Фальшива дилема — тактика пропаганди, за якої пропагандисти на вибір пропонують лише два варіанти. При цьому, здебільшого варіант «вибору», необхідний пропаганді, є очевидно виграшним.

До прикладу, загальновідома з радянських часів фраза «хто не з нами, той проти нас» — класичне втілення тактики фальшивої дилеми. Або «ти з нами»  й користуєшся усіма привілеями «свого» — очевидно виграшний варіант. Або ж «ти проти нас» — тобто ворог, а до «ворогів народу» за радянських часів ставлення було жорстким. 

Цю тактику російська пропаганда використала у внутрішньому інфопросторі під час проведення так званої «часткової мобілізації». Російським чоловікам також запропонували два варіанти вибору: або на фронт «захищати батьківщину», або поповнюєш ряди «зрадників». Ба більше, навіть у методичках, які підготували, щоб мінімізувати негативні настрої мобілізованих, тобто тих, хто виїхав з Росії після оголошення мобілізації, рекомендують висміювати, називаючи «убєжантами» і “пєрєждунами”, при чому наголошують, що варто уникати слів, які натякатимуть слухачам на те, що люди виїхали з країни не з власної волі.

Також цю тактику росіяни використовують на тимчасово окупованих територіях, пропонуючи українцям російські паспорти. Суть дилеми: або ти отримуєш російський паспорт і маєш можливість працювати, заробляти гроші та хоч якось виживати; або ж, зберігаючи український паспорт, ти ворог. Небезпека полягає у тому, що дієвість цієї тактики підвищується прямо пропорційно до тривалості перебування під окупацією. У багатьох людей вичерпуються ресурси, а отже й можливість чинити опір окупантам.