Fake Зеленський та Захід робили все можливе для настання голоду в Україні, а тепер благають Росію про допомогу
Повідомлення такого змісту розтиражували російські пропагандистські медіа. Мовляв, «голова української хунти пан Зеленський» під час G20 вимагав гарантій продовольчої безпеки для України. Нібито Київ не хоче нести відповідальність за те, що в Україні бракує продовольства, адже, на думку пропагандистів, слід було негайно припинити експорт зерна через кордони країни, якщо в Україні замало продуктів. У повідомленнях додавали, що Росія, своєю чергою, звісно, допоможе Україні продовольством, але лише на тих територіях, які нібито визнала своїми. Тобто на тимчасово окупованих територіях.
На кейс звернули увагу аналітики проєкту EU vs Disinfo. Насправді ж 15 листопада президент Володимир Зеленський виступив на саміті G20 й розповів, що Україна взяла участь у Всесвітній програмі продовольчої безпеки та започаткувала ініціативу «Зерно з України» для допомоги країнам, яким загрожує голод. Він не просив допомоги в Росії й не оголошував голодомор в Україні у 2022/2023 роках. Проте він згадав про план енергетичної безпеки, адже Росія перед зимою методично руйнує українську енергетичну інфраструктуру.
«Можна бачити, на що зараз спрямований російський терор. Це спроба перетворити холод на зброю. Зброя проти мільйонів людей», — сказав Зеленський. Насправді те, що в України потенційно може виникнути проблема з продовольством, є виною не української влади чи Заходу, а Росії, яка розпочала на території України війну, крала українське зерно та городину з тимчасово окупованих територій тощо. Проблема через відсутність українського зерна може виникнути й в інших країн, й винна у цьому також Росія.
Проте Росії вигідно просувати тезу, що до продовольчої кризи Україну та інші держави доводить Зеленський та керівники так званих країн Заходу. Мовляв, саме вони своєю політикою довели людей до біди, адже їм начхати на життя простих українців та європейців. Під таким кутом Росія постає вже не агресором, а рятівником народів, бо готова «допомагати» й виправляти помилки лідерів решти країн. Це звичайна тактика пропагандистів — перекладання відповідальності за свої вчинки на інших.