Теорія «мертвого інтернету» почала набувати популярності у певних колах приблизно з 2016 року. Вона базується на ідеї, що справжній інтернет нібито припинив існувати, а реальні користувачі поступово були витіснені ботами й алгоритмами, створеними корпораціями чи урядами. Згідно з цією теорією, контент у мережі став ілюзією — більшість новин, дописів у соціальних мережах і коментарів нібито генерується штучним інтелектом для маніпуляції громадською думкою, контролю над населенням або поширення дезінформації. Відповідно, користувачі-люди ніби перебувають у замкнутих інформаційних зонах, де вони взаємодіють із підробленими профілями-ботами.

Насправді ж інтернет є надто децентралізованою системою, щоб будь-який уряд або корпорація могла його повністю контролювати. Мільйони користувачів з усього світу щодня створюють контент, що підтверджується аналітикою та статистикою соцмереж і вебсайтів. Крім того, ініціативи на кшталт волонтерських рухів, масових протестів чи інформаційних кампаній у соціальних мережах підтверджуються живими репортажами та свідченнями учасників. Вони є результатом справжньої громадської активності, а не роботи ботів чи алгоритмів. Платформи соціальних мереж, до прикладу фейсбук, активно працюють над виявленням ботів і фейкових акаунтів.

Російська дезінформація підсилює цю теорію, щоб дискредитувати західні та українські джерела інформації. У такий спосіб пропагандисти просувають думку, що міжнародна підтримка України є результатом маніпуляцій ботами, а не відображенням реальних громадських настроїв. Крім того, вони намагаються переконати українську аудиторію, що активність у мережі, включаючи волонтерські ініціативи, є лише частиною інформаційної спецоперації спецслужб або зовнішніх акторів. Розповсюдження таких ідей підриває довіру до джерел інформації та дезорієнтує населення, що є однією з цілей інформаційної війни проти України.