Ідея Дональда Трампа щодо купівлі Гренландії, яка з новою силою актуалізувалася після його повернення до Білого дому, стала центральною темою для маніпуляцій російських медіа. Після успішної операції США у Венесуелі на початку 2026 року та публікації радниками Трампа карти острова в кольорах американського прапора, Кремль розгорнув масштабну інформаційну кампанію. Москва намагається представити це не як двостороннє питання між Вашингтоном і Копенгагеном, а як ознаку «неминучого розпаду» трансатлантичної солідарності. Дезінформаційні повідомлення аналізував Центр досліджень «Детектора медіа».

Пропагандистські ресурси виокремили кілька «істинних» мотивів Трампа, ігноруючи офіційні заяви про безпеку Арктики. Зокрема, поширюються тези про «психологічні комплекси» президента США та його бажання «відчути себе богом» після подій у Каракасі. Російські «експерти» стверджують, що Гренландія потрібна Трампу винятково як передвиборчий актив, щоб продемонструвати американцям «величну угоду» на тлі економічних труднощів. Водночас пропаганда просуває наратив про боротьбу за арктичні надра, називаючи Трампа «оранжевим берсерком», який готовий розтоптати міжнародне право заради енергетичного суверенітету.

Особливе піднесення у прокремлівських дописувачів викликало рішення США запровадити з 1 лютого 2026 року 10-відсоткові мита на товари з країн Європи, які виступили проти територіальних претензій до Данії. Російські медіа зловтішаються з «приниження» європейських лідерів, називаючи їх «вівцями, яких з’їсть пастух». Пропаганда активно використовує тюремний жаргон та термін «світ, заснований на правилах», намагаючись довести, що Захід сам руйнує власні цінності, а отже, не має права засуджувати Росію за окупацію українських територій.

Ще одним важливим вектором дезінформації є спроба переконати аудиторію, що через «гренландську кризу» світ остаточно забув про Україну. Пропагандисти маніпулятивно стверджують, що в Давосі українська тема відійшла на другий план, а європейські лідери нібито «рвуть матеріали по Україні», щоб зосередитися на торговельній війні з Вашингтоном. Україна в цих повідомленнях подається як «баласт», від якого Захід мріє позбутися заради вирішення внутрішніх конфліктів.

Наостанок, російська машина дезінформації проводить фальшиві паралелі між Гренландією та Кримом. Використовуючи цинічну логіку «дзеркала», Кремль вустами російського міністра закордонних справ Сергія Лаврова та інших посадовців просуває думку: якщо США дозволено зазіхати на чужі території, то анексія Криму була «легітимною». У такий спосіб Москва прагне не лише виправдати власну агресію, а й нормалізувати силовий перегляд кордонів у світі, представляючи хаос як «нову норму», де Трамп виступає лише інструментом реалізації російських геополітичних очікувань.