Російська пропаганда традиційно вдається до риторики про «український слід» для пояснення причин внутрішніх негараздів чи трагедій на території Росії. Мовляв, усі небезпеки для Росії неодмінно якимось чином пов’язані з Україною. Так, офіційна Москва шукала й нібито навіть знайшла «український слід» в єврейських погромах на Кавказі, теракті в «Крокус Сіті Холі» в Підмосков'ї тощо.

Зокрема, під час телефонної розмови міністра оборони Росії Сєргєя Шойгу та новопризначеного міністра оборони Франції Себастьяна Лекорню 3 квітня 2024 року перший говорив про наявні відомості в Росії щодо «українського сліду» в теракті в «Крокусі». Однак у відповідь Лекорню заявив, що Франція не володіє жодною інформацією, яка дозволяла б встановити зв'язок між цим терактом та Україною. Також він закликав Росію припинити будь-яку інструменталізацію цієї події. Про непричетність України до теракту заявляли й у США, а ще в самому оточенні Путіна не вважають, що Україна причетна до теракту в Підмосков’ї. Також відомо, що ісламістська терористична держава ІДІЛ взяла на себе відповідальність за стрілянину в «Крокусі», проте в цій ситуації російська пропаганда наполягає на різного роду версіях саме із «українським слідом», що місцями суперечать одна одній. 

Крім того, Кремль може говорити про «український слід» й у випадку кризових подій за межами Росії, які часто безпосередньо стосуються її. Наполягаючи, нібито «у всіх бідах світу» винна Україна. Так було, наприклад, у випадку з підривом «Північних потоків», появою зброї в терористичного угруповання ХАМАС з російсько-української війни (нібито Україна «продала» західну зброю терористам) та багатьох інших.

Про можливу причетність України до диверсії на «Північних потоках» говорив, наприклад, прессекретар президента РФ Пєсков: «Українські сліди цієї диверсії, терористичного акту дедалі більше з'являються в різних доповідях, розслідуваннях, повідомленнях ЗМІ. Це справді так». Насправді жодних реальних доказів на підтвердження цьому, окрім якихось додаткових «подробиць», немає. До того ж на Заході ставлять запитання, мовляв, «навіщо Україні було підривати газопроводи, які й без того перебували під санкціями та не працювали?».

Отже, риторика Росії про «український слід» в тих чи інших бідах Росії або світу має на меті перш за все закріпити у свідомості якомога більшої кількості людей асоціативного ряду: «Україна = тероризм». І це в той час, як триває російський терор проти українського населення. Також у такий спосіб Кремль прагне посилити антиукраїнські настрої серед власного населення, зокрема. А ще таким чином російська пропаганда дискредитує Україну на міжнародному рівні, вкидає в інфопростір ще один «аргумент» для виправдання агресії, який звучить як «захист від тероризму з боку України».