Російські пропагандисти продовжують уникати відповідальності, добираючи різні формулювання для означення війни, яку в Україні розв’язала Росія. Надто часте використання офіційного формулювання «спеціальної воєнної операції» може викликати в авдиторії втому. Тому більш неформальною конструкцією є «українська криза». 

Війна Росії проти України триває вже девʼятий рік поспіль. Ситуація війни є кризовим моментом для усієї країни, випробуванням на міцність. Однак у цієї кризи є чітко визначена назва — війна. Росія почала агресивні військові дії проти України. Це, а також злочини російських збройних сил проти цивільних, щонайменше підпадають під визначення «злочину агресії» з міжнародного права. Відповідно, у подальшій перспективі є усі підстави притягнути Росію до відповідальності не за кризу, а за початок та цілеспрямованої війни. 

Використовуючи це словосполучення, Росія намагається показати, що війна проти України — явище тимчасове. Формулювання «українська криза» також використовують для підігравання меседжу «бліцкригу», який російський уряд обіцяв своїм громадянам у разі наступу на Україну. Крім того, у такий спосіб пропагандисти намагаються применшити ступінь трагічності ситуації. Мовляв, там нічого серйозного, лише невеличка «криза», яку можна легко вирішити перемовинами та великими поступками у бік Росії. Додатково, російський агітпроп за допомогою цієї конструкції знову намагається перекласти відповідальність за злочини агресора на жертву агресії.