплат необхідно досягти саме чеського пенсійного віку й мати щонайменше 30–35 років страхового стажу. Якщо частина стажу була набута в Україні, її потрібно офіційно підтвердити. Ба більше, Чехія виплачує лише ту частину пенсії, яка пропорційна стажу, здобутому на її території.

Ще один популярний наратив – «українці скуповують усе житло в Чехії». У публічному просторі поширюється твердження, що саме біженці спричинили кризу оренди та зростання цін. Проте аналітика профільних видань показує: дефіцит житла існував у Чехії задовго до 2022 року. Більшість українців не купує квартири, а орендує їх – часто кількома родинами разом. Кількість придбаних ними квартир становить лише кілька тисяч по всій країні.

Усі ці приклади: виплати, пенсії, житло, ринок праці – складаються в цілісну картину. Наратив про «привілеї українців у Чехії» став одним із найефективніших інструментів російської дезінформації. Його сила не в складних конструкціях, а в базових емоціях – страху втратити власний добробут і відчутті несправедливості.

Комплексна мета цих кампаній – не лише дискредитувати Україну, а й розхитати внутрішню стабільність самої Чехії та Центральної Європи. Маніпуляції побудовані так, щоб викликати емоційну реакцію на повсякденні проблеми, посіяти недовіру до уряду і європейської солідарності, а також перетворити громадян України з жертв російської агресії на «економічних конкурентів» чи «загрозу».

Російські пропагандистські ресурси вкотре заявили про нібито розробку Україною ядерної зброї. Цього разу прокремлівські «експерти» стверджують, що напередодні Мюнхенської конференції з безпеки Україна буцімто провела підземні випробування ядерного озброєння. Як «докази» наводяться три аргументи: незначні землетруси, спалах харчових отруєнь у Карпатах та перекручені заяви президента України Володимира Зеленського у 2022 році.

Про це повідомляє StopFake.

За даними Головного центру спеціального контролю України, у січні–лютому 2026 року було зафіксовано 13 слабких землетрусів магнітудою 1–3,5 бала за шкалою Ріхтера. Такі поштовхи класифікуються як невідчутні або ледь відчутні.

Поштовхи реєструвалися в районах Азовського та Чорного морів, а також у Закарпатті та на Полтавщині — регіонах, які належать до природних сейсмічно активних зон. Закарпаття є частиною зони Вранча, а Полтавська область розташована на стику Українського кристалічного щита та Дніпровсько-Донецької западини. Фахівці пояснюють, що такі явища є наслідком руху тектонічних плит і не мають жодного стосунку до військової діяльності.

Ще одним «аргументом» пропаганди став спалах кишкових інфекцій на популярному гірськолижному курорті Буковель. Російські ресурси намагаються подати цю ситуацію як доказ «таємних випробувань».

Втім, подібні випадки у період високого туристичного сезону трапляються регулярно. Основними причинами є перевантаження інфраструктури, проблеми з якістю води та недотримання санітарних норм у приватному секторі, де відсутня централізована каналізація. Епідеміологи не фіксували жодних ознак радіаційного чи іншого техногенного впливу.

Окрему частину фейку становлять перекручені заяви президента України Володимира Зеленського під час виступу на Мюнхенській конференції 19 лютого 2022 року — за кілька днів до повномасштабного вторгнення Росії.

Тоді Зеленський нагадав, що після відновлення незалежності Україна мала третій у світі ядерний арсенал, але добровільно відмовилася від нього в обмін на гарантії безпеки. Йшлося про необхідність консультацій у межах Будапештського меморандуму, а не про відновлення ядерного статусу.

Україна також є стороною Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, який прямо забороняє володіння ядерною зброєю державам-учасницям, що не мають такого статусу. Ще 24 жовтня 1991 року Верховна Рада закріпила без’ядерний статус держави на законодавчому рівні.

Україна залишається відкритою для міжнародного моніторингу. Експерти Міжнародного агентства з атомної енергії неодноразово підтверджували відсутність програм зі створення ядерної зброї. Аналогічні заяви робили представники США, Франції та Великої Британії, називаючи російські звинувачення безпідставними.

Отже, твердження про «підземні ядерні випробування» в Україні є черговою інформаційною маніпуляцією, що не має жодного фактичного підтвердження.